Так вийшло, що до весілля я не була знайома з родиною мого коханого. Ми жили та працювали в місті, я була місцевою, жила окремо від батьків. Він був із області, його родичі жили у селі.
Знайомство мало статися вже на самому весіллі. І майбутня свекруха зі свекром та молодшим сином приїхали за день до свята. На ці кілька днів новоспечені родичі зупинилися у моїх батьків.
Проблеми почалися буквально з порога. Свекруха обурено заявила, що вони були змушені три години трястись в автобусі, щоб до нас доїхати. При цьому натякнула на те, що мої батьки мають машину, на якій мали їх відвезти назад.
Раніше своїй мамі я казала, що ми відправили сім’ї чоловіка гроші на таксі. Але коли мама спитала, чому родичі не приїхали на таксі, свекруха стиснула губи і пробурмотіла, що не треба рахувати чужих грошей.
Ми тоді лише переглянулися. На самому весіллі свекруха теж крутила носом. І то їй не подобалось, і це. Я намагалася з нею не перетинатися, щоб не псувати собі настрій у такий день.
Коли ж свекруха взяла слово, щоб вимовити тост, їй удалося мене спантеличити. Вона розповіла, як пишається своїм сином, бо йому вдалося зачепитися у місті, хоч він простий хлопець з села
Вранці я дізналася, що свекруха зі своєю свитою поїхала додому, прихопивши подаровані нам на весілля конверти з готівкою. Я навіть не дізналася, скільки там було.
Чоловік довго вибачався та обіцяв, що все поверне. Пояснював, що його батьки іноді поводяться дивно, саме з цієї причини він так довго не наважувався мене з ними знайомити.
Я була вражена, як ці люди можуть бути йому родичами. На той момент я була страшенно закохана. І навіть подумати не могла, що мій чоловік не сильно відрізняється від своєї сім’ї.
До весілля ми вже жили окремо від батьків у невеликій, але досить затишній двокімнатній квартирі, яка належала батькові. На весілля батьки передали мені право власності на квартиру, щоб я була повноцінною господаркою.
Але чоловік образився, що він не має жодних прав. Я була впевнена у наших відносинах, тому без сумнівів подарувала йому половину. Як виявилось, це стало початком кінця. Наші стосунки почали псуватися. Ми сварилися.
Я просто не могла його впізнати. Свекруха почала приїжджати по кілька разів на місяць то зі свекром, то з сином. Іноді гостювали понад тиждень. Чоловік моє обурення розуміти не хотів і лише заявляв, що це його рідні.
І нічого страшного, що вони “трохи тут поживуть”. Адже це тепер його квартира. Свекруха з кожним разом поводилася все нахабніше. Одного разу вона заявила, що половина квартири належить її синові, тому вона тут господиня.
Згодом я зрозуміла, що він одружився не зі мною, а з моєю квартирою. Але до весілля я була надто сліпа, щоб це побачити. Я зібрала речі та з’їхала до батьків. З чоловіком ми розлучилися, квартиру продали та поділили гроші.
Свою половину я віддала батькам і поки що залишаюся жити в них. Розумію, що мені потрібен час, щоб усе це перетравити та залишити у минулому. Куди витратив гроші колишній чоловік, навіть не знаю.
Не здивуюсь, якщо всі гроші заграбастала його матусі. З неї станеться. Разом з тими, що подарували нам на весілля, вже має накопичитись пристойна сума.
