Будильник дзвонив і дзвонив. Олег неохоче встав і поплентався на кухню, поставив на плиту чайник, відкрив холодильник і почав оглядати його вміст.
У такі моменти він мріяв опинитися вдома, поруч з дружиною і дітьми. Тому що вранці для нього завжди був приготований сніданок, вдень — обід, а ввечері — вечеря.
“Що не кажи, а Юля у мене прекрасна господиня! Гаразд, поснідаю в кафе. Треба сказати на роботі, щоб наступного разу знімали номер у готелі, а не квартиру”, — вирішив він.
Потім Олег заглянув у спальню — Марина ще спала. Він посміхнувся і думки про сім’ю миттєво відійшли на задній план.
«Ех, шкода, що сьогодні закінчується відрядження. Але нічого, через пару місяців повторимо»
-Марино… я пішов на роботу. Не забудь, сьогодні виїжджаємо назад.
-Добре, добре… — пробурмотіла Марина.
— Олег, як довго ми будемо так зустрічатися? Мені хотілося б, щоб ми були разом кожен день, а не уривками.
-Повір мені, я теж цього хочу. Дуже. Але не хочу, щоб Юля знала про нас. Все-таки вона твоя подруга. Потрібен привід для розлучення.
-Привід? — Марина замислилася. — Давай подумаємо, який привід може бути…
Олег познайомився з Юлею і Мариною ще в інституті. І відразу зрозумів, що з Юлею у нього все надовго і серйозно.
-Почекай, погуляй ще, — говорили йому друзі. Але Олег їх не слухав: якщо вони хочуть гуляти, то нехай гуляють.
А на Марину він тоді навіть уваги особливо не звернув. Подумав що вона дуже легковажна особа…
А потім Юля зав…ніла двійнею, він звичайно ж одружився з нею і…
А далі почалося справжнє, доросле життя, він став відповідальним за себе, дружину і двох дітей. І він не впорався… .морально не впорався…
Звичайно, він ходив на роботу і заробляв гроші і намагався допомогти Юлі по господарству, але двоє кричущих дітей і нічого не встигаюча, розпатлана і вічно не виспана дружина, стали його дратувати.
І тут він зрозумів, що так, він не нагулявся. І як би випадково поруч з’явилася Марина — легка, безтурботна, безпроблемна, а головне бездітна.
Спочатку вони просто листувалися, а потім почали зустрічатися.
Звичайно, зараз діти підросли, Юля вийшла на роботу, стала прекрасно виглядати, стежити за собою, вдома завжди була смачна їжа і порядок, але ці діти!
Вони кричали, лаялися, галасували. Юля розчулювалася, а Олег сумував за тими днями, коли ще не став батьком, і знову збігав до Марини.
— Олег, давай спробуємо знайти доступ до її соцмереж і подивимося листування. Напевно там є щось компрометуюче…
-До речі, можна. Я можу телефон ще переглянути. Так, я цим займуся.
І Олег, не відкладаючи в довгий ящик, вивчив все спілкування Юлі в соцмережах і месенджерах, але нічого кримінального не виявив…
«Хм, а Юлька у мене — молодець! Сім’я для неї головне!»
-Слухай, згадала! У неї ж до тебе хтось був… але вона мене з ним не знайомила і взагалі мало розповідала. Можу прийти до вас в гості і вивести її на довірчу розмову, а ти в цей час ніби підеш спати, а насправді все будеш чути і потім використаєш проти неї.
Але цей варіант теж виявився невдалим. Юля сказала, що Олег — найкращий і вона любить його, а про свого колишнього ніколи і не згадувала і не збирається це робити і взагалі не розуміє, навіщо Марина завела про нього розмову.
«У мене супер дружина!» — думав Олег. Йому було приємно чути про себе такі слова від Юлі.
Але Марина не збиралася здаватися:
-Давай один мій знайомий ніби випадково зіткнеться з Юлькою і спробує розвинути стосунки. Ось це буде всім приводом — привід!
Але і це не спрацювало. Юля м’яко сказала залицяльнику, що у неї є чоловік і двоє дітей, і сумнівні інтрижки її не цікавлять.
Після цього Олег став пишатися своєю дружиною.
-Я поки не знаю, що ще придумати, — сказала Марина. — А у тебе є якісь варіанти?
Варіантів у Олега не було, і вони вирішили просто почекати.
— Олег! Ти скажи, що тебе не влаштовує? Навіщо тобі Марина?
— Та ви не розумієте. Я не нагулявся! Тепер я це точно знаю. Ви були праві. Марина дає мені відчуття, що я неодружений і у мене немає дружини та дітей і відповідальності, і що я можу робити, що захочу…
-Ага… Це вона поки що дає таке відчуття… Адже вона хоче, щоб ти пішов від Юлі до неї. Правда ж?
-Ну а що такого? Ну, хоче! Просто будемо жити з нею і все. Зате ніяких дитячих криків і стрибків по тобі. Нікуди відводити і забирати дітей не треба. Краса ж!
-Ага, — друзі Олега посміхалися. — Підеш від Юлі і Марина відразу захоче, щоб ти на ній одружився і дітей теж захоче… Та тільки Марина — це не Юля, яка входить в усі твої ситуації і намагається всі питання з дітьми вирішувати сама. Ти дурний, Олег, якщо цього не розумієш.
****
— Юлю, я наступного тижня знову в відрядження їду.
– Зрозуміло. А коли?
– У середу їду, у п’ятницю приїжджаю.
– Добре, — відповіла Юля і відвернулася. Просто сльози навернулися на її очі, а вона не хотіла, щоб Олег їх бачив.
Він, ніби нічого не сталося, підійшов, обійняв її і поцілував у маківку.
-Ну все, Юлю, пішов я.
І вийшов за двері.
Юля підійшла до вікна і спостерігала, як Олег сідає в машину і їде.
«Все! Я більше не можу це терпіти! Чергове відрядження! Він хоче свободи — він її отримає…» — вирішила Юля.
Звичайно, Юля знала з самого початку, що Олег їй зраджує. Вона відчувала це. Повірте, це відчує кожна жінка. Але не знала з ким. Але потім їй почали говорити, що її чоловіка бачили з Мариною і, звичайно, вона склала 2 плюс 2. Ну хоча б той факт, що коли її чоловік у відрядженні — Марина теж не в місті.
-Ну що ти хочеш, донько? Занадто швидко у вас з’явилися діти. Діти — це завжди перевірка на міцність. Подивися на себе — ти виглядаєш зараз не найкращим чином… та й життя у вас повністю змінилося, тепер все для дітей…, — сказала тоді їй мама.
-Мамо, ну що робити?
-Не знаю… Вирішуй сама… Але ми з батьком завжди тебе приймемо.
Юля подумала тоді, що впорається і що їй потрібно просто зайнятися собою і домом і вийти на роботу, і Олег зрозуміє, що кращої за неї немає, і кине Марину. Але ні…
Зараз Юля постійно отримує компліменти від чоловіків, вона ідеальна дружина і господиня, їхні діти поводяться тихо, вони найвихованіші, але Олег так і тікає від неї до Марини.
А потім Юля зрозуміла, що Марина вирішила їх розлучити. Вона з посмішкою спостерігала, як вони шукають компромат на неї, і дивувалася: невже не можна просто підійти і сказати, що розлюбив, і попросити розлучення?
А потім знову почалися відрядження…
«Хіба я так уявляла своє життя? Ні! Зараз все крутиться навколо Олега. А де ж тут я? Де ж наші діти? Ні… Я точно так більше жити не хочу. І нехай я залишуся одна, нехай. Зате мене ніхто не буде зраджувати кожен день».
Колеса літака торкнулися землі і всі зааплодували. Марина подивилася на Олега і посміхнулася:
-Може, залишишся у мене? — запитала вона.
-Ні. Ти ж знаєш… на мене чекають діти і Юлька…, — трохи зморщившись, відповів Олег.
-Завтра, Мариночко, завтра, звільнюся раніше і заїду до тебе.
Насправді Олег не любив залишатися у Марини. Її квартира була… ну якась не обжита, в ній не було затишку і тепла. Тому після відряджень він завжди поспішав додому.
Ось і зараз Олег припаркував машину і за звичкою кинув погляд на вікна своєї квартири, але світла там не було…
«Куди це вони могли піти?» — подумав він.
Олег увійшов у під’їзд, викликав ліфт і несподівано для себе відчув хвилювання…
Він відкрив двері, увімкнув світло і побачив великий конверт, що лежав на столику в передпокої. Там лежали фотографії… на них були він і Марина… і невеликий аркуш паперу, на якому було написано: «На розлучення я вже подала. Тепер ти вільний».
Олег, не роздягаючись, пройшов у спальню, відкрив шафу і побачив, що речей Юлі немає. Потім зайшов у кімнату дітей — їхніх речей теж не було. Тільки в ліжечку лежала забута іграшка. Олег взяв її в руки і подумав: «Що ж я накоїв?»
Звичайно ж, Олег кинувся до батьків Юлі, але там не було ні її, ні дітей.
-Вони приїдуть через два тижні. Поїхали відпочити до моря. Приходь, поговоримо. Але ми не впевнені, що Юля пробачить тебе, — сказали батьки.
А потім він поїхав до Марини.
-Так це ж чудово! — промурмотіла вона. — Навіть не треба вигадувати причину — сама подала на розлучення… Де ми будемо жити, у тебе чи у мене?
Ах, як нам буде класно разом! Ми одружимося, у нас будуть діти…, — мріяла Марина.
-Діти у мене вже є, — сухо сказав Олег. — Мені треба додому.
Він дивився на Марину, яка намагалася його зупинити, і не розумів, що він тут робить поруч з нею? Вона здалася йому чужою. Як він взагалі міг проміняти свою Юлю на неї? Якесь марення!
Юля і Олег розлучилися.
-Розумієш, я так багато всього робила для тебе, я так старалася, щоб ти помітив, щоб ти оцінив. Так старалася…
А ти йшов і йшов, йшов і йшов. А потім все минуло. Ніби в мені щось вимкнулося. Раз… і все… Я більше не хочу бути з тобою. Я тебе відпускаю…
Спеціально для сайту Stories
