Софійка з десяти років виховувалася в сім’ї далеких родичів. Її батьків позбавили батьківських прав – ні працювати, ні займатися дівчинкою вони не бажали.
Але і в новознайденій сім’ї їй доводилося важко – їй вічно докоряли зайвим шматком хліба і змушували няньчитися зі своїми двоюрідними братами і сестрами.
«Ти ж нам усім зобов’язана!», – навіювали їй родичі. Для Софійки єдиним порятунком була школа, в якій вчителі зі співчуттям ставилися до нещасної дівчинки. Там-то в неї і перша справжня подруга – Катя
Софійка виросла і з радістю пішла від родичів. Вони насилу її відпустили – вже дуже зручно їм було мати домробітницю плюс няню під рукою. Далі вона вступила до інституту і закінчила його – ще й зуміла купити в іпотеку квартиру.
Знайшла хорошу роботу. І завдяки працездатності та розуму Софійка легко підкорювала кар’єрні вершини. Але з особистим життям справа була складнішою – Софійка, насьорбавшись горя в дитинстві, висувала до молодих людей високі вимоги.
Крім того, як вона сама зізнавалася Каті, їй важко було уявити, що хлопець полюбить її просто так, за те, що вона є. Їй здавалося – через важке дитинство – що якщо люблять, то завжди за щось. І тому вона вічно обирала якихось нахабних хлопців, які абсолютно спокійно використовували Софійку, а та постійно виконувала за них якісь справи, роздруковувала їхні курсові, допомагала оформити документи і т. д. і т. п. Вона була впевнена, що допомагати коханому – щастя. Катя ж намагалася переконати її, що справжній чоловік ніколи не буде так безсоромно експлуатувати кохану жінку.
Одного разу сталося так, що Софійка поїхала відпочити до Чехії і познайомилася там із Василем, менеджером якоїсь столичної компанії. Випадкове сусідство переросло в симпатію, а взаємна симпатія швидко перейшла в полум’яне почуття.
За місяць Софійкасказала Каті, що без вагань пов’яже з Васею своє життя. Їй спочатку здавалося, що подруга знайшла собі чергового афериста, але виявилося, що Вася справді покохав Соню. Він так дивився на неї! Він дарував їй букети, водив у театр і кіно – і ніколи, жодного разу не попросив її про щось. Навпаки, всіляко балував свою «принцесу».
Не розпещена такою увагою Софійка розцвіла на очах, але через кілька місяців її захоплення стали в’янути.
– Знаєш, мені весь час здається, що він мене не за ту приймає, – говорила вона мені, – Надто вже добре він до мене ставиться! Щось тут не так.
Ти, видно, скучила за товариством персонажів типу своїх родичів! – обривала Катя Соню. – Звикай до гарного ставлення, пора б уже. Ти дівчина красива, розумна, добра.
Софійка сумно кивала у відповідь головою.
– Ну так, все правильно. Тільки розумієш, я не відчуваю себе потрібною. Вася не дає мені нічого для нього робити. Сам готує сніданок, сам прасує собі сорочки. А коли я намагаюся допомогти в його проблемах, зривається і кричить на мене: «Не треба мені допомоги, я сам впораюся!».
У підсумку, попри те, що намічалося весілля, Софійкаподруга примудрилася зрадити своєму чудового нареченого! І з ким? От питання, чи варто було заради такої людини ламати життя Васі?
А справа була так. Софійка йшла додому з роботи, до неї підійшов якийсь чоловік і попросив дати 100 гривень на метро. Брехав, що загубив гаманець тощо.
Звісно, подруга дала йому грошей, а він, мабуть, відчув золоту жилу і пішов слідом за нею. Став розповідати їй про своє життя, який він нещасний, роботу втратив, дружина з дому вигнала… Софійку розжалобили його стогони, вона стала брати активну участь у його житті. Відчула себе нарешті комусь потрібною.
Вася став запитувати:
– У чому справа, кохана? Чому ти так рідко тепер бачишся зі мною і займаєшся справами цього персонажа?
Софійка відповідала, що це не придурок, а нещасна людина і треба їй допомогти. І потім якось так вийшло, само собою, що «нещасна людина» спокусила Софійку .
Вася страшенно сумував і сказав Софійці, що більше бачити її не хоче. Тільки дивом Каті та іншим Соніним друзям вдалося прогнати того афериста від Софійки. Але Вася її так і не пробачив і тепер не факт, що їй вдасться знайти такого ж хорошого хлопця…
