Ми із чоловіком майже 10 років разом живемо. Йому 50 років, мені 46. Ми маємо другі шлюби. Відносини зі свекрухою були нормальні, навіть хороші, доки ми не купили з чоловіком загальну квартиру.
Точніше, купив чоловік, частину грошей знайшла свекруха, частина позики. Борг уже повернули, позику платимо.
Квартиру заробив чоловік. Я сама вклала трохи, та й обставила, звичайно, на свої гроші. У мене є своя квартира, але на сімейній раді вирішили купувати трикімнатну, а мою продати.
Ми перед угодою розписалися, без жодних урочистостей та столів, бо треба було на квартиру гроші. Його мамі не сказали, бо самим уже за 40 та й нічого ми не відзначали.
Чоловік у першому шлюбі обпікся, і я знала, що свекруха буде проти нашого шлюбу. Вона була бізнесвумен у свій час, і жінка розважлива і розумна.
Я побоялася, не дай Бог, що з чоловіком, я залишуся на вулиці, адже це свекруха. До шлюбу вона говорила, що треба мені буде закріпитися в цій квартирі, але нічого конкретного не пропонувала.
А я, звичайно, чоловікові давно сказала, що тільки повноправною господаркою та дружиною увійдуть у нове житло.
У чоловіка раніше була квартира, але після розлучення, звичайно, йому дісталася одна третя квартири. Але я з ним збираюся прожити до кінця.
Свекруха дізналася, що ми розписалися, від чужих людей, ми так і не наважилися самі про це повідомити. Тепер ми не спілкуємося, а нещодавно вона звинуватила мене, що я все гребу під себе, хоч все життя сама себе забезпечую.
Сказала, що вона була істерика, коли дізналася про наш шлюб, як би я її обдурила. Я не вважаю себе винною, і всі мої родичі та знайомі також кажуть, що я правильно все зробила.
Я ніколи не була обачливою. А вона свого часу змусила свого сина після розлучення у першому шлюбі переписати його на себе, він переписав. Вона віддала ці гроші середньому синові для вкладення у бізнес.
За три роки він повернув їх, коли ми купували цю квартиру, без відсотків. І хотіла спробувати і з цією квартирою щось зробити, я так гадаю.
