Чоловік Поліни, старший за неї на 7 років.
Він пізня дитина і виховувала мати його сама . Тому всі 5 років їхнього шлюбу, Марія Сергіївна намагалася все контролювати в їхньому сімейному житті: чи добре син поїв, чи тепло одягнувся, чи піклується про нього дружина.
Подружжя намагалося перекладати все жартома і не звертати уваги, якщо матері Івана щось не подобалося, щоб вона не ображалася. Але, іноді Поліна втомлювалася від всюдисущого ока свекрухи та її порад.
– Іване, ти знаєш, що твоя мама зібралася зустрічати Новий рік у нас разом з сестрою?
– Вона мені сьогодні дзвонила, але я начебто домовився — вони зустрінуть удома, а 2 січня прийдуть у гості. І ми разом чай поп’ємо та поспілкуємось.
– І вона погодилася?
– Так, сказала, що все зрозуміла.
1 січня у чоловіка Поліни був День народження, і кожен Новий рік завжди плавно перетікав у його святкування.
Перші три роки, поки подружжя жило зі свекрухою, воно завжди поєднувало ці два свята і збиралося в колі рідні Івана. Марія Сергіївна запрошувала сестру та подругу, з якою вони 30 років на одному заводі пропрацювали, і син ріс на її очах. Друзів сина свекруха цього дня бачити не хотіла і просила зустрічатися з ними окремо, десь у кафе.
– Я тебе цього дня на світ привела, а значить, ти мені винен, — стверджувала Марія Сергіївна. — Один день на рік можна і з матір’ю провести. Тому тут все буде, як я сказала.
– Мамо, я вже дорослий, у мене є дружина та друзі. До того ж, я не один день на рік з тобою проведу.
– Нічого не хочу чути! Твій день народження – це моє свято.
Тому кожен Новий рік свекруха готувала те, що любила та запрошувала своїх гостей. А з власними друзями подружжя збиралося в кафе вже наступного дня або у вихідні. Так і звикли святкувати 2 рази.
Через 3 роки Поліна продала будинок в області, який дістався у спадок від батька, і вони взяли квартиру в іпотеку, переїхавши від свекрухи до сусіднього району.
Виїжджали зі скандалом — Марія Сергіївна відпускати не хотіла і наполягала, щоби жили в неї. Але Іван з Поліною все одно переїхали у своє житло, і свекруха тоді приходила до них щодня, щоб допомагати невістці піклуватися про її сина.
– Поліно, життя довге та складне. Іван може тебе кинути і з іншою одружитися. А я в нього назавжди. Тому, поки я жива, ми із сином будемо разом.
– Маріє Сергіївно, я у вас сина не відбираю, але у нас сім’я. Ви не думали, що буде, коли вас не стане? Хіба він буде щасливим, якщо залишиться зовсім один?
– От коли не стане, то хай робить, що хоче.
В Івана це другий шлюб. Вони з Поліною познайомилися 6 років тому перед Новим роком, коли стояли в одній черзі у супермаркеті, яка була нескінченною. За цей час вони встигли обговорити все: від захоплень до планів на майбутнє.
Обмінялися телефонами та щодня ходили разом на ковзанку усі новорічні свята. З того часу не розлучалися, і через три місяці він зробив Поліні пропозицію.
Перша дружина Івана була донькою знайомої Марії Сергіївни, і та дуже хотіла, щоб син одружився саме з нею. Вони один одному подобалися ще зі школи і коли почали зустрічатися, мати Івана була щаслива і одразу почала підштовхувати сина до весілля.
Але цей шлюб розбився через турботу свекрухи, вже за рік. Дружина одного дня зібрала валізу і поїхала.
Другу невістку свекруха недолюблювала за те, що її син дуже цінує і завжди з нею у всьому радиться.
– Що означає самі? Новий рік без мене святкуватимете тільки після того,як мене не стане! — кричала Марія Сергіївна, коли подружжя переїхало і сказало, що запросило на Новий рік друзів, тож планує свято без неї.
– Мамо, у нас зберуться друзі – будуть танці, гучна музика і все, що ти так не любиш!
Це був перший Новий рік без свекрухи, і вона потім місяць ображалася, дорікаючи невістці, що вона погано впливає на сина.
Але подружжя вирішило, що терпляче чекатиме, поки мама Івана звикне до того, що не всі свята вони будуть проводити з нею. Два роки поспіль Поліна з Іваном святкували окремо від свекрухи, а наступного дня приходили до неї, і та накривала стіл до дня народження сина.
На цей раз Марія Сергіївна ще в листопаді почала говорити, що хоче провести новорічну ніч у сина з невісткою. Навіть продукти почала купувати заздалегідь і складати у їхньому холодильнику.
– Маріє Сергіївно, навіщо нам ці продукти? Майонез ми не їмо, стільки сервелату теж. До того ж на день народження Івана все одно у вас зберемося.
– Не хочу я Новий рік удома зустрічати, два роки терпіла. Думала, ви одумаєтесь, але раз не кличете, сама прийду.
– Цього року ми маємо інші плани. Ми хочемо провести час удвох, навіть друзів не кликали.
– От і чудово, я не заважатиму.
Марія Сергіївна вперлася і не хотіла відступати. Іван навіть посварився з матір’ю через це. У результаті вона здалася і сказала, що вони з сестрою прийдуть наступного дня.
Поліна з Іваном хотіли влаштувати романтичний вечір. Вирішили, що замовлять їжу з ресторану, включать улюблений новорічний фільм і всю ніч будуть розмовляти ,і насолоджуватимуться один одним.
– І телефони відключимо, щоб ніяких переписок по годині та дзвінків від рідні до ранку, — передчувала Поліна.
Вона купила красиву відкриту сукню, романтичні свічки та серветки в одному стилі. Замовила заздалегідь прикраси для ялинки та дому, щоб усе було в червоно-білому кольорі та поєднувалося з атмосферою та її вбранням.
Залишилося тільки купити ті самі туфлі на шпильці, які вона придивилася ще місяць тому.
Для романтичної новорічної ночі було все готове, і 31-го ранку Поліна поїхала за туфлями.
Дорогою ще купила нові келихи та коробку улюблених цукерок до чаю. Зайшовши до квартири, відчула запах їжі — пахло салатами та чимось смаженим.
– Маріє Сергіївно? — Поліна відкрила рота, побачивши свекруху на кухні, яка щось готувала.
– Що застигла? У мене майже все готове, проходь.
– Що ви тут робите? Ми ж домовлялися, що зустрінемося завтра.
– Це ви домовлялися!А я давно казала, що не хочу сидіти вдома. Тому прийшла і сама тут все зробила, а незабаром і Віра прийде. Тож можеш іти відпочивати, мені твоя допомога не потрібна.
Поліна так і стояла із покупками в руках, не знаючи, що робити. У вітальні всі її старання вже були стерті свекрухою без сліду.
Гірлянду вона прибрала, на ялинці висіли пластмасові кулі, цукерки і зверху щедро розсипала мішуру. Скатертина, яку Поліна купила спеціально до посуду на це свято, лежала на полиці з книгами, а стіл був застелений старою скатертиною, яку принесла свекруха з дому.
– Чому ви тут усе переробили без дозволу? — Поліна намагалася стримати сльози від образи і планів, що зіпсували.
– У тебе тут було не як у людей, не по-нашому прикрашено. Я прийшла і виправила все.
– Тут живемо ми з Іваном, а не ви! По-вашому робіть у себе вдома! Де те, що висіло на ялинці?
– Я викинула, там стрічки були якісь незрозумілі.
В цей час повернувся Іван з магазину і потрапив у розпал скандалу.
Мати звинувачувала Поліну в тому, що вона нічого не розуміє у новорічних традиціях і вимагала не заважати їй готувати. Чоловік заступився за дружину та запропонував мамі відвезти її додому.
– Замість того, щоб дружину навчити, ти матір за поріг виставляєш?!
– Мамо, ми з тобою все обговорили заздалегідь, а ти прийшла та зіпсувала те, що Поліна підготувала. Скоро нам привезуть їжу з ресторану, тож давай ми зберемо все, що ти приготувала, і відвеземо до тебе. Тітці Вірі подзвонимо, щоб вона відразу туди їхала.
– Їжу — ці ваші макарони чи що?
– Не макарони, а пасту.
– Макарони вже привозили. Я їх сусідам віддала, у них багато дітей. Хто взагалі цю гидоту у свято їсть?
Поліна зрозуміла, що свекруха зіпсувала все, що могла. Іван почав вичитувати матір і наполягати, щоб вона поїхала додому, але та ні в яку не погоджувалася.
– Тоді ми самі підемо, а ти можеш святкувати тут із тіткою Вірою вдвох!
У Поліни більше не було сил і настрою продовжувати цю лайку. І залишатися вдома зі свекрухою після всього, що вона тут влаштувала, також не було бажання. Подружжя одягнулося і пішло.
– А пам’ятаєш, як ми першого тижня знайомства в парку на ковзанці до ранку каталися? — спитав Іван.
– Навряд чи ковзанка працюватиме у новорічну ніч.
– Ковзанка точно не буде, але ось на ялинці буде повно народу та веселощів. Поїхали?
Вдома все одно було нічого робити, тому Поліна погодилася на свято на вулиці. Вони спочатку вирішили об’їхати всіх друзів та привітати, щоб скоротити час до ночі.
Друзі, дізнавшись, що сталося, пропонували залишитися відзначати з ними, але подружжя відмовилося. Тоді колега Івана, до якого вони заїхали насамперед, запропонував обдзвонити всіх та разом їхати на ялинку.
Новий рік вони зустріли у веселій компанії. Гуляли до ранку, а коли повернулися додому, Марія Сергіївна з сестрою спали на дивані у вітальні. На столі була застелена скатертина, яку Поліна купила, серветки також лежали на столі.
– Ви не лайте її сильно, хоч вона й неправа, — сказала Віра Сергіївна, коли подружжя пило вранці каву на кухні. — Марія мені все вчора розповіла, і я її сама вилаяла.
– Дякую, тітко Віро, але іноді вона робить неймовірні речі.
– Це точно, — засміялася тітка Івана. — Ми з нею одного разу посварилися по молодості через кавалера, то вона всі мої сукні наступного дня у дворі спалила. Аби я на побачення не пішла. Але їй потім було соромно, а пробачення вона просити не вміє, ви ж знаєте.
Поки тітка Івана розповідала, смішні історії з них із сестрою молодості, Марія Сергіївна прокинулася, прийшла на кухню і мовчки налила собі кави. Вона ображалася, хоч і знала, що вчинила неправильно.
Тітка Віра запропонувала сісти за стіл перемир’я і з’їсти по шматочку фруктового пирога, який вона сама спекла з цієї нагоди.
Подружжя помирилося з Марією Сергіївною, хоч і злилося на неї все одно. Але починати рік із розладу та сварок — не найкраща ідея.
День народження Івана подружжя вирішило провести удвох, влаштувавши той самий романтичний вечір на двох, який свекруха їм зіпсувала.
Мати іменинника почала обурюватись, але сестра її приструнила. Якщо вона сама порушила новорічні плани дітей, то буде справедливо, якщо вони зірвуть її плани на день народження сина.
Свекруха закусила губу – адже ні 31 грудня, ні 1 січня вона не мала того свята, на яке вона розраховувала. Але сперечатися більше не стала, ображено і гордо залишивши квартиру зі своєю скатертиною та прикрасами.
Поліна про всяк випадок ні на крок не відходила від Марії Сергіївни, доки вона не пішла, стежачи, щоб та нічого не спалила, не викинула чи не зіпсувала за своєю мстивою звичкою.
Але жінка нічого псувати не стала. Свекруха, як і раніше, вимагала уваги сина, але після цього Нового року більше не розпоряджалася у них вдома і намагалася тримати обіцянки, які дає.
