Ми з чоловіком кілька років збирали кошти на власне житло. Буквально берегли кожну копійку. Валера їздив на заробітки за кордон, а я бігала між двома роботами на батьківщині, намагаючись поєднати це з навчанням в аспірантурі.
І ось нарешті наша мрія здійснилася. Ми досягли мети – накопичили достатньо грошей, щоб купити невелику квартиру в межах міста і навіть зробити в ній ремонт. Щоправда, на те, щоб сплатити за послуги робочого персоналу, коштів не залишалося. Тож усі ремонтні роботи довелося виконувати самостійно. Отже, ми вклали в це житло не тільки всі свої заощадження, а й душу.
Коли ремонт був повністю завершений, Валера запропонував запросити у гості родичів та відсвяткувати новосілля. Свекруха із золовкою з радістю прийняли запрошення, моїм батькам приїхати, на жаль, не вдалося…
У призначений день я господарювала, як ніколи раніше. Накрила святковий стіл, прибрала квартиру до блиску та навіть підготувала невеликий подарунок для маленької Діани – племінниці чоловіка. Не те, щоб я особливо чекала похвали, але коли замість подяки за гостинність мені довелося цілий вечір вислуховувати критику на тему того, що курка пересмажена, а пюре надто прісне, стало шалено неприємно.
Втім, я гідно сприйняла шпильки свекрухи і навіть не подала вигляду, що мені прикро. Все так і завершилося б тихо-мирно, якби мама Валери не почала жартувати про свій переїзд до нас. «А що, якщо я житиму з вами? Може Настюша, нарешті, навчиться смачно готувати під моїм чуйним керівництвом», — сказала вона, а потім почала перераховувати всі плюси свого переїзду до нас.
Якоїсь миті мені стало зрозуміло, що справа набула серйозного обороту, і якщо я не втручуся, чоловік і справді запросить свою матінку жити з нами. Цього я не могла допустити. Такого життя я б не витримала, про що прямо і заявила, перервавши лепетання свекрухи.
У відповідь свекруха заявила, що я права голосу не маю, адже більшу частину грошей на цю квартиру заробив її син. Я ж нагадала їй про те, що, крім грошей, вклала в це житло багато сил під час ремонту. В результаті між нами зав’язалася невелика словесна суперечка, після чого гості пішли. Чоловік і досі сердиться на мене за те, що я образила його матір. А я ображена на нього за те, що він не заступився за мене. Не знаю, як буде далі, але у своїй правоті я впевнена на всі сто відсотків. Тож першою вибачатися ні за що не стану.
