– А що відбувається? – перепитав Максим. — Ти що так кричиш!
Йому було зовсім незручно зараз розмовляти із дружиною.
Вони щойно прилетіли з моря. Розібравши валізи, Максим одразу помчав на роботу, у свій IT-відділ. Там, звичайно, був завал, як він і очікував.
– Максиме! — Марія не вгамувалася. Вона голосила так, ніби побачила привид. — Ти мене слухатимеш чи ні? Тут не зрозуміло що діється!
– Що, Марію, що? Говори, я тебе слухаю.
– Дай мені відповідь, чому в квартирі моїх батьків, на їхньому ж шкіряному дизайнерському дивані, валяється зараз твій брат Денис з якоюсь дівчиною? Ти щось розумієш?
– Ні, чесно сказати. Не розумію нічого, — розгубився Максим. – А ти мене випадково не розігруєш? Ну зізнайся, Машо! Тобі там просто нудно стало без мене і ти вирішила пожартувати.
– Та які жарти, Максиме? Прокинься! Я що зараз схожа на жартівницю? Та я просто у сказі! Відповідайте, що ви тут робите? — почув Максим слова, які, мабуть, уже були звернені до брата і дівчини.
– А-а-а! Та що ти твориш? Не чіпай мої речі, це дорогий ексклюзивний одяг! — долинав до Максима голос брата, а потім ще один, жіночий:
– Відчепись, ненормальна! Денис, а хто це і чому вона вривається у твою квартиру? Терміново виклич поліцію із собаками, нехай її пов’яжуть.
– Я питаю вас — як ви потрапили сюди, до квартири моїх батьків і що тут робите? – кричала Марія.
«Так попрацювати не вдасться. Прийдется мчати і з’ясовувати, що там у них сталося», — з жалем подумав Максим.
– Марію, люба! Ти чуєш мене? — закричав він у слухавку. — Припини там буянити. Я зараз приїду і ми все з’ясуємо. Добре?
– Добре, — неохоче погодилась Марія. — Тільки поспішай, Максиме, інакше мені самій доведеться викликати поліцію і викинути звідси твого братика і цю вульгарну особу.
Здається, він зрозумів, звідки ростуть ноги. Невже мати таки здійснила свій задум? Адже вона вже кілька разів заводила з ним розмову на цю делікатну тему.
Максим вискочив надвір, стрибнув у машину. І перевищуючи швидкість, помчав до місця трагікомедії, що розігрується.
У Марії, з якою вони одружився трохи більше року тому, були досить заможні батьки. Вони багато років вели невеликий, але успішний бізнес з вирощування та продажу форелі.
На весілля доньці подарували нову квартиру, а самі, залишивши бізнес на довірену особу, поїхали жити на нещодавно придбану затишну віллу, що розташовувалась на середземноморському узбережжі. Вирішили нарешті відпочити від праць праведних. Обіцяли повернутися за півроку-рік. Як піде.
Свою квартиру залишили під опікою дочки. Марія мала поливати квіти, оплачувати комуналку і стежити, щоб у квартирі все було гаразд.
Мати Максима та Дениса Римма Степанівна була жінка з практичним розумом. Вона, безумовно, дуже зраділа такій вдалій партії свого старшого сина. Вважала, що Максиму дуже пощастило — отримати як подарунок на весілля від тестя і тещі квартиру — чи не вдача!
Вона відразу почала думати, а як би і молодшого Дениску так само вдало прилаштувати. Жінка вела з ним бесіди, наставляла на правельний шлях , вчила, де і з ким треба знайомитися, але той наполегливо продовжував спілкуватися з якимись пройдисвітами, що дуже засмучувало маму. Та й одружуватися поки, мабуть, зовсім не збирався.
Коли Римма Степанівна випадково, перебуваючи в гостях у Максима та Марії, дізналася про від’їзд сватів в іншу країну, причому, на досить тривалий термін, вона збагнула, що з цього факту можна буде отримати певну вигоду.
– Максиме, а хто зараз живе у квартирі Маріїних батьків? — почала вона якось між іншим важливу для себе розмову.
– Та ніхто. Кому ж там жити? Марія стежить за нею. Раз на тиждень їздить туди. А чому ти цікавишся? – здивувався Максим.
– Так, так. На думку чомусь спало. А що ж свати надовго поїхали? Повертатися не думають поки що, ні?
– Ні! А навіщо? Їм там так подобається, вони в захваті! Кажуть, все життя про таке життя-буття мріяли. Взимку точно не повернуться. Навіщо їм наші морози, коли там така благодать! Я вже Марії якось жартома натякав — а може, й нам рвонути до батьків? Поживемо там рік-другий! – сміявся Максим.
Наступного разу розмова мала конкретніші цілі.
– Максику, синку, скажи, а тобі зовсім не шкода Дениску? — почала Римма Степанівна здалеку. — Адже він тобі рідний брат, кровиночка твоя.
– А що сталося?
– Він зараз живе з Аріною, і в них все серйозно. Надумали весілля відгуляти.
– Ну і нехай одружуються. Чого мені його шкодувати, не зрозумію?
– А ти й не зрозумієш, бо такий черствий! Сам улаштувався в житті, пощастило тобі, а інші хай як хочуть пораються.
– Мамо, говори ясніше, не ходи колами! Що ти мені загадки загадуєш? — почав злитися Максим.
– А немає грошей на весілля! Нема! Тому що всю зарплатню за орендовану квартиру віддають. А якщо так продовжуватиметься, то й ніколи їх не буде! І весілля не буде! Ось так!
– Ну? Далі що? Ти мені пропонуєш йому весілля влаштувати?
– Не треба нічого влаштовувати. Ти маєш віддати їм квартиру батьків Марії. Адже все одно порожня стоїть. Нехай там мешкають. Поговори з дружиною, га?
– Мамо, ти зовсім, чи що? Що означає віддати? Дійшла до чого. Знаю я свого братана — влаштує там кубло. Ні, навіть не думай про це. І не заїкайся. І з дружиною не стану про це говорити. Ще не вистачало поскандалити з нею через таку нісенітницю.
– Я так і знала! Який ти жорстокий! Не хочеш для брата постаратися! – закричала мати.
– Нехай у тебе живуть, і не треба буде платити за оренду. За коштами треба жити, мамо, за своїми коштами!
– Не можна їм у мене жити. Квартирка мізерна, та й мопсики мої не признають такого сусідства. У Арини-то кішка! Твоя порада – так собі з розряду – аби відв’язатися! — з образою вимовила жінка.
У Римми Степанівни була своя думка щодо цього. Не повинна така розкішна квартира пустувати, коли її син по кутах орендованих квартир мотається. Та й синові, живучи в таких багатих апартаментах, можна розраховувати на знайомство з дівчиною з найвищого світу. Саме такої і гідний її син Денис.
– Так, я завжди знала, що ти в нас егоїст, Максиме! — пафосно видала мати і пішла.
На цьому їхня розмова тоді закінчилася, але, мабуть, зовсім не задовольнила Римму Степанівну. Вона не стала відмовлятися від своїх планів. І, скориставшись від’їздом сина та невістки, здійснила задумане.
Ключі від квартири Максима та Маші у неї були, а знайти ключі від житла сватів не склало особливих труднощів. Марія їх і не ховала, вони завжди лежали в скриньці передпокою.
Коли Максим прибув на місце, там уже розгорнувся великий скандал. Виявляється, обурений Денис викликав на допомогу Римму Степанівну. І тепер жінка кричала найголосніше, що було дивно. Так поводитися в чужій квартирі?!
– А я вам кажу, що не буде ваш син тут жити. І нехай збирає речі і цю свою теж. Бач, розташувалися! — сперечалася зі свекрухою Марія
— Марію, так не можна! Треба бути добрішою, це ж рідний брат твого чоловіка! Він же не чужа вам людина, чому б йому і не пожити тут? Квартира все одно пустує. Твої, я так розумію, назовсім там залишаться, що їм сюди повертатись із райського місця! — напирала на невістку Римма Степанівна.
– Так, заспокоїлися всі! – Максим спробував припинити скандал.
– Максе, скажи їй! — по-дитячому промовив брат.
– А я скажу. Скажу зараз вам все, мої дорогі родичі!
Мамо, як ти взагалі до такого здогадалася? Вкрасти ключі та поселити Дениса у чужу квартиру! Без дозволу! У тебе що зовсім від старості мізки висохли? – Максим не стримував емоцій.
– Я не стара, ти що? Мені лише 50! — ображено закричала мати.
– Тим паче, мамо! Тим паче! Рано ще для маразму! То що ж ти твориш?
– А що таке? Ну, поживе тут Денис якийсь час. У вас дві квартири, а в нього жодної. Йому не пощастило так, як тобі. Це несправедливо! І не смій брата виганяти! Я тут саме для цього. Щоб захистити свою дитину!
– Не житиме він тут! Це твої фантазії, мамо! – різко відповів Максим.
– Саме так! Так що збирайтеся і щоб вашого духу тут не було! Ще треба буде навести порядок після зухвалих мешканців, — сказала Марія.
– Та що це таке! Ви чому такі безсердечні? Квартира ж пустує! Така гарна затишна квартира пропадає.
– Ні, мамо. Не буде тут жити Денис. Їдьте, нам з дружиною треба прибратися тут. Бракувало ще, щоб тесть з тещею дізналися про це вторгнення.
– Ах, так! Ну і матері в тебе більше нема, значить! Бач, який багатій знайшовся! Випестили його, вивели в люди, а він тепер від рідних людей ніс крутить. Невдячний ти! Ідемо, Денисе. Без нього проживемо. Пошкодує ще. Життя — воно довге. Ідемо…
Римма Степанівна причаїла жорстоку образу на сина і невістку, і кілька років із ними не спілкувалася. Поки Денис не одружився. А він хорошу партію знайшов, між іншим. Зі своєю квартирою. Не дарма мати старалася!
Проте Максим не забув витівки матері, і спілкувалася з неї тільки на свята.
