Ольга зайшла в палату з повними пакетами. Дочка не змогла приїхати, прислала свого чоловіка. Постільна білизна, ліки, продукти, все найнеобхідніше.
– Олю, а що це за чоловік приходив до тебе? Я в вікно бачила зараз, як ви йшли.
– Це мій зять, Дмитро. Дочка зібрала пакети, а він привіз. Її терміново викликали на роботу, сама не змогла. А зять у мене золотий, пощастило.
– Знаєш, а я його часто бачу у своєму дворі. Він майже щодня приїжджає до Оленки Самойленко, вона при надії, гуляють разом.
Жінки в палаті переглянулися. Ну і ситуація…
– Та ти його з кимось переплутала, Рито. Ти ж в іншому кінці міста живеш, у нього там нікого з рідних і знайомих немає. Схожий просто чоловік той, напевно.
– У мене око-діамант. Це він, впевнена на сто відсотків. Машина біла, Мерседес?
– Ну так, Мерседес у зятя. Та просто збіг, он їх скільки по місту їздить.
– Ну-ну… Моя справа сказати. Не віриш – ну і добре. Мені що…
Ольга мовчки розібрала пакети і вийшла в коридор. Їй хотілося побути наодинці, обдумати сказане сусідкою по палаті.
– Рито, ну чому ти лізеш в чуже життя? Ользі хвилюватися не можна, а ти на зятя тут компромат такий вивалила. Навіть якщо і є у нього хтось, тобі-то що? – насіли на Риту сусідки по палаті.
– Дивні ви жінки! Він на стороні завів собі когось, а я повинна це прикривати? Навпаки, спасибі сказала б мені, що зятя на чисту воду вивела, викрила.
Ольга вийшла на вулицю. Погода чудова, сонце світить, горобці цвірінькають, весна, одним словом. Присіла на лавку.
“Що ж це виходить, у Дмитра є коханка, та ще й при надії! Бідна Свєта, як же їй буде боляче дізнатися про це!
Адже в неї ніяк не виходило. Перенесла кілька операцій, видалили один яєчник і частину другого. Лікарі сказали, що шансів дуже мало. Що ж робити? Промовчати, нехай самі розбираються, чи сказати дочці? ”
У Ольги розболілася голова від низки думок. Сама вона ніколи не стикалася з такою ситуацією.
Зайшовши в палату, вона поводилася, як завжди, тему цю не піднімала. Рита теж.
Пройшовши курс лікування, Ольга виписалася з лікарні. Приїхала забирати дочка, на білому Мерседесі. Ольга тут же згадала про зятя і зважилася розповісти те, що розповіла Рита.
– Мамо, ну що ти тепер бадьора і весела? Підлікували тебе хоч?
– Почуваюся чудово, тільки ось є розмова, неприємна.
– Що сталося? У тебе щось знайшли? Мамо, не муч мене.
– Це стосується Дмитра. Одна жінка з палати побачила його у вікно, коли він приносив речі. Каже, бачить його часто у своєму дворі з жінкою при надії. Думає, що він з нею зустрічається. Звуть її Олена Самойленко.
– Якісь дурниці. Що за люди, вперше бачать людину і вигадують. Звичайно ж, помилилася. Ім’я мені невідоме.
Я б здогадалася, обов’язково. Викинь з голови, мамо. У нас все добре з ним.
– А те, що він хоче сина, а ти не можеш? Може, в цьому справа?
– Та він заспокоївся останнім часом, каже, не дає Бог дітей, значить так треба. Навіщо йому мене обманювати?
– Ох, донько, треба б перевірити…
Світлана дійсно не вірила, що її Дмитро на таке здатний. Він так довго чекав, коли вона зверне на нього увагу. Красиво залицявся, ніколи не чула від нього ні слова поганого.
На відміну від його мами. Як вона тільки не називала невістку, і пустоцвітом, і неповноцінною, і марною. Їм дуже хотілося онуків. Дмитро злився на матір і завжди заступався за Свєту.
Увечері Свєта побачила, що чоловік з кимось листується в телефоні. Раніше вона й уваги не звернула б, він часто спілкувався з кимось по роботі. Але зараз їй стало цікаво, з ким він листується.
– Дмитре, дай на хвилинку свій телефон, у мене інтернет не грузить, треба терміново інформацію одну пошукати.
Дмитро злякано поглянув на неї і швидко закрив листування.
– Давай пізніше, важлива розмова, вибач.
– На хвилинку дай, нікуди розмова не дінеться.
Вона підійшла і нахабно взяла його телефон. Дмитро помітно нервував.
Світлана почала шукати в пошуку всяку нісенітницю, чекала, щоб чоловік вийшов з кімнати. Але він напружено спостерігав за нею. Раптом вискочило повідомлення:
“Дмитре, я там коляску пригледіла, і різні дрібнички. Хочеш фотки скинути?”
Свєта відкрила переписку і почала читати. Все стало зрозуміло.
Вона простягнула телефон чоловікові.
– Там Олена коляску пригледіла, хоче фотки надіслати…
Дмитро важко зітхнув, взявши телефон.
– Світлано, я давно хотів сказати, але не наважувався. У мене скоро буде син…
Світлана намагалася усвідомити почуте. Значить, це все правда, що сказала та жінка в лікарні. Який тісний світ. Випадкова правда з’ясувалася, а вона не вірила.
– Дмитре, ти… Ти ж знаєш, як я мрію про дитину, шанси, хоч невеликі, але є, і вік ще дозволяє. Але ні, знайшов когось…
– Вибач, я розумію, що зробив тобі боляче. Але я мрію про сина, час йде, ми не молодіємо. З Оленою я познайомився випадково, у знайомого. Сам не знаю, як так далеко зайшло, але факт є фактом. Вибач, кохана…
– Не називай мене так. Збирай речі і забирайся до неї і своєї дитини. Час йде! Раптом постарієш!
Сльози і образа душили її. Хотілося кричати. Але Свєта тримала себе в руках. Тільки після того, як двері за Дмитром зачинилися, вона дала волю сльозам.
Розлучили їх швидко. Дмитро відразу одружився з Оленою. Квартиру продали, гроші поділили. Світлана купила собі невелику затишну однокімнатну квартиру. Життя тривало.
Через деякий час Світлана познайомилася з чудовим чоловіком, Олексієм, молодшим за неї на кілька років. Почали зустрічатися.
І яке ж було її здивування, коли вона зрозуміла, що чекає дитину. Радості не було меж. Коли вона навіть не думала про це, сталося диво!
Олексій і Світлана одружилися. У призначений термін народився здоровий хлопчик. Через два роки народилася дочка.
Напевно, це той випадок, коли кажуть – все, що робиться, на краще. Можливо, залишаючись у шлюбі з Дмитром, Світлана так і не змогла б мати дітей. Буває таке.
А з новим чоловіком все вийшло . Світлана відчула радість материнства. Дмитро теж отримав те, що хотів – сина. Звичайно ж, він вчинив некрасиво по відношенню до Свєти. Але, головне, що в даній історії всі щасливі в результаті, і це радує.
Спеціально для сайту Stories
