Найбільше мене дратує, коли люди роблять вибір самі, а звинувачують у своїх нещастях інших. У мене є старша сестра – доросла жінка з дитячою наївністю. Заміжня вона вже багато років, має трьох дітей і чоловіка, відповідальність за яких звалила на свої плечі й вирішує їхні проблеми.
А в її власних невдачах, виявляється, винна мама. Вона звинуватила матір, що рано вийшла заміж. Не їй закортіло у 18 років заміж вискочити, а мама її пустила! Ще б заявила, що і чоловіка їй мама знайшла, а не вона сама у 18 років вирішила, що зустріла свою долю!
Мене мама ніколи не утримувала від заміжжя, але вийшла заміж я тільки в 30 років, коли зрозуміла, що вже пора. Ні, я цим не пишаюся і не вихваляюся: так вийшло, що до 20 років заміж не хотілося, а після, напевно, вмикаються мізки і з’являється обачність.
І то я не стільки заміж хотіла, скільки про дитину мріяла! Але не все так просто. І сестричка моя кривить душею, коли розповідає, що мама її “пустила заміж”. Свою старшу доньку мама спочатку переконувала, що не варто поспішати із заміжжям.
Але вона абсолютно не слухала і погрожувала пуститися у всі тяжкі, якщо не дочекається батьківського благословення. Вони довго сперечалися, але в сестри почуття взяли гору над розумом, і достукатися до неї було неможливо. Тоді мама почала “наводити довідки” і поцікавилася, який будинок у батьків зятя.
На що закохана скороспілка відповіла, що схожий на наш. Тоді я не розуміла суті питання, але зараз усвідомлюю, що мама запитувала не через меркантильні задуми, а тому, що за зовнішнім виглядом будинку, подвір’я і порядку на ділянці можна судити, яким господарем буде майбутній чоловік.
Любов сліпа – це ще м’яко сказано! Ні добротним будинком, ні хорошим господарем там і не пахло. Щоправда, люди відгукувалися про нареченого сестри як про “товариського і доброго хлопця” – і мама здалася. Зіграли весілля, і новоспечена дружина почала потихеньку прозрівати.
Не погоджувалася мати її заміж віддавати – ображалася донька, видала заміж – теж мама винна виявилася! Що тут скажеш? Чоловіка сестри добувачем не назвеш, як то кажуть, де сядеш – там і злізеш. Він не звик піклуватися ні про дітей, ні про дружину. Сестрі доводиться несолодко.
Попри це, вона прожила з чоловіком уже багато років. І всі ці роки шукає винних у своїх бідах. Сестричка вважає, що живеться їй погано не з тієї причини, що вийшла заміж не за ту людину, а тому що рано! Багато дівчат виходять заміж юними, але це не означає, що їм обов’язково погано живеться,
Деякі живуть приспівуючи і можуть покластися на чоловіка. Кожна жінка самостійно робить свій вибір! Сестра сама вибрала чоловіка, і я не можу зрозуміти: до чого тут мама? Звісно, вона могла наполягти на своєму, але поступилася доньці. А як би ви вчинили на місці моєї мами?
