-Це ти в такому вигляді дитину до школи проводжаєш? – сплеснула руками сусідка Катя.
-В якому – такому? – не зрозуміла Рита.
-Ти так пішла на вулицю, а значить і чоловік тебе бачив в такому вигляді, – продовжила журитися Катя.
Марго подивилася на свій вигляд, наскільки дозволяв кут зору. Вона зранку одягла джинси, кросівки на босу ногу – це було очевидно, тому що джинси були модними, обірваними внизу.
Шкарпетки до таких і не належали. Ну так, прохолодно вже вранці в таких джинсах, але зате вони дуже зручні. Як і кросівки. Наверх Рита одягла блідо-зелену вітровку, прямо на домашню футболку. Груди, слава Богу, дозволяли не надягати зайвий раз зайву деталь туалету під футболку. Ще Рита не нафарбувалася – вона взагалі майже не користувалася косметикою.
Волосся Маргарита забрала в хвіст – це теж було дуже зручно. На носі окуляри, найпростіші, але хамелеони – раптом визирне сонечко. Вигляд як вигляд, загалом. Що не так?
-Катя, ти дбала б про свій вигляд! Зі своїм я сама розберуся. Мене все влаштовує, – Марго побіжно оглянула обличчя в камеру телефону. – Однозначно влаштовує.
Вони проводжали дітей до школи – Рита дочку Дарину, а Катя – сина Тимофія. Діти вчилися в одному класі, Рита і Катя сусіди, і ось з деякого часу стали дружити.
Раніше вони менше спілкувалися – у кожної своя сім’я і справ по горло. А потім Катя розійшлася зі своїм чоловіком, Віктором. У неї з’явився вільний час. А ще нав’язлива ідея, що вони з Марго – подруги.
Ні, Маргарита не була проти випити кави по дорозі зі школи додому. Поговорити про життя і його складнощі. Точніше, більше послухати – Катя любила ділитися подробицями свого невдалого життя. Скаржитися на Віктора, наприклад.
Колишній чоловік з’їхав від неї недалеко – орендував квартиру в сусідньому будинку. Він хотів бути ближче до Тимофія. Віктор не заробляв мільйонів, а тому оренда житла з’їдала левову частку його заробітку.
Таким чином, Катю категорично не влаштовував розмір аліментів. Аліменти були чесними – двадцять п’ять відсотків від зарплати. Про що Рита так і сказала Каті, трохи втомившись від скарг:
-Скільки ж ти хочеш? У нього така зарплата.
-Значить, потрібно знайти роботу, де зарплата більша!
Рита вважала ці претензії неправомірними. Тим більше, Катя і сама непогано заробляла – вона викладала англійську онлайн. Але що робити? Скаржиться подруга, поки вони п’ють каву вранці, можна і послухати пів години.
Рита розуміла, що розлучення – болюча справа. Кожен переживає по-своєму. Комусь потрібно висловити наболіле. Напевно, образа колишньої дружини, невдоволення аліментами – це все в межах.
Хоча Маргарита і не вважала, що стосовно Віктора скарги справедливі. Він дуже любив свого сина і забирав його до себе при кожній нагоді. Маргаритина дочка, Дарини, любила бувати в гостях у Віктора разом з Тимофієм.
Вона потім розповідала захлинаючись, куди їх Віктор водив, які мультфільми з ними дивився, що їм готував, у що грав з ними. Загалом, колишній Каті був хорошим батьком і залишився ним після розлучення, а це дорогого коштує.
Сама Катя, розійшовшись з чоловіком, стала з’являтися в громадських місцях при повному параді. Чи то інстинктивно, чи то справді розраховувала знайти нового чоловіка якнайшвидше.
Ось і зараз, висловивши Маргариті за занедбаний вигляд, сама вона сяяла макіяжем з самого ранку і була одягнена в яскраву сукню, яку доповнила короткою червоною шкіряною курткою.
На думку Рити, червона куртка, та ще й разом з такою сукнею, притягувала всю увагу до себе. Перетягувала з блондинки Каті, точніше. Але це її не стосувалося, Рита не вважала за потрібне вчити інших, як їм одягатися і виглядати. І воліла б, щоб її теж не вчили.
Вони дочекалися, поки діти опиняться в класі, і вирушили в Торговий Центр, випити кави.
-Будеш в такому вигляді миготіти перед чоловіком, він від тебе втече! – не вгамовувалася Катя.
-До кого? До тебе? – вже розлютилася Рита.
-Чому б і ні? – дурнувато розсміялася Катя. – Я тебе молодша на п’ять років. І не виглядаю як покоївка.
Марго встала, не допивши каву:
-Знаєш, Катю… щось мені все це набридло!
Коли забирали дітей зі школи, Катя підійшла і вибачилася.
-Ну я ж за тебе переживаю! А так-то вибач, звичайно. Не моя справа абсолютно. Просто Максим у тебе такий… такий…
Рита сама все знала про свого Максима. Він був діловим, заробляв гроші. У вільний час встигав правильно харчуватися – тут була і заслуга Рити. І займатися спортом. І проводити час з сім’єю. Так, Макс був ідеальним чоловіком, Марго прекрасно це розуміла. Але він кохав її вже дванадцять років!
А ще Рита була потрібна Максиму, як рука чи нога. Невже він буде звертати увагу на те, що дружина зранку не нафарбована і якось не так одягнена? Дванадцять років не звертав уваги, а тут так раптом почне. Чому? Тому, що поруч звільнилася Катя, вона молодша і одягається зранку, як на парад?
Довго злитися на неї Рита не планувала. Ну вона справді співчувала, що у Каті розпалася сім’я. Навіть більше Тимофію співчувала, ніж самій Каті. Хоч і недалеко тато, а все одно окремо.
-Гаразд, проїхали! – сказала Рита. – Просто постарайся в майбутньому не робити мені зауважень. Ну дорослі ж люди!
-Добре-добре! – запевнила її Катя.
А потім все повторилося. І ще повторювалося. І не тільки про зовнішній вигляд, але і на тему, яка Маргарита мати.
Наприклад, Рита легко відпускала Дарину в гості до Віктора. Вона знала, що батько Тимофія може їх кудись звести разом, і не мала нічого проти. Якось довіряла йому, чи що.
У гостях у Каті Дарина теж бувала, як і Тимофій у них. Але коли Катя запропонувала взяти Дарину з собою на картинг разом з Тимофієм, Рита відмовила.
-Ні.
-Чому – ні? – обурилася Катя. – Я впевнена, що якби їх повів Вітька, ти була б не проти.
-Не знаю. Ніби як Вітя не водить їх у місця з підвищеною небезпекою. Але якби повів, з ним би, можливо, відпустила.
-А зі мною що не так?
-Катя, та це ж моя справа, з ким і куди відпускати свою дочку!
-Так зрозуміло, що твоє! Прикро просто! Тимофій так радів, що вони разом підуть, а ти…
-Вибач, але чому він радів, коли ти у мене ще нічого не запитала?
-Поводишся як дурна квочка! – заявила Катя. – Зіпсувала дітям день! Не розумію!
Вона і справді часто не розуміла, куди може втручатися, а куди – ні. І навіщо тільки Рита терпить ці стосунки?! В основному через дітей – Тимофій і Дарина дуже добре дружили.
-Мамо, можеш спекти свій швидкий торт? Ми з Тимофієм збираємося сьогодні грати в квест.
-У нього? – запитала Марго.
-У нього, звичайно. У нас же немає такої гри! У нас купа інших, але мені подобається квест. То ти зробиш тортик?
-Звичайно.
Рита робила низькокалорійні десерти без цукру, які подобалися навіть дітям. Коли вона доробила тортик, з’явився Максим – він возив машину на діагностику.
-О, тортик!
-Це дітям! А нам поки в духовці. Макс, ти відведеш Дарину до Тимофія? – Рита простягнула блюдо чоловікові.
Він зробив крок назад. Потім скривився і запитав:
-Може ти сама? Я щось туди зовсім і не хочу!
-Ти чого, Максим? – здивувалася Рита.
Він помовчав трохи. Потім зітхнув і сказав:
-Гаразд. Віднесу, – і взявся за тарілку з тортом.
-Зачекай! – Рита закрила двері в коридор. – Катька що, залицяється до тебе? Тільки не бреши мені!
-Так! – зітхнув Макс. – Але це б нічого! Вона тебе критикує. Причому в такому тоні, що мовляв «Бідна Рита, їй би допомога фахівця!»
-Що-о? Якого ще фахівця?
-Психолога, мабуть. У тебе гіпер-опіка, ти перешкоджаєш сепарації Дарини, і зовсім на себе забила. Ходиш, як незрозуміло хто, на вулицю.
Брови Рити поповзли до коренів волосся.
-І часто вона тобі це говорить?
-Та часто ми не бачимося. Але ось ці твої: «Відведи Дарину, забери Дарину. Віднеси торт». Звідси ноги і ростуть.
Рита помовчала, хитро посміхаючись.
-Ти чого? – запитав чоловік.
-Вороненко, скажи мені, ти коли-небудь думав про те, що я замазура? Тільки чесно!
-Та я якось і не дивлюся, в чому ти там! Ти ж моя. Завжди рідна. Кохана до кінчиків нігтів. Як би не виглядала, все одно моя.
-А давай в ресторан сходимо? Через пів години. Дарина до Тимофія, а ми – в ресторан. Га?
-Давай! – зрадів Максим. – А чому через пів години?
-Побачиш!
Рита зраділа, що її волосся завжди чудово виглядає і не потребує ніякого додаткового укладання. Вона просто швидко нанесла макіяж, одягла гарний брючний костюм і туфлі на шпильках. У руки взяла куртку, свою і Дарини. А ще, написала одне важливе смс, і отримала відповідь, яка її повністю влаштувала.
-Ми готові! Дарина, капці з собою, йдеш у черевиках!
-Куди ти її так зібрала? – здивувався Максим. – Нам спуститися на два поверхи.
-Все нормально! Максим, ти тортик дітям не забув!
Вони спустилися на поверх Каті. Макс з тарілкою і Дариною стояв перед дверима, Марго відійшла трохи вбік. Двері відчинилися і на порозі з’явилася сяюча Катя. Дарина відразу пройшла в квартиру, де вже вигукував Тимофій.
-Ритка тортик спекла, – Максим передав Каті тарілку.
-Вона ж каже, що солодке шкідливе! – з нестерпним скепсисом промовила Катя. – Зайдеш?
-Нема часу, – виступила вперед Рита. – Ми в ресторан йдемо. Будемо повертатися, заберемо Дарину. А торт без цукру, якщо що.
-Риточка! – ахнула Катя, розглядаючи її. – Яка ти гарна… незвично!
У ресторані вони вже з’їли салат і приступили до гарячого, коли зателефонувала Катя і заявила, що не справляється з Дариною. Що дівчинка зовсім не слухається – жахлива некерована дитина. Дарину терміново треба забрати, а то у Каті вже голова заболіла!
-Збираємося? – кисло запитав Максим.
-Так зараз! – Марго дістала телефон і подзвонила. – Вітя, привіт! Зможеш, так? Дуже тобі дякую! Через пару годин ми… що? Не поспішати? Добре!
-Ну ось! – сказала вона чоловікові. – Сидимо спокійно. Вітя забере дітей до себе. Дарині у нього, до речі, більше подобається.
-А якби він не зміг?
-Я заздалегідь з ним домовилася. Він написав, що зможе, без проблем!
Увечері Рита з Максимом заїхали до Віктора. Вони з дітьми грали в той самий настільний квест, тільки на підлозі.
-Мамо, що, все вже? – у Дарини витягнулося обличчя. – Ми ще не дограли!
-Ага, тітонько Рито! Давайте до нас! – підтримав Тимофій.
-Ну якщо Вітя не проти…
-Звичайно, ні!
Чоловіки пішли на кухню, випити по келиху і поговорити. Рита в парадно-вихідному костюмі сиділа з дітьми на підлозі. Прийшла Катя. Вітя відкрив їй двері і сказав, що діти ще не награлися. Катя пройшла в квартиру і побачила, що Маргарита грає з дітьми, а Віктор з Максимом спілкуються на кухні.
-Давай до нас, мамо! – сказав Тимофій.
-Та ні, у мене ж голова болить, – зітхнула Катя. – Рита, ви приведете Тимофія?
-Він у мене ночує! – крикнув з кухні Віктор.
Тимофій підтвердив, що залишиться у батька.
-Що ж… – задерла ображений ніс Катя. – Даремно прийшла…
Ніхто не звертав уваги на Катю і вона пішла. Даремно прийшла. Даремно чіплялася до Маргарити. Даремно залицялася до Максима і говорила йому неприємні речі про дружину. Багато різних «даремно».
Можливо, Катя ще передумає і поводитиметься з людьми інакше, а можливо, і ні. Кажуть, люди не змінюються. А ви як думаєте?
Спеціально для сайту Stories
