Поки моєму синові Льоші не виповнилося 27 років, ми жили вдвох. Деколи він приводив додому дівчат. Декілька разів справа навіть наближалася до весілля, але в результаті все закінчувалося розривом.
Льошенька завжди прагнув до серйозних і міцних відносин. Однак ніхто з його обраниць не вірив у це.
Остання дівчина прямо заявила, що не має наміру переїжджати до чоловіка, якого контролює мама. Для мене чути таке було образливо, оскільки я ніколи не втручалася у особисте життя свого сина.
Але проблему було озвучено і її треба було якось вирішувати. Я й сама розуміла, що не стала б пов’язувати своє життя з маминим синком. І хоча Льоша не був таким, живучи зі мною пліч-о-пліч, він і далі ще довго не зміг би залагодити своє особисте життя. Тож я вирішила переїхати до села.
Ось уже рік пройшов з моменту мого переїзду. За цей час син встиг одружитися, і тепер молоді з нетерпінням чекали на свого первістка. Дитина мала народитися наприкінці січня, а тому я вирішила приїхати до них після Нового року і допомогти підготуватися до появи малюка.
Просто перед Різдвом я приїхала до сина з невісткою, щоб зустріти свято разом і потім залишитися доти, поки буде потрібна моя допомога.
Однак виявилося, що діти на мене зовсім не чекали. Син з порога заявив, що розмістити мене ніде, тому що скоро має приїхати сваха і вони вже домовилися, що до народження немовляти про невістку та побутові справи дбатиме вона.
Одним словом, замість того, щоб висловити подяку матері, Льоша просто вигнав мене з дому напередодні Різдва. Перед цим він, звичайно, напоїв мене чаєм і розпитав, як я поживаю. Але все це відбувалося в божевільній метушні, тому що мені потрібно було встигнути на останній автобус, щоб дістатися назад до села.
З того моменту із сином ми не спілкувалися. За весь тиждень він жодного разу не подзвонив мені і, мабуть, навіть не думав про вибачення. Адже все у своєму житті я робила для нього. Невже після цього я не заслужила навіть провести з ним свято?
