Відразу після весілля ми з Сашком оселилися в будинку його батьків. Будинок досить великий, тож там без проблем можуть уміщатися дві сім’ї, не турбуючи одна одну своєю присутністю. Батьки чоловіка запевняли, що не лізтимуть у наші справи. І я щиро вірила, що так і буде.
Що стосується свекра, той із чистою душею виконував цю обіцянку. З ним ми бачилися не більше трьох разів на тиждень. І це при тому, що мешкали в одному будинку! А ось свекруха, здається, була поруч цілодобово і безперервно.
Такий стан справ нас із Сашком не влаштовував. Хоч би скільки ми не розмовляли з його мамою, та не розуміла, чому має дозволяти нам жити своїм життям. Адже ми живемо в її будинку, а значить вона має право голосу.
Після такої заяви ми рішуче налаштувалися шукати інше житло. Проте свекор запропонував альтернативне рішення. Мовляв, можна просто викупити частину будинку та відгородитися від батьків. За підрахунками це було набагато вигідніше, ніж покупка власного житла. Тож ми погодилися. Тим більше, ми давно вже хотіли затіяти ремонт у нашій половині будинку. І тепер нарешті випала така можливість.
Втім, і після офіційного оформлення всіх паперів свекруха не надовго дала нам спокій. Хоч чоловік і замурував двері між нашими вітальнями, його мати не лінувалась щодня оббивати пороги парадного входу на нашу половину.
Я вже не уявляю, що робити. Так втомилася від усіх цих сварок та скандалів! Як відвадити настирливу свекруху? Адже й образити не хочеться, але й сили терпіти таке ставлення вже немає.
