Надія почула, як клацнув замок – дочка повернулася з інституту.
У кімнаті пролунали її кроки, що наближалися.
– Будеш їсти? – не піднімаючи голови від в’язання, запитала Надія.
– Пізніше. Мамо, мені потрібно з тобою поговорити.
– Щось сталося?– Надія підняла голову. Перед нею стояла Катя з великим букетом червоних троянд.
– Ого! Дай-но вгадаю… Кирило зробив тобі пропозицію.
– Ну мамо, так зовсім не цікаво, – ображено сказала дочка. – Це я повинна була сказати і зробити сюрприз.
Катя поклала квіти на стіл і підсіла на диван до матері.
– Як ти здогадалася?
Надія відклала в’язання вбік.
– А чого тут здогадуватися?До цього все йшло. Ви з Кирилом знаєте один одного з дитинства, зустрічаєтеся більше двох років, проводите разом багато часу. Потім, такі букети не дарують без приводу. Що, і каблучку подарував?
– Так, ось, дивись.- Катя виставила свою праву руку, демонструючи золоту каблучку з каменем. – Правда, гарна?
– Дуже. Але мені здається, чи ти не рада? – насторожено запитала Надія.
– Я рада. Просто не впевнена, що хочу зараз виходити заміж. З ним цікаво проводити час, я сумую за ним, коли не бачу його хоч один день. Але мені подобається повертатися додому і спати одній. Напевно, я просто не готова до чогось більшого.
– А може, причина в тому, що тобі подобається ще хтось? – припустила Надія.
– Мені приємна увага інших хлопців. Але ні, мені ніхто не подобається більше, ніж Кирило. А раптом це не та любов, не справжня, яка на все життя, як у вас з татом?
– Ти хоч і доросла дівчинка, але ще зовсім дурна. – Надія притягнула дочку до себе і обійняла.
– Справжнє кохання чи ні, ти дізнаєшся, тільки проживши життя, – Надія зітхнула.
– Всі дівчата у твоєму віці мріють про весілля, білу сукню, про те, щоб не розлучатися з коханим ні на хвилину. Але ти сумніваєшся. Може, дійсно краще почекати. Що ти йому відповіла?
– Я погодилася. Але попросила почекати до кінця навчання.
– А ось це правильно. Побудь нареченою. А то всі поспішають швидше стати дружиною. А дружина – це обов’язки, відповідальність і турботи, не тільки про себе, але і про іншу людину.
І розчарування. Жити пліч-о-пліч з людиною складно. Дізнаєшся її недоліки, і не з усіма зможеш змиритися. Це можна лише кохаючи. А діти…
– Ось і я про те ж саме. Мені подобаються наші сьогоднішні стосунки. Подобається, що я можу побути одна, хоч і сумую за Кирилом. Думаєш, я не кохаю його?
– Просто відповідально підходиш до цього питання. Ти не легковажна дівчина, ось і все. Поговори з ним, поясни. Якщо кохає, зрозуміє і почекає, – порадила Надія.
– Він образився, – сумно промовила Катя.
– Ще б пак. Він зробив дівчині пропозицію, думав, ощасливив її, а вона просить почекати. Це рівнозначно відмові, – посміхнулася Надія.
– Напевно, я дійсно не так сильно кохаю його, як він мене. Раптом це не справжнє кохання? Раптом я розчаруюся в ньому? Багато хто кохає, а потім розлучається.
– На жаль, з часом почуття холонуть, не всі готові до цього.
– А як ти зрозуміла, що кохаєш тата? – здригнулася Катя.
– Мені здається, він мені сподобався ще до того, як я його побачила, – посміхнулася Надія.
– Як це? Він тобі наснився? Мамо, розкажи. – Катя поворухнулася на дивані, влаштовуючись зручніше.
– Ну що ж. Я теж тоді вчилася в інституті. У мене була подруга Поліна. Гарна така дівчина, трохи легковажна, правда. Вона приїхала з іншого міста і жила в гуртожитку.
Перед літньою сесією, в травні, мої батьки поїхали у відпустку. Батькові дали путівку в санаторій. У нього хворі суглоби, а там хороше лікування. Ось вони з мамою і поїхали.
Я запропонувала Поліні пожити у мене. У гуртожитку шумно, важко готуватися до сесії. Вона відразу переїхала до мене. Поліна вже кілька місяців зустрічалася з хлопцем. Він був не наш, не з нашого інституту.
Вона тільки й говорила, який він хороший, красивий. І очі в нього розумні, і волосся шовковисте, кучеряве…
– Я відразу про Кирила подумала, – сказала Катя.
– Ось саме. Я його ще не бачила, але жваво уявляла собі. Завжди про такого мріяла. Поліна була красунею, в неї всі хлопці закохувалися. А я вважала себе звичайною дівчиною, нічого особливого.
– Ну ні, навіть Кирило сказав, що ти красива. І тато завжди так каже, – не погодилася Катя.
– Як і всі дівчата, я не оцінювала себе з боку. Думала, інші яскравіші, стрункіші. Поліна, наприклад. А я – у мене ноги повні, груди маленькі. Загалом, принц дістався моїй подрузі.
Одного разу після іспиту він зустрів нас біля інституту. І я його відразу впізнала. Буває, присниться людина, а потім ти її зустрічаєш на вулиці і впізнаєш.
Він виявився таким, яким я його собі уявляла. Але він був хлопцем моєї подруги. У них все було серйозно. – Надія зітхнула, а Катя міцніше обійняла маму.
– У нас на курсі навчався Гліб. Як він грав на гітарі, а голос який! У мене мурашки по шкірі бігали, коли я чула, як він співає. Всі дівчата страждали через нього. І він цим користувався. Дівчат міняв, як рукавички.
– І ти через нього страждала?
– Я? Ні. Куди мені. Він на мене не звертав уваги. Інша справа Поліна. Вони навіть зустрічалися, але недовго. Поліна не могла змиритися, що навколо нього постійно кружляють дівчата, він з усіма фліртував, і не тільки. Потім з’явився Віктор…
Одного разу вона прийшла після побачення з букетом. Ось як ти зараз.
Така вся збуджена, світиться від радості. І показала каблучку, тільки зовсім тоненьку. Сказала,що міг би і побільшу подарувати.
Загалом, Віктор зробив їй пропозицію.
А я візьми та й скажи, що якби він мені подарував каблучку, то кращу я і не бажала б.
Ми мало не посварилися з Поліною. Я вже пошкодувала, що сказала так. Виявляється, Віктор дивувався, що хлопці обходять увагою таку дівчину, як я.
А через два дні Поліні зателефонував Гліб і попросив про зустріч. Я намагалася її відрадити. Казала, що він не звик, щоб його дівчата кидали.
Не любив свого втрачати. Він же зірка, а вона посміла його проігнорувати, та ще й заміж зібралася. Але Поліна мене не слухала. Кричала, що я їй заздрю, мені Гліб навряд чи подзвонить.
Тільки вона пішла, як прийшов Віктор. Я наговорила йому, що Поліна пішла до бібліотеки, що вдома відволікається, не може готуватися до іспитів.
Але Віктор мабуть все зрозумів, засмутився, пішов.
Коли повернулася Поліна, сказала, що Гліб зізнався їй у коханні, що налаштований серйозно.
“- А як же Віктор? “- запитала я.
“-А що Віктор? Каблучку і ту не міг вибрати дорожчу. Повернула йому його каблучку і сказала, що заміж за нього не вийду, що кохаю іншого… ” – і Поліна почала розповідати про Гліба, як він співав їй пісні на площі, як зізнався в коханні…
“- Ти що, не розумієш? Він же так сказав, щоб ти не вийшла заміж. У нього стільки дівчат, дуже скоро він кине тебе. Що будеш робити? До Віктора підеш? Вибач, я помилилася? А якщо він не пробачить? “- говорила я їй.
Але Поліна мене не слухала. Казала, що я з заздрості так говорю. Їй хлопці роблять пропозиції, зізнаються в коханні, а у мене нікого немає.
Як же, сам Гліб зізнався їй у коханні, співав їй серенади на вулиці. Артист. Ми знову посварилися з нею.
Віктор теж намагався з нею поговорити, прийшов до мене, але Поліна пішла від мене назад у гуртожиток.
Віктор переживав, ходив розгублений. Я не могла дивитися, як він страждає. Одного разу він вирішив поговорити зі мною. Запитав, чи серйозно у них з Глібом?
Що я могла сказати? Сказала все як є. Що просто його зачепило, що Поліна когось іншого обрала замість нього.
Ми тоді довго блукали вулицями і розмовляли. І виявилося, що у нас з Віктором багато спільного. Ми любили дивитися одні й ті ж фільми, нам подобалися одні й ті ж книги, навіть мрії у нас були схожі. Якось так вийшло, що ми почали зустрічатися.
– А Поліна? – поцікавилася Катя.
– Поліна поїхала додому. Гліб пообіцяв, що приїде до неї. Вона й повірила. Звичайно, він не приїхав до неї, не відповідав на дзвінки.
Тоді Поліна приїхала сама, прийшла до нього, а він з іншою дівчиною. Вона прибігла до мене, ридала. Потім запитала про Віктора. Я не стала брехати, сказала все як є, що ми з ним зустрічаємося.
“- Ти що, зустрічаєшся з Віктором? Ну і ти стерво. Не думала, що ти така. Скористалася ситуацією і спокусила його. За моєю спиною…”
Вона кричала, обзивала мене. Я і сама відчувала себе винною, намагалася виправдатися. Поліна сподівалася, що покається перед Віктором, і він пробачить її, а тут облом. Ми знову посварилися, і вона поїхала.
А Віктор через місяць зробив мені пропозицію. Я розуміла, що занадто швидко, що я лише віддушина для нього, щоб швидше забути Поліну.
І все ж я погодилася. Не могла не погодитися. Він мені дуже подобався. Я відчувала, що він моя людина, моя друга половинка. Я кохала. А потім вже і він покохав мене.
Я зателефонувала Поліні і все розповіла, запросила на весілля.
– І вона приїхала? – здивувалася Катя.
– Приїхала. Ми помирилися. Поліна привезла пляшку і ми випили.
Поліна почала скаржитися на життя, журилася, що відмовилася від Віктора. Мовляв, зараз вона б виходила заміж, а не я.
До того моменту, як Віктор прийшов до мене, Поліна зовсім захмеліла. Відразу зібралася йти. Вона у когось із наших зупинилася.
Я попросила Віктора провести її. Він таким поглядом на мене подивився, але нічого не сказав. Вони пішли, а я місця собі не знаходила, металася по квартирі, як птах у клітці.
Своїми руками його з нею відправила. Адже вона красива. Куди мені до неї? А раптом він ще кохає її? Все підходила до вікон, визирала Віктора, а його все не було. Дійшло до того, що я їх у ліжку вже уявляла.
А потім він прийшов і відзвітував, що доставив до квартири, щоб я не турбувалася. І знову незрозуміло так дивився на мене. Перед відходом попросив більше не влаштовувати йому перевірок. Сказав, що він вибрав мене і не змінить свого рішення, не зрадить.
Уявляєш, він подумав, що я йому перевірку влаштувала напередодні весілля. Мені так соромно було.
Поліна на весілля не прийшла, подзвонила, наговорила мені гидоти. Більше ми з нею ніколи не бачилися. Ми одружилися. Потім з’явилася ти. З тих пір ми разом.
– Яка історія. Хоч роман пиши. А чому ти мені не розповідала цього раніше? – запитала Катя.
– Ти не питала.
– А чому не подарувала мені брата або сестричку?
– Катю, ти завалила мене питаннями. Тяжко ти мені далася. Лікарі попередили, що вдруге все може погано закінчитися, не радили більше дітей. І Віктор боявся за мене. Зате ти у нас красива і розумна вийшла.- Надія погладила дочку по руці.
– Дякую, мамо.
– Я до чого тобі все розповіла, здогадуєшся? Має бути ще щось, крім кохання. Коли пристрасть, кохання проходить, тоді шлюб розпадається. Партнери шукають кохання на стороні, намагаються повернути втрачене почуття.
А ось дружба залишається. Вона скріплює міцніше за кохання. Вона може бути навіть важливішою, ніж кохання. Я кохала тата, але була йому другом, як і він мені. Це потім він мене покохав.
Ти не впевнена, що кохаєш Кирила. Але ви знаєте один одного з дитинства. Якщо він кохає тебе, то рано чи пізно ти теж зрозумієш, що кохаєш його.
Наступного дня прийшов Кирило і сказав Каті, що готовий чекати на неї хоч все життя.
– Ну ось, наша дочка зовсім доросла, виходить заміж. А мені здається, ніби все було вчора. Пам’ятаєш, як я зробив тобі пропозицію?
– Віктор обійняв Надію, коли Катя з Кирилом пішли.
– Звичайно, пам’ятаю. Ти сказав, що я справжній друг, і для тебе це важливіше, ніж просто жінка.
– Я і зараз можу сто разів це повторити, кохана.
Спеціально для сайту Stories
