— Нам потрібно поговорити! — через тиждень після приїзду дружини заявив чоловік.
— Чому так серйозно? — здивувалася Алінка і пожартувала: — Невже хочеш розлучитися?
— Спочатку хочу з’ясувати, де ти була! — не сприйняв жарту чоловік.
— Ходила з Ларкою в торговий центр! — знизала плечима дружина.
— Ні, я хотів запитати — куди ти нещодавно їздила?
*****
Вони познайомилися випадково в кафе: імпозантний сивий чоловік з незвичайним ім’ям Арнольд звернув увагу на ніжну красуню, яка чомусь нудьгувала на самоті.
І все пішло за класикою: «Більше за все на світі я люблю пиріг з яблуками!»
Красива двадцятидворічна Алінка клюнула на Арнольда…
До свого віку вона вже встигла вийти заміж і розлучитися: все це відразу розповіла жінка кавалеру, який запросив її на танець. Що, мабуть, давало йому зелене світло: бачиш — я абсолютно вільна!
І у неї вже була дворічна дочка Лариса: зараз з нею залишилася мама, яка приїхала погостювати з Вінниці і відпустила доньку погуляти з подружками в кафе.
Все це безхитрісно вивалила новому знайомому красива Аліна. Чим, власне, його і підкупила.
«Яка щира дівчинка! — із захопленням подумав розлучений Арнольд. — Ні грама хитрості! І яка красива — всі лопнуть від заздрості: треба брати!»
А Аліна не заперечувала: їй лестила увага чоловіка, яка так вигідно відрізняла його від її однолітків.
Перший чоловік, Михайло, виявився рідкісним …: дітей робити навчився, а до сімейного життя виявився не готовий.
Але аліменти він платив і часто брав дочку на вихідні: колишня свекруха дуже любила онуку.
І тоді вони з Арнольдом залишалися самі…
А чоловік незабаром зробив жінці, яка йому сподобалася, пропозицію: Алінка з донькою переїхали до нього в двокімнатну квартиру, а потім вони зіграли весілля.
Все йшло чудово: він працював на двох роботах, вона – красуня, яка забезпечувала надійний тил і домашній затишок. І цього, за сьогоднішніми мірками, було цілком достатньо для щастя.
Наближалася річниця їхнього весілля: люблячий Арнольд вже почав замислюватися про подарунок для своєї пташки – вона заслужила!
І тут все пішло трохи не так. І сталося це, як завжди, через випадково прочитане чоловіком смс.
Дружина була у ванній, в її телефоні щось задзвеніло, і Арнольд прочитав: «Уявляєш, зайчику, я забув на морі свої класні окуляри!»
А недавно Аліна повернулася з Вінниці, куди їздила з донькою провідати маму.
А тут – зайчик, море і окуляри! Може, хтось переплутав?
Але ні – ніхто нічого не переплутав: смс було надіслано саме дружині. Відправником значився якийсь Мишко.
«Так це ж Михайло – колишній чоловік!» – здогадався Арнольд.
Сам чоловік відвезти їх до Вінниці не зміг: у нього «горів» проект. І це зголосився зробити Михайло.
«А чому б і ні?!» – погодився нинішній чоловік: у дружини після розлучення збереглися з Михайлом нормальні стосунки.
Хоча вона часто демонструвала, нібито, до нього неприязнь: слухай, навіть бачити його не хочеться – виведи до нього Ларису сам, я тут її зібрала на два дні!
І таке ставлення до колишнього навіть трохи лестило Арнольду.
Та й, в принципі, нічого такого в смс не було. Ну, зять забув у колишньої тещі окуляри, і що тепер?
І це, адже, вона до нього відчуває неприязнь, а він її ще кохає – та й як не кохати таку красу? – і називає зайчиком!
Але яке море у Вінниці? Може, вже щось викопали, а він і не в курсі?
І зерно сумніву впало на благодатний ґрунт.
А ще чоловік згадав, що після приїзду засмагла Алінка щебетала, що весь час пролежала біля річки.
Але скажіть, хто так висловлюється – пролежала біля річки? Це все одно, що сказати: давайте почнемо приймати їжу!
Зрозуміло, що дорослий і успішний чоловік не повинен був ревнувати свою дружину. Але це стало відбуватися проти його волі: адже вона була красива і безсовісно молода.
— А у Вінниці є море? — поцікавився того ж вечора за вечерею Арнольд: були його улюблені котлети з пюре.
— Звідки? — безтурботно відмахнулася дружина. — Там тільки річка!
Тоді звідки взялося море? Невже замість Вінниці вони разом їздили на море в Одесу?
Та ні: не могла його Алінка так вчинити! Вони ж розлучилися з її ініціативи, та й любить вона його, Арнольда. Вчора ще говорила. Ти, каже, найкращий чоловік!
Хоча цей комплімент можна було віднести до розряду сумнівних: з ким вона його порівнювала і скільки їх було, тих претендентів?
Це – як у кінцівці відомого анекдоту після приїзду дружини з моря: ти – все одно найкращий!
Чоловік почав думати: сказати – не сказати? Все це не давало йому спокою. І чого він ще не знає про свою пташку?
Варіантів розвитку подій було два, навіть три: не звертати уваги.
Влаштувати цирк і з’ясувати все у дружини.
І спробувати з’ясувати все у малолітньої Лариси. Так, розпитувати дитину не педагогічно. Але, може, та вибовкає щось вартісне?
Два перших варіанти були відхилені: не звертати уваги Арнольд не зміг – вже не вийде! З цирком вирішив теж почекати: раптом він помиляється?
Залишилася прийомна дочка. І тоді Арнольд, який залишився з нею — дружина пішла в магазин — зважився:
— Ларочка, а що ти робила у бабусі Люди?
Дворічна Ларка вийняла палець з рота, бездумно подивилася на нього блакитними очима і промовила:
— ЛаВа купаВась в моє!
У морі! Все-таки, в морі! Виходило, що Алінка бреше!
І Арнольд Борисович не витримав: все-таки буде цирк…
— Нам потрібно поговорити! — через тиждень після приїзду дружини заявив чоловік.
— Чому так серйозно? — здивувалася Алінка і пожартувала: — Невже хочеш розлучитися?
— Спочатку хочу з’ясувати, де ти була! — чоловік не сприйняв жарт.
— Ходила з Ларисою в торговий центр! — знизала плечима дружина.
— Ні, я хотів запитати — куди ти нещодавно їздила?
— До мами у Вінницю! — впевнено вимовила жінка, дивлячись чоловікові в очі. — І там допомагала на городі — я ж тобі казала!
– Але така засмага буває не тоді, коли стоїш на грядках, а коли лежиш на пляжі! – жорстким тоном вимовив Арнольд.
– До того ж, ти обмовилася, що лежала біля річки!
Аліна прикро скривилася: так, треба було тоді менше базікати.
Але звідки було знати, що завжди великодушний чоловік чіплятиметься до одного слова? Добре ще, що не ляпнула про море!
— Ну що ти, коханий, мені не довіряєш, чи що? — жінка надула гарненькі губки. — Або ревнуєш? Невже ревнуєш?
І по обличчю чоловіка зрозуміла, що вгадала!
Дружина пожвавішала: так ось воно що! Це ж — звичайні ревнощі! А вона собі нафантазувала! Ну, нічого — зараз вона все владнає!
— Чесне слово — була у Вінниці! Подзвони мамі — вона підтвердить!
— Ще б твоя мама не підтвердила! — микнув Арнольд. — А які окуляри тоді забув Михайло? І на якому морі?
Алінка тупо мовчала, дивлячись на чоловіка: вся інформація була взята з смс. Рішення прийшло швидко: потрібно було діяти за принципом «кращий захист – напад».
— Ти що – шарив у моєму телефоні? – обурено запитала дружина. І додала: — Ну, правда – у Вінниці!
— Тільки не бреши мені! — раптом верескливо закричав імпозантний чоловік. — І ні слова більше про якусь Вінницю! Я знаю, що Михайло возив вас на море і що ти мені зраджуєш!
Так, Арнольд виявився абсолютно правий: вони разом з колишнім чоловіком відпочивали на морі!
Тільки це, на думку Аліни, зовсім не було зрадою: Михайло теж був її чоловіком. Так, колишнім, але вони ж – не чужі…
Цю точку зору і спробувала донести Алінка до розлюченого Арнольда, якому наставили роги.
Чоловік вже був готовий до такого розвитку подій, але у нього залишалася крихітна надія, що його пташка розвіє всі сумніви.
І все у них буде, як раніше: вечері при свічках і спекотні ночі на шовкових простирадлах. Але цього не сталося.
— Яка ж ти стерво! — тихо промовив чоловік, вислухавши повну нісенітницю, що це — і не зрада зовсім, а так…
– Ну, так — їздили на море! Тому що ти був зайнятий!
– Ну, так — жили в одному номері і що?
— Правильно — з одним ліжком! — лютував Арнольд.
— А що мені його — пиляти, чи що? — обурилася Аліна.
— Так ти ще й…! — здивувався чоловік. — А я-то думав…
— Ти — не Арнольд, — закричала і жінка. — Ти — повний нуль: одні претензії! Та ти дякувати Михайлу повинен!
— Це за роги, чи що? Ну, дякую! А ти вали! — не витримав чоловік. Хоча і Алінку любив, і до Лариси прекрасно ставився.
— І відвалю! — пригрозила красива дружина.
І відвалила, що характерно: приїхав Михайло і відвіз їх до своєї мами. Тепер вже назавжди: Арнольд подав на розлучення — а вони навіть не прожили і року.
А за все потрібно подякувати новим гаджетам: якби не було цих мобільних телефонів, ніхто б так нічого і не дізнався.
І скільки сімей розпалося через ці нові технології!
Ну не через зради ж, чесне слово! Що ви, як маленькі…
Спеціально для сайту Stories
