Зараз у нашій родині непрості часи. У нас із чоловіком був, здавалося, надійний план. Перед появою дитини ми взяли іпотеку. Я працювала до останнього. Після за планом був декрет, доки дитині не виповниться три.
А далі ми віддаємо доньку в садок і я можу працювати на повний день. Ось тільки все пішло не за планом. Насупили скрутні часи. Фірма чоловіка зазнала серйозних збитків, тому йому сильно урізали зарплату.
Дитині тільки виповнилося два роки, а я сиділа без роботи. Ми зрозуміли, що мені теж потрібно щось шукати, щоб не залізти в борги. Коли тільки з’явилася змога, то я влаштувала доньку в садочок. .
Сама вийшла на першу-ліпшу роботу. Спочатку все було непогано, але мені змінили робочий графік. Тепер кілька днів на тиждень я працюю до 8 вечора. Чоловік взагалі повертається додому о 10.
У ці дні нікому забрати доньку з садка. Там, звісно, зробили продленку до 8, але це коштує вдвічі дорожче. На жаль, нам це не по кишені. В один із днів я зателефонувала мамі і попросила, щоб вона забрала доньку.
Однак мама сказала, що не може, бо в неї за планом медитація. Після того як вона розлучилася з батьком, повністю занурилася в пошуки себе, або нового кавалера. Я так і не розібралася, у нас із нею дуже короткі розмови.
Свекрусі дзвонити навіть не хотілося. Ця жінка – повна протилежність моєї матері. Вона повністю зайнята господарством, чоловіком і молодшими синами. У неї теж немає часу на онуку, адже всім треба вечерю приготувати.
Так і виходить, що бабусі в нас дві, а розраховувати немає на кого. Я не раз говорила з ними обома, просила про допомогу. Вони начебто навіть погодилися іноді забирати онуку з садка. Більшого ж не прошу.
Але коли дзвоню їм із проханням, то в них завжди відмовки. Так ми за останній місяць віддали за садок удвічі більше. Фінансова ситуація залишає бажати кращого. Мені боляче від того, що найближчі люди залишили нас у важкі часи.
Адже ми не просимо грошей, на квартиру заробляємо самі. Хіба так складно забрати дитину із садочка і привести додому? Адже вони й живуть недалеко. Цей садок практично у дворі будинку моєї мами. Однак вони зайняті собою.
Я зрозуміла, що розраховувати треба тільки на себе, але в такому разі нехай вони в старості до нас по допомогу не йдуть. Раз ми самі справляємося, то нехай і вони розраховують на себе. Можливо, я не права, але іншого виходу не бачу.
