– Олено, що це за сукня безглузда на тобі? На розпродажі, мабуть, купила? Тканина жахлива, і фасон застарілий. Де ти вічно знаходиш такий несмак?
– Нормальна сукня, мені подобається.
– Слухай, а ти не думала зайнятися своєю зовнішністю? Ну що ти ходиш завжди з однією зачіскою, кольором волосся? Вії наростила б, татуаж брів зробила, губки підколола. Зараз все це роблять, одна ти, як у кам’яному віці живеш!
– Катю, мене влаштовує зовнішність. Не бачу потреби щось колоти та нарощувати. Ще є питання? Ну що ти вічно до мене чіпляєшся? У нас у колективі є ще жінки, то ні, я в тебе улюблений об’єкт для глузування!
– Я тебе сто років просто знаю, хочу, як краще, а ти поради не слухаєш ніколи. Найрозумніша тут у нас. До речі, що це ти таке їси? Дівчатка, ну гляньте, на це ж дивитися навіть страшно.
– Це овочеве рагу. Дуже корисно та смачно. Їж свою їжу, і не треба до мене заглядати. Ну, дістала ти вже, слово честі.
Катерина знизала плечима і закотила очі. Ніхто у колективі її не підтримував. Деякі тихенько підсміювалися, бачачи, як вона допікає колегу. Деякі намагалися ставити на місце Катерину, але це було марно.
Щодня вона знаходила причини знущатися над Оленою. Попри те, що вони працювали багато років разом. Олена не розуміла причини, чим вона так дратує її.
Якось на корпоративі Олену запросив на танець колега із сусіднього відділу. Вона погодилася, що тут такого. Він одружений, вона теж одружена багато років. Нічого особистого просто танець. Катерина спостерігала за ними.
– Олено, у тебе совість є? Із заміжнім чоловіком прилюдно шашні крутиш? Дивись, і роман так закрутиш, а вдома чоловік із двома дітьми сидить.
– Не хвилюйся, Катерино, це просто танець.
– Оленко, чого ти терпиш її нападки? Вона вже зовсім совість втратила. Чим ти так насолила?
– Не знаю навіть. Раніше нормально спілкувалися, а потім, як із ланцюга зірвалася!
Після корпоративної вечірки начальниця викликала Олену та Катерину до себе.
– Мені тут сказали, що у вас завжди виникають конфлікти. У чому річ, дівчатка? Адже у нас хороший колектив такий, ми багато років знаємо один одного, ну чого ви? Катерино, скажи чесно, чому ти вічно чіпляєшся до Олени?
– Чесно? Тому що вона мене дратує! Ну, чого в ній особливого? Звичайна сіра мишка, я навіть сказала б, непоказна, а в неї і чоловік хороший, і діти, і на роботі її цінують і поважають, і на танці запрошують кавалери. Чим я гірша за неї?
А в мене ні чоловіка, ні дітей, і мужики десятою дорогою оминають! Тільки й чую від неї, як усе гаразд у сім’ї, як її всі люблять. А я… Матері власній навіть не потрібна! Вона згадує мене тільки коли щось потрібно.
У неї улюблений синок є, а я так, третій сорт. Мені 40 років скоро, а я самотня, а мені хочеться борщі варити чоловікові та пиріжки пекти. Мені діток хочеться, щоб як у Олени, син і дочка, малюнки в садочку малювали, пісні співали про маму.
І Катерина заплакала в голос. Олена з начальницею розгублено дивилися на неї і не знали, що їм робити.
– Катюш, ти дуже гарна, розумна, і ти обов’язково зустрінеш свого чоловіка, і будуть у тебе дітки. Ти тільки не будь злою. У тебе обличчя відразу змінюється, тому чоловіки бояться тебе. І з мамою не лайся, а спробуй по-доброму.
– Олено, я заздрю тобі, така ти спокійна завжди, добра, слова поганого ні про кого не скажеш, а я просто нещасна, тому й зла.
Олена підійшла до Катерини та обійняла її і та перестала плакати й посміхнулася.
– Пробач мені. Я така дурна!
– Прощаю, Катюш. Приходь у гості у неділю. До нас приїде брат чоловіка, самотній, але в пошуку. Не щастить йому із жінками. Познайомитеся, а раптом вийде що. Він збирається в наше місто переїжджати, фірму відкрити хоче.
– Правда? Я прийду обов’язково. Дякую, Олено. Вибачте, заради Бога, за мої одкровення, але мені стало так легко на душі, наче на сповіді. Заздрість зжирала мене, це такий стан неприємний.
– Ну ось і чудово, дівчатка, що розібралися. Ідіть, працюйте далі.
До Олени в гості Катя не дійшла. Її збила машина прямо біля будинку Олени. Водій одразу відвіз її до лікарні. Нічого серйозного, невеликі забиття. Катерині сподобався водій, як вона йому, і вона продовжили знайомство.
І все в неї було – і весілля, і діти, все, як передбачила Олена, а злитися і заздрити вона перестала, бо стала потрібна комусь, її любили, і їй діла не було до інших людей. Вона була щасливою.
