Тетяна прокинулася від брязкання посуду. Значить, Микола вже встав і не побачив у каструльці свіжозвареної каші. Як так, шість ранку, а його ніхто не зустрічає на кухні з усмішкою, чашкою кави та тарілкою гарячої манної каші. Мама привчила його з дитинства їсти вранці манну кашу. Ну, і що, що він ліг спати напередодні о 21 вечора, а Тетяна до першої ночі сиділа за комп’ютером?
Так, вона підробляє віддалено, але чоловік має бути на першому місці! Гучно гриміти посудом Коля не наважився, щоб потім сусіди не скаржилися. Сусід, Максим Ігорович, якщо його розбудити в цей час, довго обурюватиметься. Мовляв, у нього безсоння, що він засинає тільки під ранок, а Микола не зважає ні на кого.
І взагалі, до сьомої години ранку, а у вихідні дев’ятій у будинку має стояти тиша. Максим Ігорович пообіцяв, що наступного разу він поскаржиться на Миколу його начальству. Сваритись із сусідом він не хотів і боявся, що той виконає свою погрозу. Тоді він втратить імідж в очах керівництва та колег по роботі. Як же, їх Микола, такий позитивний, опустився до скандалу з сусідом!
З іншого боку як, ну як достукатися до дружини, що вона повинна стати на півгодини раніше за чоловіка і приготувати йому сніданок. Не вигадуючи відмовок, що пізно лягла. Микола на роботі та Микола вдома – це дві різні людини. На роботі він серйозний, розважливий товариш із широкою чарівною усмішкою. Незаміжні жінки, потай, зітхали по ньому.
Переступивши поріг дому, чоловік перетворювався на вічно незадоволеного буркутуна, який щиро вважав Тетяну своєю і що одружившись з нею він її ощасливив. Тетяна накинула на себе халат і вийшла на кухню. Микола стояв обличчям до плити і не бачив дружину. Він був зайнятий справою. Ложкою постукував по кришці каструлі.
Вона тихо попросила дати їй можливість виспатися, адже в неї був напружений тиждень, а сьогодні взагалі субота. Вона на своє горе попросила чоловіка самому собі приготувати сніданок, адже що важкого в тому, щоб зварити яйця та розігріти котлети. У відповідь вона почула, що не для того він одружувався, щоб самому собі сніданок готувати.
Тоді жінка попросила приготувати сніданок їй. Коля, тридцятирічний красень, а заразом її чоловік, втратив дар мови від такого нахабства. Він гаркнув, що дружина його недостойна і він йде жити до мами, де чекатиме, що Тетяна одумається. Жінка мовчки стояла у дверях. Мов язика проковтнула.
Не дочекавшись від неї ні сліз, ні вмовлянь, Миколі довелося насправді закинути в спортивну сумку Тетяни білизни та пару свіжих сорочок. Грюкнути дверима дівчина йому не дала – перехопила її і акуратно закрила. Коля почув, як одразу ж прокрутився ключ у замку. Взагалі, їхати до мами він не збирався. Йому не хотілося весь день слухати її промови, але доведеться.
Йому хотілося зіпсувати Тані настрій, потім прийняти від неї вибачення і запевнення, що цього більше не повториться і день би вдався, але щось пішло не так. Таня, зачинивши за чоловіком двері, несподівано для себе, розреготалася. Мов камінь з її душі впав. Що то було? Фарс чи третьосортна комедія, і актор – так собі?
Це був його третя втеча до мами за неповні два роки їхнього спільного життя. Маму він виносив лише у малих дозах. Любов Петрівну, також не спокушала думка годувати і обходжувати синочка. Любити вони любили один одного, але жити разом не бажали. Після інституту і до одруження Микола знімав кімнату у самотньої літньої жінки.
Тетяна з Миколою зустрічалися неповних два місяці. Коля привабив дівчину, і його мама, працівниця РАГСу, організувала їхнє весілля. Належного часу на роздуми молоді люди не отримали, а Таня вже через місяць зрозуміла, що її любий Коля рідкісний істерик, але вони вже були одружені. Коля хотів пишне весілля, але за рахунок батьків Тані.
Тільки Таніни мама і тато виділили на торжество скромну суму грошей. Чи не від жадібності. Просто за півроку до одруження вони купили квартиру доньці. З’явилася така можливість, і вони вклалися в нерухомість для своєї дитини. Вклалися до копієчки, навіть довелося влізти в кредит, хай і зовсім невеликий. Натомість квартира була гарна.
Любов Петрівна зітхала, що житло було куплено на ім’я Тетяни до заміжжя. Тобто, у разі чого, поділу воно не підлягало. Син був прописаний у матері, бо дім, у якому вона жила, ось уже років десять, як підлягав зносу. Отже, при розселенні вони могли одержати дві квартири. Відсміявшись, Таня витягла валізу Миколи і почала складати в нього його речі.
Валізи забракло, і дівчині довелося діставати свою дорожню сумку. Потім виставила їх до передпокою. Таня подивилася на годинник – стільки подій, а часу лише половина сьомого. Та Таня пішла досипати, не забувши вимкнути телефон. Прокинулася, глянула на годинник на стіні і ахнула – десять годин! Підскочила і згадала, що сьогодні субота та чоловік її пішов до мами.
Таня знову впала на подушку і поніжилась у ліжку ще десять хвилин. Не поспішаючи, зварила в каву і випила її з булочкою, яку розігріла в мікрохвильовій печі. Ммм, запах здоби поплив по кухні. З другою філіжанкою кави вона вийшла на балкон. Помилувалась похмурою осінньою погодою. Та-ак, у дворі не було її червоного, з чорним дахом Кіа.
Коля на ній до мами поїхав. Їй, отже, залишив свою білу Ладу Пріору. Ось і є чим зайнятися, але спочатку необхідно замінити замок у дверях. Викликаний нею «чоловік на годину» за сорок хвилин упорався із заміною замку, це разом із покупкою. Взявши ключі та документи від Лади Пріори, а також прихопивши другий комплект ключів від Кіа, Тетяна поїхала до свекрухи.
Ось і її «дівчинка» стоїть. Що за безладність! Документи на автомобіль та страховку, Коля залишив в автомобілі, за козирком. Зараз його безладність зіграла на руку Тані. Вона відігнала свою машину убік, а на місце Кіа припаркувала Ладу-Пріору. Настрій і так був хорошим, а тепер піднявся до небес.
Таня свою улюблену «дівчинку» залишила на платній автостоянці та вирішила прогулятися у парку, біля будинку. Мрячив дрібний дощ, повітря було чисте і свіже. Дихалося легко. Тетяна підставила обличчя під краплі дощу і не дивилася на всі боки, а дарма. Потрібно було дивитися під ноги. Запнулася і мало не впала. Каблук хитається, а чоботи нові.
Грошей на нові чоботи немає, а зарплата лише за три дні. Та й не річ, чоботами розкидатися. Отже, треба терміново ремонтувати. Майстерня з ремонту взуття знаходиться неподалік будинку. Таня щодня повз неї проїжджає. Хоч би вона у суботу працювала.
Таня дошкутильгала до майстерні, машина на стоянці, спустилася сходами в напівпідвальне приміщення і штовхнула двері. У майстерні сидів чоловік похилого віку, носатий і вусатий. Взяв у Тані чобіт, подивився, похитав головою і сказав – чекай. Щось крикнув незрозумілою їй мовою і з підсобки вийшов молодий симпатичний чоловік.
Він кивком голови привітався з Танею і взяв у діда чобіт. З яким знову пішов. Грузин – визначила дівчина. Таня сиділа на «дивані очікування», дивилася новини по телевізору та нікуди не поспішала. Бували пориви кудись тікати, але вона себе зупиняла – короткий повідець знятий та викинутий. Щоб дівчина не сумувала, старенький майстер почав розповідати про свого онука.
Молодий та гарний чоловік – був його онуком. Георгій дизайнер взуття, в Італії стажувався, але він не лише дизайн розробляє, а й сам шиє взуття. Тепер же допомагає дідусеві. Вийшов онук із чоботом Тані. Сам одягнув його на ніжку дівчини і погладив халяву. Від чого у Тетяни побігли по шкірі мурашки. Наче Георгій не погладив чобіт, а її оголену ніжку.
Розплатившись, Таня поспішила піти, а то чоловік не встиг за поріг вийти, як у неї фантазія розгулялися. Дорогою додому вона купила піцу і кілька тістечок. Щоб ще й на завтра вистачило, перед телевізором їх лопати, переглядаючи якийсь душещипальний фільм чи серіал. Тільки вдома вона згадала, що телефон весь цей час було вимкнено.
Свекруха, мабуть, постаралася, мамі повідомила, що її дочка не відповідає, а маму хвилювати не хочеться. Таня увімкнула свій смартфон. Ого! Сорок викликів від Любов Петрівни, три від мами та повідомлень стільки, що й не порахувати. Одразу набрала маму та розповіла про все, що сталося. З мамою Тетяна проговорила цілу годину. При Миколі це було б неможливо.
Коли Таня розмовляла з батьками, він завжди хмурився. Він цілком серйозно вважав, що весь її вільний час має належати йому. Пробилася й свекруха. Вона прочитала лекцію, яка Тетяна погана, бо змінила замки в квартирі, а її улюблений синочок не зміг потрапити додому. Тетяна заявила, що ні свекрусі, ні її синочку немає чого робити в її квартирі.
Тетяна пообіцяла свекрусі завести речі свого колишнього чоловіка наступного дня і знову вимкнула телефон. Не помітила, як начисто з’їла піцу. Потім зробила собі гарячого чаю і під жалісну мелодраму знищила тістечко. І щаслива пішла спати. Снився їй чудовий сон – вона на зеленому лужку з метеликами. У синьому небі різнокольорові веселки і без токсичного чоловіка.
