– Мамо, Ілля запропонував мені жити разом, – обережно розпочала Ганна після вечері.
– І де ви житимете? – Запитала мама.
– У нього квартира своя. Батько купив, коли Ілля вступив до інституту.
– Ви не поспішаєте? Ще цілий рік до закінчення університету. А раптом дитина? – Мама вимкнула воду, витерла рушником руки і повернулася до Ганни.
– Я розумію, ти ростила мене сама, боїшся, що я повторю твою помилку, що залишишся зовсім одна… – Ганна не могла зрозуміти, мама проти чи ні.
– Ти доросла, щоб відповідати за свої вчинки. За мене не бійся. У мене є чоловік.
– Я здогадувалася. А чому ти ніколи не говорила про нього, не знайомила нас? – з цікавістю запитала Ганна.
– Не знаю. – Мама опустила очі. – Боялася, мабуть. Справа в тому, що він молодший за мене. – Мама підняла на Ганну очі.
– Ну то й що? Нині це модно. Виходить, ти не проти? – Ганна підскочила та обійняла маму.
Спочатку вона щодня дзвонила мамі, часто заходила вечорами. В Ганни залишився ключ від квартири, але тепер вона дзвонила у двері.
Якось їй відкрив симпатичний молодий чоловік. Футболка ефектно підкреслювала рельєфні м’язи на грудях та руках.
– Донька прийшла, – сказав він і широко посміхнувся білозубою посмішкою.
– Донька, та не ваша, – похмуро відповіла Ганаа і увійшла до квартири.
Мама готувала вечерю. Вона стала гарнішою, по-іншому стала одягатися. Раніше ходила по хаті у халатах, а тепер стояла біля плити у білих спортивних штанах та рожевій футболці.
– Максиме, нам треба поговорити, – сказала мама, коли чоловік зайшов на кухню.
– Зрозумів. Поговоріть, дівчатка, – він знову посміхнувся, блиснувши чорними очима.
– Мамо, він же молодший за тебе років на п’ятнадцять. Ти, звичайно, добре виглядаєш, але різниця все одно помітна, – тихо сказала Ганна, коли за Максимом зачинилися двері.
– Ну то й що? Ти ж сама сказала, що зараз це модно, – усміхнулася мама.
Ганна не впізнавала її. Завжди стримана, зараз вона постійно безглуздо посміхалася. І очі якісь шалені. А цей підлітковий одяг…
– Зрозуміло. Тож ти й не знайомила мене з ним? А що буде далі? Тільки не кажи, що зібралася за нього заміж, – розгублено сказала Ганна.
– А якщо й так? Ти проти?
Ганна відкрила було рота, але мама випередила її.
– Ми ще не говорили про це. Я ніколи нічого подібного не відчувала. У мене наче крила виросли за спиною. Я така щаслива! – Мама винна посміхнулася. – А ти як? Чи не сваритися з Іллею?
– Не сваримося. Мамо, я піду, бо він втратив мене, мабуть.
Ганна йшла додому засмучена. Вона відчувала себе зайвою в маминій квартирі.
– Що трапилося? – Запитав Ілля, коли Ганна прийшла додому.
– Уявляєш, мама закохалася, – роздягаючись, сказала Ганна.
– Ну то й що? Вона ще молода. Чи він надто старий для неї? Вона не одна, це ж добре, – знизав плечима Ілля.
Ганна подивилася на Іллю, як на зрадника.
– Максим майже твій ровесник. І виглядає як актор Голлівуду. З нею все зрозуміло – молодий, гарний. А він? Він просто користується нею. Не вірю я, що він кохає її, – палко висловилася Ганна.
– Кохання зле… Чи ти заздриш? А може, він тобі сподобався? Дивись, я ревнивий. Викличу його на дуель , – грайливо сказав Ілля.
Ганна закотила очі.
– Завжди в тебе дурні жарти. Нічого я не заздрю. Просто не розумію, що йому потрібно від дорослої тітки. Навколо сотні молоденьких дівчат, бери будь-яку. Їх і звати не треба, самі на такого застрибнуть.
– Може, він закохався у твою маму? Або хоче втертися в довіру і обікрасти, – дурів Ілля.
– У нас немає великих грошей. З золота тільки ланцюжок тоненький, сережки та каблучка з фіанітами. Через це не варто втиратись у довіру, – відповіла Ганна.
– А квартира? Нерухомість завжди в ціні, – не вгамовувався Ілля.
– Але мама сказала, що поки що він не кликав її заміж. Вони недавно зустрічаються. Як він може отримати квартиру?
– Ганно, та годі тобі, я просто так сказав. Ну, закохалася. Не думаю, що вони дійдуть до весілля. Твоя мама не дурна людина, розуміє, що робить, – серйозно сказав Ілля.
– Та в тому й річ, що нічого вона не розуміє. Ти б бачив її усмішку. А одяг? Як у підлітка. Він робить із неї молоденьку дівчинку, а вона не така, – обурювалася Ганна.
– Вона для тебе мама, тож ти не бачиш у ній жінки. Давай не будемо завчасно робити висновки. Нехай мама буде щасливою, – примирливо сказав Ілля.
– Але він її покине. І вона переживатиме, плакатиме, — стояла на своєму Ганна.
– Тобі сподобалося б, якби мама заборонила нам бути разом? Вона відпустила тебе, і ти не заважай їй бути щасливою. Подивимося, – розумно зауважив Ілля.
– Зачекаємо, коли він розіб’є їй серце ? Добре говорити, адже це не твоя мама, – обурилася Ганна.
– Але в мене немає мами. А якби була, я не став би влазити в її життя, – різко відповів Ілля.
– Вибач. – Ганна зрозуміла, що наговорила зайвого.
А може, він правий? Не варто думати про погане раніше часу. Може, це справді кохання? Буває ж.
Більше вони про це не говорили. Але на серці було неспокійно. Через кілька днів Ганна вирішила знову відвідати маму і хоч щось дізнатися у неї про Максима. Вона знайшла його сторінку у соцмережі. У друзях у нього багато дівчат, та й хлопців теж. Окрім його знімків зі спортзалу, з вечірок, жодної інформації про нього не знайшла. Вона знову подзвонила у двері.
Мама відкрила майже одразу. Ганні здалося, що вона не зраділа їй. Мабуть, вона очікувала побачити Максима.
– Ти не рада мені? – Запитала Ганна.
– Ні, що ти. Проходь. Просто думала, що це Максим. – Мама куталася в якусь витягнуту кофту, наче мерзла.
– Ти не захворіла? Бліда якась, – поцікавилася Ганна.
– Не кажи нісенітниці. Все гаразд. Їсти будеш? – Запитала мама по дорозі на кухню.
– Ні. А чаю вип’ю, – Ганна пішла за нею.
– А де Максим? – байдужим тоном запитала Ганна.
– Ще не прийшов. У нього сьогодні вечірнє тренування. Він працює тренером у фітнес-клубі.
“Хто б сумнівався”, – подумала Ганна, а вголос сказала:
– Зрозуміло. Як я розумію, ви там із ним і познайомилися.
Сьогодні мама не посміхалася. Вона виглядала задумливою. Розсіяно ставила на стіл чашки. Коли чайник засвистів, вона судорожно почала крутити ручки всіх конфорок поспіль.
– Мамо, у тебе все гаразд? – стурбовано запитала Ганна, спостерігаючи за маминими діями.
Мама не відповіла, налила чай у чашки, сіла навпроти Ганни, але пити не стала.
– Мамо?! – гукнула її Ганна.
– Все гаразд. Просто… Знаєш, я була у Максима у клубі. Там такі молоді дівчата займаються. А Максим сказав, що мені треба груди підтягнути, щоб не висіли. І шкіру обличчя, – як уві сні казала мама.
– Максим сказав … Мамо, прокинься! Якщо чоловік починає чіплятися до зовнішності, значить, він не кохає. Він все одно рано чи пізно покине тебе. То навіщо це все? А якщо щось піде не так? Скільки таких випадків в інтернеті описано, коли після пластичних операцій жінки ставили зовсім не вродливими. Хіба не чула? Мамо! Навіщо це тобі? Ти ж не модель. А що ти взагалі знаєш про нього?
– Припини. Я не втручаюсь у твоє життя, не заважай і ти мені. Я ще нічого не вирішила. Я кохаю його та хочу втримати. Нехай потім покине, але не зараз. Що я бачила у житті? Твій батько втік, так і не одружився зі мною. Виховувала тебе сама, про себе не думала.
Зустріла Максима і вперше відчула себе бажаною та щасливою. Доживеш до моїх років, зрозумієш. Ти кохаєш Іллю? А якби він попросив тебе накачати губи чи збільшити груди? Ти погодилася б? – Запитала мама.
– Це не чесно. Просто я не хочу тебе втратити. Для мене ти найкраща та красива. Обіцяй мені, що не поспішатимеш?
– Про що це ви, дівчатка? – До кухні зайшов Максим, блиснув чорними очима і спокусливою усмішкою.
Мама обернулася до нього і посміхнулася. Ганні стало гидко.
– А ми так заговорилися з Ганною, що не чули, як ти прийшов.
– Мені час, треба ще до семінару готуватися. – Ганна встала з-за столу і вислизнула повз Максима до передпокою. Вдягалася і чекала, що мати вийде її проводити, але мати не вийшла. Ображена Ганна вийшла, демонстративно грюкнувши дверима.
– Та не втручайся ти. Розумієш, коханням , як і вітрянкою, потрібно перехворіти свого часу. Чим пізніше захворієш , тим важче протікає хвороба. Ну, не пощастило твоїй мамі, пізно закохалася. Нехай хоч зараз буде щасливою, – сказав Ілля, коли Ганна розповіла про пластичні операції, на які Максим підбивав маму.
– А раптом вона понівечить себе ч? – спалахнула Ганна.
– А що ми можемо зробити? Заборонити їй? Хоча… Можна найняти кілера для Максима, – як завжди, у своїй жартівливій манері запропонував Ілля.
– Я переживаю за маму, а ти тільки жартуєш. Більше ніколи нічого тобі не розповім, – Ганна ображено відвернулася від Іллі.
– Ганно, вибач, – Ілля притулився до неї і потерся щокою об її скроню.
Ганна щодня дзвонила, але мама була зайнята, просила подзвонити пізніше. Значить, Максим поряд. То відмовлялася слухати доводи дочки і переривала розмову.
Якось мама зателефонувала сама і сказала, що вже здала аналізи, завтра їй зроблять операцію на грудях.
– Ти вдома? – Запитала Ганна, затамувавши подих.
– У лікарні. Лікар сказав, що ризику ніякого, що він провів сотні таких операцій, – дуже весело повідомила мама.
Що тут скажеш? Ганна зраділа, що мама почала з грудей, а не з обличчя.
– Ти мені завтра обов’язково подзвони після операції, гаразд? – сказала вона.
Весь день Ганна була як голках, чекала від мами дзвінка. Дзвонила сама, але мама не відповідала. Нарешті їй відповів чужий жіночий голос.
– А де мама? – Запитала Ганна.
– Вона спить. Все добре, не хвилюйтеся, – відповіли з клініки.
Але як не переживати?
– Спить, тобі ж сказали. Чого бісишся? – Вилаяв Ганну Ілля.
– Не знаю. Серце не на місці. Ходімо, сходимо до них додому?
– Навіщо? – Простогнав Ілля.
– Ну, як ти не розумієш? Мама у лікарні. А що робить один молодий красень? Я хочу вивести його на чисту воду. Не хочеш, не ходи, я піду сама, – сказала Ганна і пішла одягатися. Ілля зітхнув і пішрв слідом за нею.
Їм довго ніхто не відчиняв. Ганна спробувала відчинити двері своїм ключем, але вона виявилася замкненою зсередини. Вона розвернулась спиною до дверей і почала бити ногами.
Зрештою, Максим відкрив. Від несподіванки Ганна завмерла з відкритим ротом.
Ілля відтіснив її убік, щоб не дивилася на напівголого красеня, і спитав, чому той так довго не відкривав.
– Спав, – відповів Максим. – А вам чого треба? Я втомився після тренування, до зустрічі гостей не готувався. Ольга у лікарні.
– Ти її вмовив на операцію, а сам спиш, як ні в чому не бувало? – Ганна хотіла увійти до квартири, але Максим ледь не зачинив перед її носом двері. Ілля встиг просунути в щілину ногу.
Поки вони з Максимом мірялися поглядами та силами, Ганна розбіглася і протаранила двері разом із Максимом. Ілля не розгубився і теж натиснув на двері. Від несподіванки Максим не втримав оборони і відлетів убік. Ганна кулею влетіла до кімнати. На ліжку лежала оголена блондинка років двадцяти. Вона безсоромно посміхнулася Ганні.
– Третьою будеш? Так навіть веселіше, – хрипко засміялася вона. – О, та тут ще один мачо? – Блондинка дивилася за спину Ганни.
Ганна обернулася і побачила розгубленого Іллю, поряд з ним стояв Максим.
– Я викликаю поліцію. Ви силою увірвалися в чужу квартиру обурено сказав він.
– Зроби ласку. Це моя квартира. Це ти тут незаконно , ще і приволік цю… – Ганна ледве стримувала свій гнів.
– Ми подали документи до РАЦСу. Скоро я стану чоловіком твоєї мами, – вигукнув Максим.
– Ганно, ходімо, – потягнув її за руку Ілля.
– Ну, ні. Заява – це ще не штамп у паспорті. Поки що я тут господиня. Валіть звідси, доки я не викликала поліцію. Одягайся! – гаркнула Ганна дівчині на ліжку.
– Що ви кричите на весь будинок? – у квартиру зазирнув сусід, колишній військовий.
– Дядю Володю, викликайте поліцію. Цей… шахрай притяг у мамину квартиру дівку! – Крикнула Ганна.
– Все, не кричи, ми йдемо. Але ти не думай, що це зійде тобі з рук… – почав Максим, підбираючи з підлоги розкидані речі.
Блондинка сором’язливо загорнулася в простирадло.
– Котик, ти ж казав…
– Одягайся! – Крикнув на неї Максим, натягуючи на себе джинси.
– За речами прийдеш потім, і ключі залиш, – сказала Ганна.
– Я теж піду, – сказав сусід, коли Максим із дівчиною пішли.
– Ну і чого ти досягла? Мати спасибі тобі не скаже, – зауважив Ілля.
– Та й нехай. Я потім їй все розповім.
– Згадаєш мої слова, вона не повірить тобі. А цей Максим скаже, що ти його обмовила. Не доведеш, – резонно зауважив Ілля.
– Доведу. – Ганна повернулася в кімнату, струснула простирадло, що валялося на підлозі.
З нього випав червоний ліфчик. Ганна підняла його двома пальцями.
– Розмір явно не мамин і не мій, – Ганна переможно дивилася на Іллю.
Увечері вона додзвонилася до мами. Та відповіла млявим тихим голосом.
– Мамо, як ти?
– Ой, дочко. Даремно я тебе не послухалася. Так боляче. Груди горять. У мене температура піднялася висока. Мені витягли імплантати, – простогнала мама.
– Слава Богу. Більше не роби нічого, чуєш? – Попросила Ганна.
– Я дзвонила Максиму, у нього телефон вимкнено. Ти не могла б сходити додому та перевірити, як він? – Попросила мама.
– Все у твого Максима добре. Одужуй. І ні про що не думай, – сказала вона і натиснула на відбій.
Після лікарні мама ходила бліда і згасла. Ганна показала їй ліфчик подружки Максима та розповіла, як усе було. Сусід підтвердив. Він обіцяв, що більше не підпустить Максима до мами.
Але мати не могла забути Максима. Дзвонила і ходила до нього в клуб, принижувалась, просила повернутися. Але він сказав, що йому набридла вона та її божевільна дочка. Ось так і закінчилося мамине кохання.
Сусід став дбати про маму. То в магазин сходить, то відремонтує дверну ручку, то виведе маму на прогулянку. Був він удівцем, на десять років старший за неї. Проти дядьки Володі Ганна нічого не мала, навіть навпаки. З ним мама стала колишньою – спокійною та розважливою.
Ілля зробив нарешті Ганні пропозицію. Після екзаменів вони відіграли весілля. Вірний дядько Володя і на весіллі не відходив від мами.
Ганна, як ведеться, кинула свій букет гостям. І з завмиранням серця дивилася, як кілька рук дівчат і незаміжніх жінок, які хотіли зловити його в надії вийти заміж найближчим часом, потяглися до нього. Дядько Володя випередив усіх – спіймав букет просто на льоту, високо підстрибнувши. Він не залишив іншим жодного шансу.
Справжній військовий, хоч і колишній, урочисто подав букет мамі, і вона збентежено посміхнулася до нього.
Кожна жінка мріє про кохання. Але не кожен чоловік може зробити її щасливою. Вона шукає того, хто був схожий на її дівочі мрії. Або вибирає партнера набагато молодшого за себе, щоб продовжити свою молодість. Обманюється в тому й іншому випадку. А той єдиний, часто виявляється зовсім поряд…
