Заміжня майже десять років, є дочка, але стосунки з чоловіком, особливо останнім часом, дуже напружені. Він егоїст за вдачею і це стало помітно вже на першому році спільного життя.
Річ у тім, що його батьки розлучилися давно, коли йому було лише три роки. Незабаром його батько одружився і поїхав до іншого міста, відвідував рідко, раз на два три роки, бо відстань між містами більше тисячі кілометрів.
Зате багато уваги йому приділяли мама та обидві бабусі, дозволяючи йому все й шкодуючи, що дитина росте без батька. Мама чоловіка так і не вийшла заміж, чи через дитину, чи просто нікого не зустріла.
Хоча батьки моєї свекрухи пропонувала віддати сина їм, а самій влаштовувати своє особисте життя, але вона не погодилася. Чоловік виріс у жіночому суспільстві, зовсім ні до чого не пристосований.
Він зовсім не вміє робити чоловічу роботу. Вічно я просила батька допомогти, що чоловіка дуже дратувало. Напевно, все ж таки було соромно, що дорослий чоловік нічого не вміє.
Але він і не намагався чогось навчитися, хоча б у мого батька чи своїх друзів міг спитати. Через те, що він мені зовсім не допомагав, у нас часто виникали сварки, які згодом переросли у відчуження, а з мого боку навіть у ненависть.
Нині вже рік, як ми розлучені, і він живе у своєї мами. Свекруха в усьому звинувачує мене, каже, що я зруйнувала сім’ю через дурниці, у той час, як багато жінок живуть навіть з нікудишніми чоловіками і цінують їх.
Для мене така позиція, що аби бути одружена, не підходить. Я не можу жити з людиною, яку не перестала, не лише любити, а й поважати. Мої батьки теж не схвалюють розлучення.
Вони кажуть, що багато хто так живе заради дітей, і я теж могла зберегти сім’ю, а не роздмухувати скандал. Невже вони не можуть зрозуміти, що важко кожен день бачити людину, до якої немає жодних почуттів, крім огиди?
Я й так стала дуже дратівливою і часто зривала свій поганий настрій на доньці. До речі, дочка на те, що батько живе окремо, реагує спокійно, може тому, що він приділяв їй увагу, а здебільшого сидів за комп’ютером. Мені ж одній стало набагато легше, але при цьому тиск і засудження родичів псують життя.
