Ми з чоловіком та його брат із дружиною побралися в один рік. Вони 2-3 рази на рік літають у різні країни та міста, ходять до театрів, кіно, вечеряють у кафе, купують продукти у хороших магазинах.
Ми живемо у квартирі чоловіка, на яку він заробив сам до шлюбу протягом 10 років. Звичка економити і багато в чому відмовляти в чоловіка залишилася, і я його в цьому підтримала, подарунки ми не даруємо один одному, відпочивати їздили 2 рази за весь час.
У нас маленька дитина, ми хочемо розширюватись і брати нову загальну квартиру. Квартира, в якій живуть брат з дружиною, належить родичам свекрухи, вже минуло 5 років і вони все ще там.
А у мого чоловіка заробіток став вищим. Тепер, коли родичам знадобилася квартира, а брату нікуди з’їжджати, свекруха вважає, що старший син просто зобов’язаний їм допомогти, дати гроші на перший внесок або впустити їх пожити.
Я нагадала чоловікові, що такими темпами нам не досягти нічого. Свекруха якось мені сказала, що у двійці можна і трьох дітей вирощувати, нормально буде.
Вона має сама троє дітей, і трикімнатну квартиру, але в іншому місті. Відчуваю, що мати його «дотисне» і доб’ється свого.
Він і так усе життя допомагав братові, дуже багато його виправдовував, що він молодий і йому всього хочеться, але є межі! Мій чоловік якось обійшовся без усього, що має. Боюся, що чоловік піде на поводу матері.
Як захистити чоловіка від їхнього тиску? Не хотілося б руйнувати сім’ю через їхні проблеми.
