Олеся з Вадимом готувалися до весілля……
Півтора року вони зустрічалися, і Вадик все ж зробив їй пропозицію.
Олеся, ні хвилини не сумніваючись, відповіла згодою. Почалася підготовка до торжества.
– Свідком у нас буде Петро, мій друг дитинства, – безапеляційно заявив Вадим і запитав: – А кого ти запросиш свідком? Тільки гарну давай, Петро не любить некрасивих.
Олеся не оцінила гумор майбутнього чоловіка і в тон йому відповіла:
-А може я в свідки Женьку візьму?
Вадик поперхнувся їжею і здивовано подивився на Олесю:
– Зовсім здуріла, чи що? Чоловіка в свідки?
– Зате він мій найкращий друг, ніяких подружок не треба, – з викликом відповіла Олеся.
Особистість Євгенія була для Вадима немов червона ганчірка для бика. “Не могла вона собі іншу подружку знайти, жіночої статі. Таскається всюди з цим Євгеном, і по магазинах вони разом, і на навчання. ”
Женя і Олеся, дійсно, часто спілкувалися. Познайомилися вони в інституті на першому курсі. Але Олеся ніколи не бачила в Женьці коханого. Він теж завжди говорив Олесі, що вона для нього просто друг.
Зате всі знайомі не переставали жартувати, що «Олеся з Женечкою – найкращі подружки».
І Вадик, як тільки Олеся познайомила його з Євгеном, відразу хлопцю не сподобався. Женя завжди спілкувався з Вадиком коректно, не виявляючи неприязні. А ось Вадик міг і нагрубити, і злобно пожартувати. Олесі часто доводилося стримувати нареченого, який виходив за рамки пристойної поведінки.
Але вона любила Вадика безмежно, тому прощала йому все.
Під час підготовки до весілля Женя завжди був поруч з Олесею. Допомагав вибрати букет нареченої, їздив на примірки до кравчині.
«Ну а що? Це нареченому не можна весільну сукню заздалегідь бачити, а йому можна», – жартувала вона потім з подругами. Свідком вона все-таки покликала Анну, з якою теж дружила з першого курсу. Але допомогти їй з підготовкою Анна не могла, так як доглядала за хворою мамою.
Дівчата годинами розмовляли про все, але супроводжувати Олесю у Анни часу не було.
До весілля залишався всього тиждень, як вітряний Вадик заявив Олесі, що знайшов нове кохання і ніякого весілля у них не буде.
Дівчина намагалася поговорити з нареченим і напоумити його. Адже вже все підготовлено, і запрошення розіслані.
– Як тепер родичам в очі дивитися?, – плакала вона. Але Вадик був непохитний і, побажавши колишній нареченій щастя, просто заблокував її номер телефону.
Весь день Олеся ридала на плечі у Євгена.
– Ну як він міг? Що мені тепер робити?, – захлиналася вона в риданні. Женя гладив її по голові, обіймав і втішав.
– Знаєш, у мене є один варіант!, – посміхнувшись, він продовжив. – Давай я твоїм нареченим стану! Олеся від подиву перестала ридати і подивилася на Женю.
– Ти?, – недовірливо запитала вона. – Але ми ж просто друзі?
– Ну і що? Я твій сердечний друг, я ніколи тебе не ображу. Будеш зі мною, як за кам’яною стіною, – пообіцяв Женя і для солідності додав. – Зате Вадик твій, як дізнається, від ревнощів по..е.
– Але як ми в РАЦСі все влаштуємо? Весілля через п’ять днів всього, – запитала молодого чоловіка Олеся.
– Не хвилюйся, я все влаштую. Там подруга моєї матері працює, – пообіцяв Женя.
Весілля пройшло ідеально. Все, як мріяла Олеся. Єдиним незручним моментом було те, що гості постійно намагалися назвати Женю Вадиком. Той у відповідь добродушно сміявся і тактовно виправляв тих, хто помилявся.
Перша шлюбна ніч у молодих не відбулася: Женя не був наполегливим, а Олеся не могла навіть і подумати, що між ними щось буде.
«Нічого, я впораюся», – думав Женя, обіймаючи сплячу дружину.
Минуло двадцять років. Женя сидів на дачній терасі за сніданком. Він любив в ранній час вийти на свіже повітря і дивитися на ділянку. В одному кутку зараз пишно цвіли півонії, посаджені Олесею.
В іншому на яблуні, яку кілька років тому посадив тут Женя, вже зав’язувалися яблука. Здалеку лунав спів птахів, і тепле літнє сонечко тільки набирало сили.
Євгеній чув, як потихеньку почали прокидатися домашні. Ось Олеся почала в спальні займатися йогою під мелодійну музику.
П’ятнадцятирічна дочка Варя знову увімкнула пісні свого кумира і підспівувала йому у ванній. Дев’ятнадцятирічний Костик вийшов на терасу і сів поруч з батьком снідати.
– Ти чого такий похмурий? І встав так рано, ти ж раніше одинадцятої на дачі не встаєш?, – запитав сина-студента Женя.
– Та ось, тату, всю ніч не спав. Проблема є одна. Мені дуже подобається дівчина, яка зі мною на одному курсі вчиться.
Але вона відразу сказала, що ми можемо бути тільки друзями. Що мені робити? Невже це правда, що нічого у нас не вийде?
– Неправда, синку, буває і по-іншому. Я тобі зараз розповім свій секретний метод. Він називається – сердечний друг. Я колись в інституті теж був закоханий в одну дівчину. Але вона вважала мене тільки своїм другом… І це – твоя мама…
Спеціально для сайту Stories
