Ніна втомлено опустилася на диван і відкинула голову на спинку. День важкий був. На роботі навалилося стільки справ, що вона ледве встигла забрати малечу із садка. Олег останнім часом затримувався допізна.
– Мамо, я їсти хочу, – підбігла до неї п’ятирічна Аліса і посмикала за рукав.
– Зараз, сонечко, – Ніна ледве піднялася. – Підемо суп розігріємо.
– Не хочу суп, хочу піцу! – надула губки дівчинка.
– Алісо, ти ж знаєш, ми не можемо часто замовляти піцу. Ми збираємо гроші на нову квартиру, – терпляче пояснила Ніна.
– Ну ма-а-а-амо!
До кімнати вбіг трирічний Артем із машинкою в руках:
– Мамо, мамо, зламалася!
Ніна зітхнула. Хотілося просто лягти і відпочити. Але потрібно було годувати дітей, лагодити іграшки і робити ще купу справ по дому.
З появою дітей усе змінилося.
Довелося знімати більшу квартиру, витрачатися на няню і дитячий садок. Грошей стало не вистачати. Тоді вони з Олегом вирішили накопичити на початковий внесок. Почали економити буквально на всьому. Олег якось запропонував вкласти частину накопичень в акції. Але Ніна відмовилася. Боялася втратити з таким трудом відкладені гроші.
Роздуми перервав поворот ключа в замку. Діти закричали й кинулися до тата.
– Привіт, – Олег чмокнув дружину в щоку і пройшов у квартиру.
– Вечеряти будеш? – запитала Ніна.
– Ні, перекусив на роботі, – Олег скинув черевики і пройшов у вітальню.
Ніна спостерігала за родиною, притулившись до одвірка. Останнім часом Олег здавався іншим. Часто затримувався допізна, постійно говорив телефоном пошепки. Може, в чоловіка з’явилася інша жінка? Чи проблеми на роботі?
Ніна відігнала неприємні думки. Ні, Олег не міг так із нею вчинити. Не треба себе накручувати.
Уночі Ніна прокинулася. Крізь напівприкриті повіки побачила, що Олега немає поруч. Годинник на тумбочці показував третю годину ночі. Ніна прислухалася. Із вітальні долинав приглушений голос чоловіка.
Він розмовляв телефоном. Ніна встала з ліжка і навшпиньки підкралася до дверей. Обережно відчинила, щоб краще чути.
– Так… Слухай, може, є якийсь вихід? Я не можу втратити гроші, розумієш?
Ніна завмерла. Про які гроші йдеться?
– Гаразд, спробуємо ще тиждень. Але якщо так все і залишиться, доведеться закриватися. Та не знаю я, як Ніні сказати, що ти причепився. Даремно я взагалі з цим кафе почав і гроші вклав.
У Ніни перехопило подих. Він усе-таки витратив гроші?
– Гаразд, тримай у курсі. Завтра заїду, подивимося, що можна зробити, – сказав Олег і відключився.
Ніна почула, як чоловік важко зітхнув і плюхнувся на диван. Їй хотілося вийти і вимагати пояснень. Але вирішила, що поки краще не треба. Повернулася в ліжко і натягнула ковдру до підборіддя. Що ж накоїв Олег?
Незабаром чоловік повернувся в спальню. Ніна прикинулася, що спить. Чоловік обережно ліг поруч.
Вранці Ніна, як завжди, зайнялася побутом, але в голові думки крутилися. Ну й навіщо Олег це все зробив? Гроші їхні витратив і нічого не сказав. Вона дуже злилася. Але з іншого боку – що тепер робити? Треба якось розбиратися із ситуацією.
Коли чоловік повіз дітей, Ніна зателефонувала подрузі. За годину Ніна та Аліна й обговорили нічну розмову Олега.
– Нічого собі! – вигукнула Аліна. Слухай, давай проведемо невелике розслідування. Можемо подивитися, які нові заклади відкрилися останнім часом.
Ніна задумалася:
– Слухай, у нас місяці три тому на сусідній вулиці відкрилося кафе. Олег ще пропонував сходити, але я не хотіла гроші витрачати зайвий раз.
– Ось бачиш! – пожвавилася Аліна. – Давай сходимо туди. Оцінимо ситуацію зсередини.
Ніна вагалася:
– А раптом нас хто-небудь упізнає?
– Та не сидить же він там. А ми так, подивимося.
Ніна зітхнула. Аліна маркетологом була. Можливо і знає що як. Може, підкаже навіть що.
– Гаразд, давай.
За кілька хвилин Ніна й Аліна приїхали за адресою. Увійшли всередину. У кав’ярні було досить порожньо – лише кілька столиків було зайнято. Інтер’єр був приємний, але якось мав безликий вигляд. Дівчата вибрали столик біля вікна і сіли.
До них підійшла офіціантка з меню:
– Добрий день! Що будете замовляти?
– Два капучино і круасан із шоколадом, будь ласка, – замовила Аліна.
– А мені Цезар, – додала Ніна.
Офіціантка кивнула й пішла геть. Аліна озирнулася на всі боки.
– Що скажеш? – запитала Ніна.
– Ну, нуднувато якось. Подивимося, що з їжею.
Незабаром принесли замовлення. Їжа виявилася цілком пристойною.
– Знаєш, у чому проблема? – сказала Аліна. – Немає концепції. Просто ще одне середнє кафе. Та й місце не дуже вдале, конкурентів багато. Тож треба увагу привертати. Та й реклами ніякої, мабуть, не було. Олег просто вирішив відкрити, а заморочуватися особливо й не думав.
І Аліна почала розповідати ідеї, як можна було б бізнес розвинути. Поки вони обговорювали можливі варіанти, двері кафе відчинилися. Всередину увійшов Олег. Ніна мало не подавилася салатом.
– Що робити? – прошепотіла вона.
– Спокійно. Якщо що, скажемо, що випадково зайшли.
Але Олег їх не помітив, а пішов переговорити з барменом. Чоловік був похмуріший за хмару.
– Гаразд, пішли, – сказала вона Аліні. – Поки він нас не помітив.
Подруга кивнула. Розплатилися і вийшли з кафе. На вулиці Аліна сказала:
– Ну ти йому розкажи. І нехай він зі мною все обговорить.
Ніна посміхнулася.
– Аліно, ну ти найкраща.
– Та що тільки заради подруги не зробиш, – поплескала її по плечу Аліна.
Увечері вона Олегу всю правду розповіла:
– Я знаю про кафе, – випалила вона.
Олег зблід:
– Звідки?
– Неважливо.
Ніна зробила невелику паузу.
– Чому ти мені не сказав?
Олег важко зітхнув і сів на диван:
– Я хотів сюрприз зробити. Думав, усе налагодиться, і тоді вже…
– І як? Налагодилося? – з гіркотою запитала Ніна.
– Не зовсім, – зізнався Олег.
– Слухай, – Ніна сіла поруч. – Ми ж сім’я. Такі речі потрібно разом вирішувати. А ти просто взяв і стільки грошей витратив без мого відома.
По чоловікові було видно, що вона його присоромила.
– Ти маєш рацію. Вибач, – Олег обійняв дружину. – Я просто думав, у мене все вийде.
Олег знизав плечима.
Ніна зітхнула.
– Слухай. Нам Аліна може допомогти.
Олег здивувався.
– А вона-то звідки знає?
– Ну… – зам’ялася Ніна. – Ми сьогодні там були.
І Ніна розповіла йому ідеї Аліни.
Олег кивнув:
– Гаразд, спробуємо. Гірше точно не буде.
Наступного дня вони зустрілися з Аліною.
– Привіт, Аліно. Дякую, що погодилася допомогти, – подякував їй Олег.
– Та годі, – махнула рукою Аліна. – Для друзів не шкода. Ну давай, розповідай уже. Що там у тебе?
Олег розповів усе, що було потрібно. Аліна виклала свої ідеї, як би вони могли кафе розвинути. Як там концепцію створити, стратегію покращити. Тож наступні тижні подружжя та Аліна дуже багато часу проводили, щоб розвинути бізнес.
Меню оновили, інтер’єр поміняли, рекламну кампанію запустили. Звичайно, спочатку доводилося дуже сильно старатися, та й зміни не дуже помітними були. Але клієнтів хоча б трохи та стало більше. Олег проводив у кафе майже весь свій час. Ніна теж намагалася допомагати, хоча здебільшого з дітьми сиділа. Через три місяці вони змогли вийти на прибуток.
– Спасибі тобі, – подякував дружині Олег. Ти не розлютилася, коли дізналася, куди я гроші дів.
Ніна посміхнулася:
– Ну ми ж сім’я.
Час минав, і кафе продовжувало процвітати. Відвідувачів усе більше й більше ставало. І через вісім місяців вони нарешті змогли купити власну квартиру. Фінансові проблеми більше не турбували сім’ю. Дохід тепер був стабільним. Вони змогли комфортно жити і відкладати гроші на майбутнє.
Звісно, Олег тепер дружину мало не на руках носив. Він прекрасно розумів, яким необачним було рішення так багато грошей витратити. Причому нічого з дружиною не обговоривши. І наскільки їм пощастило, що все-таки вийшло цю ідею втілити.
Аліна теж без подяки не залишилася. Олег все-таки не міг прийняти, що подруга допомагала їм безоплатно. Тож за всі труди вони їй фінансово подякували.
Більше Олег не брехав дружині.
