Чесно сказати, я завжди мріяла створити сім’ю. Мене виховувала тільки бабуся, тому мені хотілося повноцінне сімейство. Коли я познайомилася з коханим, то зрозуміла, що він саме та людина.
Ми зустрілися в інституті на спільній вечірці. Незабаром почали зустрічатися. Він був дуже турботливим і милим. Мені здавалося, що з такою людиною моє життя буде схоже на казку.
Однак на останньому курсі почало відбуватися щось дивне. Він часто тікав, посилаючись на якісь термінові справи. Мені здавалося, що наші стосунки починають розвалюватися.
Я не хотіла його втрачати, тому прямо запитала, в чому справа. Тоді він про все розповів. Виявилося, що його мама була проти того, щоб він одружився зі мною. Тому знайшла для нього відповідну дівчину.
Він думав, що мама жартує, але це було правдою. Коли він сказав, що хоче познайомити мене з нею, вона влаштувала скандал. Погрожувала, що під час зустрічі повисмикує мені все волосся. Перебувати вдома було нестерпно.
Тому він і був такий пониклий. Однак він вирішив не відступати. Він усе одно зробив мені пропозицію. Ми одружилися, попри вічні скандали з його матір’ю. Ми жили окремо, але потім почалася низка складнощів.
Спочатку чоловік потрапив в аварію, довелося витратити всі заощадження на лікування, а незабаром після цього я завагітніла. Ми прийняли рішення переїхати до його матері. Адже моя бабуся жила в селі.
Тоді скандали потихеньку вляглися, ми думали, все налагодиться, але свекруха навіть не розмовляла зі мною. Коли ми стикалися у квартирі, вона просто хмикала і йшла. Зате раділа, що її синочок тепер живе з нею.
Найцікавіше почалося, коли народився наш син. Коли ми після виписки принесли малюка додому, вона глянула на нього і демонстративно скрикнула, що він точно не син її сина! У мене пропав дар мови.
Такого я навіть від неї не очікувала. Ця історія тривала якийсь час. Вона постійно говорила мені, що я завагітніла від іншого. Щоразу в неї були докази. То в дитини ніс із горбинкою, то родимки немає в потрібному місці.
Десь два місяці я терпіла. Ми з чоловіком обидва розуміли, що це все вигадки, але вода камінь точить. Тому я вирішила зробити тест на батьківство, щоб у чоловіка точно не виникло якихось думок.
Звичайно ж, тест показав, що це його дитина. Тоді свекруха трохи вщухла. Але в мене постійно було відчуття, що вона просто чекає моменту, коли зможе ще щось викинути. У такій обстановці ми прожили два роки.
Свекруха так само не говорила зі мною, а онука взяла на руки від сили 10 разів, але я навчилася все це ігнорувати. А ось кілька місяців тому я дізналася, що знову чекаю на дитину. Ми довго приховували це від свекрухи.
Але таке довго не приховаєш. Коли ми їй сказали, вона влаштувала істерику. Дістала гроші з тумбочки і простягнула мені зі словами, щоб я більше не псувала життя її синові. Її слова зачепили мене за живе.
Адже ця жінка тільки те й робить, що руйнує мою мрію про щасливу сім’ю. Для чоловіка це теж був сильний удар. Тому ми через кілька днів з’їхали, поки її не було вдома. Вона знову влаштувала істерику.
Пише мені тепер постійно, погрожує. Каже, що я вкрала в неї сина. Ми прийняли рішення, що ні я, ні діти більше з нею спілкуватися не будемо. Чоловік буде іноді заїжджати, але не більше.
Можливо, ми занадто радикальні. Адже бабуся має право бачити онуків. Але я не хочу руйнувати своє життя через неадекватну жінку. Чи правильно ми вчинили?
