Одного разу позичила сусідці пристойну суму грошей, тоді це дорівнювало моїй тримісячній зарплаті. Гроші були відкладені для купівлі меблів, але сусідка дуже просила й обіцяла віддати протягом місяця.
В неї начебто тоді захворіла мама. Я не змогла відмовити, адже це важливіше за меблі. Минуло майже півроку, а борг повертати ніхто не збирався. Спочатку вона хоча б обтяжувала себе тим, що прийде з вибаченнями.
Все обіцяла повернути гроші через тиждень, але минав час, і вона знову просила почекати, тому що терміново їй знадобилися до стоматолога. Вона чомусь вважала, що її проблеми важливіші за мої плани.
Я можу почекати, забуваючи при цьому, що це мої гроші. Останнім часом і зовсім стала мене уникати, не відчиняла двері, коли я дзвонила. Я хотіла їй натякнути, що погашення іпотеки материнським капіталом можливе після народження другої дитини.
Та й борги віддавати все ж таки треба, щоб не псувати собі карму. Я не знала, що робити, йти в поліцію ні з чим, розписку я взяти з неї посоромилася і тепер розплачувалася за свою доброту й довірливість.
Потім і взагалі я перестала її бачити. Виявилося, що вона переїхала жити до чоловіка, а цю квартиру вирішила здавати. І мені довелося змиритися з тим, що мої гроші я більше не отримаю назад.
Відтоді минуло понад рік, і нещодавно я побачила її в соцмережі, де вона виклала свої фотографії з відпочинку з закордону. Мене це шокувало, я не розумію, як можна не віддати борг і при цьому спокійно жити.
Навіть не знаю, чи варто написати їй і запитати чи не прокинулася в неї совість, адже не могла ж вона забути, що винна гроші. Але розумію, що вона не відповість і грошей не поверне, то може не варто себе ще раз принижувати. Сама ж у всьому винна.
