-Мамо, а ти куди збираєшся? Ти кудись їдеш? Що сталося?
-Нічого, донечко, все добре. Додому поїду, до сина, він мене не вижене, пустить додому.
-Як? Ти від нас їдеш? Ми тебе чимось образили?
-Та що ти, Наталко, що ти! Нічим не образили, просто відчуваю, що затрималася, час і честь знати.
-Так, нічого не розумію! Постав сумку, підемо, чаю з тобою вип’ємо, поговоримо, поки дівчаток вдома немає, заразом і розповіси, що сталося. Підемо, підемо.
Наталя вправно орудувала на кухні. Поки грівся чайник, вона нарізала ковбасу і сир на бутерброди, поставила вазочку з цукерками, налила заварку в кухлі.
-Ну розповідай, яка муха тебе вкусила, що ти вирішила від нас поїхати.
-Та яка муха, Наталю? Ти думаєш, я не розумію, що коли ти вийдеш заміж, я вам тут тільки заважатиму! Твій Славко чітко сказав, що після весілля потрібно буде переїжджати в його будинок. А я там хіба потрібна? Як він поставиться до того, що чужа бабуся, мати колишнього чоловіка оселиться в його будинку? Гаразд би хоч твоя рідна мати була, і то не годиться старим з молодими жити, а я хто? Свекруха!
-Знаєш мамо, я хотіла сказати тобі спасибі. Так, я багато разів тобі дякувала, і буду дякувати все життя. Якби не ти, я б не жила зараз так, як живу, а може, і зовсім би мене вже не було. Тільки завдяки тобі у мене зараз все добре. Ти для мене за ці роки стала справжньою мамою.
Дякую тобі, моя рідна, за те, що не кинула, за те, що підтримала в скрутну хвилину. Я тебе дуже сильно люблю і ніколи в житті не кину, хоч вийду заміж, хоч ні. Ти ж від сина відреклася заради мене і онучок, то чому я тебе кидати повинна? Славко знає, як я до тебе ставлюся, і він зовсім не проти того, щоб ми жили всі разом.
Літня жінка сиділа за столом і разом із солодким чаєм ковтала солоні сльози. Вона ніяк не могла повірити, що її ніхто не виганяє з дому, до якого вона встигла звикнути.
А вже в те, що її невістка, після того, як вийде вдруге заміж, забере її, свою свекруху, з собою в будинок нового чоловіка, їй вірилося ще менше.
-Ну ти що, мамо! Нікому я тебе в образу не дам. Ти ж моя, рідна. Ну куди ми без тебе?
***
– Ось що я тобі скажу, донько. Йди від нього. Біжи, поки не пізно, а то вийде, як у мене. Все життя терпіла образи та знущання, добре хоч чоловік рано пішов з життя. Сергій – він же копія свого батька, всі звички перейняв, характер – один в один.
Нічого хорошого тебе з ним не чекає. Так і будеш синці носити, та в гіпсі ходити. Ти ще молода, навіщо тобі з ним мучитися? Збирай дітей, йди, не псуй своє життя, його не змінити. А я допоможу, чим зможу.
-Мамо, та як же я піду від нього? Він же мені ніде життя не дасть, всюди дістане. Та й де я жити буду? Ви ж знаєте, що мені піти ні до кого, батьківський будинок я продала, коли Сергій бізнес відкривав.
-Вирішувати тобі, Наталко, але вихід є завжди. Ти про себе не думаєш, так про дітей подумай. Вони що хорошого бачать? Тим більше, у тебе є заощадження. У місті, звичайно, не купити житло, а ось у передмісті можна підшукати. Ти добре подумай, а я тобі допоможу, чим зможу.
На сина я вже вплинути не можу, сама бачиш, він і мене не особливо шанує, теж дістається, а все-таки удвох легше проблему вирішити. У мене теж накопичення деякі є, додам.
Син Вікторії, Сергій, був дуже жорстокою людиною. Куди дивилася Наталя, коли виходила за нього заміж, зовсім незрозуміло, адже вже в той час він піднімав на неї руку.
Мама Наталі хоч і намагалася відрадити дочку від цього шлюбу, але безуспішно. Молодість, кохання і свята впевненість у тому, що він зміниться, зробили свою справу, і Наталя вийшла заміж.
Найцікавіше, що вже в день весілля він її образив, але вранці так вибачався, так щиро просив вибачення, що Наталя розтанула і пробачила.
Далі…Скандали з будь-якого приводу, а трохи що не так – відразу в хід йшли кулаки. Згодом Наталя стала відчувати такий страх перед чоловіком, що просто боялася розмовляти в його присутності. Навіть коли видимих причин для скандалів не було, Сергій все одно знаходив, до чого причепитися.
То спідниця коротка, то декольте велике, то штани не такі, а то й зовсім, сміється, як кінь. Або навпаки, сидить, як статуя, не посміхається.
Сильно гарячий суп, холодне пюре, не в тому кухлі чай, не ті цукерки – все це було приводом для чергової порції ляпасів.
З народженням першої дочки ситуація тільки погіршилася. Плаче дитина, заважає. Не нафарбувалася, не стежиш за собою, не приготувала вечерю, погано прибрала в будинку. Або навпаки, для кого це ти нафарбувалася, вбралася, поки мене немає?
Наталка звикла до постійних синців.
Поки жива була мама, Наталя періодично рятувалася втечею, але Сергій неодмінно ставав душкою і лапочкою, і всіма правдами і неправдами повертав дружину додому, де через деякий час все повторювалося. Мати зятя соромила, він червонів, бліднув і клявся, що це було востаннє.
Коли мати жінки пішла з життя, рятуватися стало ніде, адже батьківський будинок Сергій вирішив продати і відкрити бізнес. І бізнес прогорів, і Наталя без дому залишилася, ще й свій будинок Сергій втратив, довелося продати, щоб виплатити борги.
Після продажу будинку молоді переїхали в квартиру свекрухи. Жінка і так знала, що в родині сина не все гладко, постійно вичитувала сина, що так не можна, але коли побачила, як Сергій ображає Наталку, просто жахнулася і відразу втрутилася.
Спочатку Сергій прислухався до матері і Наталю майже не чіпав, але трохи згодом все повторилося з подвоєною силою. Віка спробувала втрутитися ще раз, але теж отримала порцію.
З тих пір так і повелося – Сергій ображає Наталю, втручається свекруха, дістається і їй. Потім Сергій з винуватим виглядом ходить навколо матері, випрошує пробачення, і так по колу.
Чому ні дружина, ні мати Сергія не звернулися до відповідних органів – дуже просто. Наталя просто боялася, та й піти їй було нікуди, тим більше Сергій пообіцяв забрати у неї дочку, в разі, якщо вона збереться йти.
А мати — та соромно кудись звертатися, комусь сторонньому зізнаватися, що рідний син, рідна кров кидається на тебе, та й шкода його, непутящого. Так і терпіли 2 жінки, мовчали, плакали одна одній в жилетку.
Друга дитина стала справжнім ударом для Наталі. Як доросла жінка не помітила, не відчула своє становище? Все було як завжди, ніякого нездужання, навіть регулярні дні приходили щомісяця. А може життя в постійному стресі притупило всі інші почуття і відчуття, але коли Наталя дізналася, дитина вже ворушилася, і ні про яке переривання не могло бути й мови. Так з’явилася друга дочка.
Старшій дочці було 5 років, молодшій – 3 роки, коли Сергій в черговий раз влаштував скандал, та так, що вона не могла піднятися з ліжка 3 дні. Однозначно зламані ребра, але в лікарню зайвий раз жінка боялася звертатися.
Хірург, вже літній чоловік, одного разу сказав їй, що скоро сам, за руку поведе її до відділення, і всі ці відмовки типу сама впала, вдарилася, нехай їм там і розповість.
Саме в той момент, коли вона корчилася на ліжку, не в силах підвестися, Наталя і згадала ту розмову зі свекрухою, де вона вмовляла Наталю піти.
Вийшло не все так гладко, як хотілося б. Наталя зважилася і пішла від чоловіка. Поїхала в передмістя, орендувала квартиру, подала на розлучення. Скільки ще нервів вона витратила, скільки страху натерпілася, відомо тільки їй одній.
Сергій приїжджав, скандалив, бив вікна. Наталя викликала поліцію, Сергія забирали. Наталю навіть хотіли поставити на облік, як неблагополучну, але завдяки свекрусі все обійшлося.
Після розлучення Наталя зайнялася пошуком будинку. Звичайно, зощаджень майже не лишилося, жінка зовсім зневірилася. На допомогу їй прийшла свекруха. Вона додала деяку суму, і Наталі вдалося купити будинок. Звичайно, не особняк, але цілком придатний для життя.
Свекруха часто приїжджала, сиділа з дітьми, а одного разу не витримала і розплакалася. Розповіла, що сил немає жити з сином, постійні скандали вимотують, а ще він часто піднімає на неї руку.
Наталя, не довго думаючи, сказала свекрусі, щоб та перевозила речі, адже частина грошей – її, значить і жити вона тут може на законних підставах. Не відразу, але Віка погодилася. Так дві жінки, свекруха з невісткою стали жити разом.
Життя налагодилося, Наталя з заляканої ,нещасної жінки перетворилася на молоду і квітучу жінку, вийшла на роботу.
Спочатку вона боялася чоловічої уваги, їй було страшно починати нові стосунки – а раптом все повториться? Але і тут на допомогу прийшла свекруха.
Потроху Наталя відтанула. Коли вона зустріла Славка, вона вже була повністю впевнена в собі і знала, що більше нікому і ніколи не дасть себе образити. А Славко і не збирався її ображати.
Маючи невеликий бізнес – вантажоперевезення, Славко вже 4 роки був вдівцем. Син-студент, до батька приїжджає рідко, але коли він познайомився з Наталею, то схвалив вибір батька, мовляв, хороша жінка.
Славко спочатку думав, що Віка-мати Наталі, а коли дізнався, що це свекруха, навіть не відразу повірив, ну не буває у невістки і свекрухи таких відносин.
Коли він запропонував Наталі вийти за нього заміж, вона не відразу погодилася, тим більше після того, як Славко запропонував усім переїхати до його будинку, адже він більший за площею.
-Славко, я без мами нікуди не поїду. Вона у мене одна залишилася, більше нікого з близьких, я не можу її кинути, розумієш?
А Славко і не проти. З мамою, так з мамою. У нього самого мами давно немає, а Віка йому подобалася, хороша, спокійна жінка, та й діти до неї звикли.
Через рік після весілля Наталя народила ще одну дочку, і Віка із задоволенням допомагає молодим з онукою. Звичайно, з онукою, а як же інакше, якщо Наталя – дочка?
І Наталя, і Славко не уявляють своє життя без бабусі Віки. І тут справа навіть не в тому, що вона з дітьми допомагає, та по дому господарює. Просто настільки вона своя, рідна, що нікому вони її не віддадуть, самим така бабуся потрібна.
До речі, ніхто на неї і не претендує. Синові мати не дуже-то й потрібна. Після того, як в обмін на свій і Наталкин спокій Віка оформила квартиру на сина, він зовсім зник, іноді дзвонить, дізнатися, чи жива, та грошей попросити, але не бачилися вони вже років 5, не менше.
Та й Віка не дуже хоче цих зустрічей. Хоч і син рідний, а десь щось обірвалося, перегоріло. Не син це, коли совісті вистачає на матір руку підняти, та й не тільки на матір, на жінку в цілому.
Спеціально для сайту Stories
