Шість років тому моя сестра народила доньку, і коли їй було 7 місяців, сестра залишивши нам дитину, поїхала на заробітки.
Той чоловік, від якого у неї дитина, її покинув і ніяк не брав участі у вихованні племінниці. Із дівчинкою були мої батьки, виховували її.
Сестра ж відправляла гроші на утримання своєї дитини і допомагала мені вирощувати мою доньку, я теж виховую дитину одна.
А «тато» племінниці одружився, і 5 років жив, не згадуючи ні про сестру, ні про дитину, а потім розлучився.
І тут він дізнається, що сестра добре заробляє і вже хоче жити із нею. Вона прийняла, що для нас стало повною несподіванкою.
Ми з мамою не можемо нічого сказати сестрі, вона нікого і нічого не бачить і не чує. Її співмешканець за національністю таджик і в нього на батьківщині є також мусульманська дружина. За рік сестра йому купила машину, дала гроші на розкручування і тепер ще хоче забирати дівчинку до себе.
Я згодна, що у дитини мають бути батьки, але цьому татові дівчинка не потрібна, вона живе лише з сестрою і то, я думаю, поки у неї є гроші.
Мені шкода маму мою, вона дуже переживає за онучку, дуже її любить, часто плаче, а сестра начебто засліпла і не бачить, що та людина просто нею користується. Адже не потрібна вона була йому раніше.
Мама переживає, що коли сестра забере доньку, дитина залишиться без нагляду, сестра з 5-ї ранку вже на роботі.
Йому ж дівчинка не потрібна, він ніколи не цікавився і зараз теж. Підкажіть, як сестрі розплющити очі, щоб вона зрозуміла, що це не та людина, яка їй потрібна і хоча б поки не забирала дочку до себе.