– Завтра підемо до мене додому, – сказав Стас, цілуючи Юлю в щічку.
– Класно. А вони в тебе кудись їдуть? – Зраділа дівчина.
— А то вже набридло по кіношках, та кафешкам ходити. І в гуртожитку не посидиш, вічно хтось підглядає, підслуховує.
Стас обійняв її міцніше і посміхнувся:
– Замерзла? Давай зігрію. Ти мене не так зрозуміла. Ми завтра йдемо до моїх батьків, щоб я тебе з ними познайомив
Юля відскочила від нього:
– Ти чого? З глузду з’їхав? Подивися на себе та на мене. Ти весь із себе пристойний хлопчик, а я? Та ти що, вони мене і на поріг не пустять
Стас зареготав:
– Та ти злякалася? Моя безстрашна дівчинка й боїться? І кого? Моїх батьків? І чому ти думаєш, що ми з тобою не пара? Я тебе кохаю, ти мене, сподіваюся, також. Просто мої батьки хочуть побачити мою обраницю. Через яку я пізно приходжу додому. Ось і все.
Стас уперше побачив Юлю, коли вона сидячи на підвіконні третього поверху, мила вікно, а він ішов до гуртожитку до друга. Раптом за метр від нього пролунав гуркіт. З висоти впало цебро з мильною водою.
– Ой, блін, – пролунало зверху і він підняв голову. — Я ненароком, правда. Вас не зачепило, сподіваюсь?
Юля так звисала з підвіконня, що Стас навіть злякався.
— Обережно, бо за відром звалитесь вниз, — крикнув він.
— Не боійся, не впаду, — крикнула дівчина.
Раптом у неї з голови злетіла косинка. Стас роззявив рота. Дівчина була зовсім лисою.
– Чого, злякався? Слухай, будь другом, підніми косиночку і занести в 403 кімнату. Добре? — попросила вона і зникла з поля зору.
Спочатку Стаса бентежила її лиса голова, але він звик якось одразу, адже Юлька була веселою та смішною. Виявилося, що вона й постриглася так через спір. І як не дивно, їй це навіть йшло. Вона виглядала незвичайно та стильно. Юля бігала гуртожитком у паніці.
— Дівчата, рятуйте. Дайте пристойну сукню і у кого є перука?
Знайшлося все, тільки перука була трохи великою і все норовила з’їхати вбік, але загалом виглядала Юля в міру скромно та пристойно.
— Батьку, мамо, познайомтеся. Це моя Юля, — представив Стас дівчину батькам.
Юля зі страхом пробелькотіла: «Дуже приємно». Мама Стаса запросила всіх за стіл і всі чинно розсілися. Юля з жахом оглянула стіл. Перед нею лежали прилади. Гаразд би ніж із вилкою, то ще й щипчики якісь. Страви теж були незнайомими.
Вона вирішила, що попросить у Стаса лише салат. Його то точно можна буде тільки вилкою їсти. Почалася трапеза. Юля ганяла по тарілці листок салату, коли почула голос Ганни Романівни.
— Юленько, а що ви нічого не їсте? Вам не до вподоби? — і їдко так посміхнулася.
– Я просто не голодна. Ми з дівчатами картоплі наїлися, смаженої — випалила Юля і почервоніла.
– Ну-ну, – сказала мама Стаса і про щось заговорила напівголосно з чоловіком.
Коли тортури з вечерею закінчилися і Стас із батьком пішли за пирогом на кухню, Юля схопилася.
— Давайте, я допоможу вам зі столу прибрати, — сказала вона Ганні Романівні і заткнулася за край скатертини.
Падаючи, вона бачила округлі очі мами Стаса. Коли Юля вибралася з уламків, виявила, що перука з’їхала набік. Ганна Романівна затулила руками обличчя і вибігла з кімнати, голосно схлипуючи. Юля, не пам’ятаючи себе, вискочила надвір. Розкрита курточка, перука в руці та сльози градом.
— Як оглядини пройшли? — забігали з розпитуваннями дівчата.
— Зганьбилась, — схлипувала Юля.
І всю ніч із соромом згадувала невдалий вечір. Вона навіть телефон вимкнула, боялася почути від Стаса «Вибач, але ти мені не підходиш. Ми розходимося». Сусідки по кімнаті пішли на заняття, а Юля вся опухла від сліз, знову і знову переживала свою ганьбу.
Хоч додому їдь, думала вона. Стас тепер у її бік і не гляне напевно. У двері постукали і Юля подумала, що хтось із дівчат повернувся. Відчинила двері і здивувалася. Перед нею стояв Стас із коробкою в руках.
– Ти чого на дзвінки не відповідаєш? І чого вчора втекла? Я слідом за тобою вискочив, до самого гуртожитку біг, але ти як на мітлі полетіла, — діловито спитав він і пройшов до кімнати.
— Ти що тут робиш? І як тебе на вахті пропустили? – запитала Юля.
— Та я тобі кусок пирога приніс. Ти ж його вчора так і не скуштувала. Я відмовлявся, правда, але мати наполягла. Говорить, дівчинка за весь вечір так і не поїла. Вона й так худенька, їй треба їсти більше, — Стас незворушно розрізав пиріг.
— Ще й смієшся з мене? Який пиріг? Яка мати? Та я вам увесь посуд розколотила. Твоя мати навіть розплакалася. Ти прийшов розірвати зі мною стосунки? Так кажи і йди, — у Юлі затремтіли губи.
Стас обійняв її:
– Ти чого? Батькам ти сподобалася і навіть дуже, а мама не плакала, вона реготала. Коли вона до батьків батька прийшла вперше, вона їм кран на кухні виламала. Так завзято взялася «тарілочки сполоснути», а щодо сервізу, мама сказала, що він їй ніколи не подобався.
І тепер буде привід новий купити. Тож, Юлю, ти запрошена на сімейний обід у суботу. І до речі ще вона додала, що без перуки тобі краще. І навіть злякала батька, що теж так хоче.
Юля з Ганною Романівною потоваришували. Разом по магазинам ходять, обіди готують, а Стас уже й обручку купив. У Юлі незабаром день народження і на ньому він планує їй пропозицію зробити…
