Що відповісти свекрусі, яка вимагає продати квартиру, щоб вона змогла переїхати до дочки до іншого міста

Десять років тому я овдовіла, залишившись одна з двома дітьми та літньою свекрухою. Я завжди думала, що мені пощастило з нею. Відносини добрі, майже ніколи не сварилися. Та й я загалом ставилася до неї нормально. Допомагала із закупівлями (жінка вже немолода), возила у справах чи до лікарні.

Більше того, свого часу ми з чоловіком допомогли його батькам вирішити актуальне квартирне питання. Жили вони в бідній однокімнатній квартирі, де свіжий ремонт не робився з часів будівництва самого будинку. У квартирі на першому поверсі завжди було холодно, а з-під підлоги було чути постійний тупіт мишачих ніжок. Загалом, приємного зовсім нічого.

Самі ми жили не дуже багато, але намагалися постійно відкладати. У результаті вдалося накопичити на трикімнатне житло, щоб усім діткам було комфортно. А нашу стару двокімнатну вирішили віддати батькам. Вони з радістю перебралися в нове житло, а свою напіврозвалену квартиру віддали до нашого розпорядження.

Не довго думаючи, ми продали її, виручивши досить мізерну суму. Доклавши трохи своїх грошей, купили стару машину. Жити стало набагато комфортніше і нам, і батькам чоловіка. Проте нашому щастю було відведено надто мало часу. Невдовзі після переїзду не стало свекра. Втрата батька дуже вдарила по чоловікові. Через рік він пішов із життя.

Життя моментально змінилося. Я розуміла, що горе не повинно забрати всі мої сили та час. Під опікою залишилося двоє дітей і свекруха, яку я не можу покинути. Вирішили, що вона перебереться до нас, а двокімнатну квартиру ми здаватимемо. А далі поживемо – побачимо.

Поки я заробляла гроші, свекруха рятувала з дітьми. Молодша донька тоді лише перший клас закінчувала. Тож турбот вистачало з головою. Але свекруха і зі школи забирала і з уроками допомагала. За що їй велике спасибі!

Все йшло своєю чергою, поки на горизонті не з’явилися привабливі перспективи. Мені запропонували роботу у столиці. І я подумала, що це чудова можливість дати дітям найкращу освіту. Рішення було однозначним: переїзд, купівля квартири та нове життя. Свекруха відмовилася їхати з нами. Звісно, ​​її можна зрозуміти.

Я запропонувала їй залишитись у нашій старій квартирі, де вона прожила вже 10 років. Тим більше що оплату комунальних я завжди брала на себе. Вона з радістю погодилася. Але зовсім недавно приголомшила мене новиною. Каже, що хоче переїжджати до своєї доньки до іншого міста. А щоб купити там житло, їй потрібні кошти. Тому я нібито маю продати свою квартиру і віддати їй гроші.

З якого дива я повинна так чинити? Ми з чоловіком чесно заробили на це житло, і воно, напевно, знадобиться нашим дітям. Коли свекра та чоловіка не стало, я робила все, щоб підтримувати свекруху. Цілком її забезпечувала. У той самий час сестра чоловіка палець об палець не вдарила і навіть жодного разу не приїхала відвідати матір. Чи стане вона доглядати бідну стареньку, коли та переїде до неї? Навряд.

Ситуація складна, і я не знаю, що робити. Не хочу образити свекруху, але й йти в неї на поводу не стану. Як бути?

You cannot copy content of this page