-Господи, що ж це робиться, онучко? Вже й до дітей добралися ці шахраї! Нічого святого в них немає! І нас, дорослих, на кожному кроці так і норовлять обдурити, а тепер і дітлахів обманювати взялися?
Як же далі жити, Оленко? А це все ваші телефони та інтернети винні! Раніше не було цього всього, і як добре жилося!
-Ой, бабусю, не починай. Давай не будемо говорити про те, що було раніше. І раніше шахраїв було повно, і зараз їх вистачає. Це ще добре, що грошей у мене на картці не багато було, та слава Богу, що вчасно я в кімнату до Сашка зайшла. А то були б справи, якби кредит на мене власний син оформив!
– Так накоїв справ Сашко! Гроші, хоч малі, хоч великі, вони ж на дорозі не валяються. Адже вони тобі не з неба сиплються, Олена. Важкою працею їх заробляють. Скільки хоч грошей було на картці?
– Та яка тепер різниця, бабусю? Навряд чи ми їх тепер повернемо.
– А в поліції , що тобі сказали? Вони повинні працювати, повинні цих шахраїв знайти?
– Складно їх знайти, бабусю. Не все тут так легко і просто, як здається. І працюють, і шукають, а знаходять не завжди.
– Гаразд, Оленко. Як у народі кажуть: дякувати Господу треба, що грошима взяв. Ти там Сашка сильно не лай, поясни йому лагідно, що до чого.
– Та а який сенс горло драти? Гроші цим не повернути, Сашко і так сильно злякався. Та я, якщо чесно, і сама злякалася, так, що аж ноги підкосилися. Шкода, звичайно, гроші, але що тепер поробиш?
***
Грошей Олені і справді було шкода. Вона їх не на дорозі знайшла, і з неба на неї вони не сипалися. Та й про те, що грошей було небагато, Олена просто так сказала, щоб бабуся зайвий раз не засмучувалася.
За мірками Олени грошей було чимало. Майже 100 тисяч гривень.
Зарплата хоч і не найгірша у Олени, але сильно багато відкладати не виходило, тому що жили вони з сином удвох.
В один місяць дві тисячі вона відкладала на накопичувальний рахунок, в інший і п’ять виходило покласти. Іноді і зовсім нічого не відкладала. За пару років вона накопичила цілком пристойну суму, і влітку взялася за ремонт.
Зробила ремонт у кімнаті сина, оновила дитині меблі. У залі переклеїла шпалери, поклала новий лінолеум, зробила натяжні стелі. А кухню залишила, як є. Ще хороша у неї кухня, три роки тому ремонт там робила жінка.
Після ремонту залишилися гроші, та вийшло ще трохи відкласти. Намріяла собі Олена, що на новорічні канікули поїдуть вони з сином відпочити. Куди? Та хоч куди. Хоч до Києва. Нехай подивиться дитина на святкову столицю.
Красиво в Києві в святкові дні.
Сашко цього року пішов у другий клас і вже з нетерпінням чекав новорічних канікул. Засипав він Олену питаннями, мовляв, який він, Київ?
Олена посміхалася і відповідала, мовляв, красивий, синку. Скоро сам все побачиш.
Побачить, але тепер точно не цього року. Немає тепер грошей на поїздку. Гроші зникли, попливли в руки шахраїв.
Олена того дня не дуже добре почувалася і лягла спати раніше. Сашка поклала в ліжко, поцілувала його перед сном і сама лягла.
Заснула вона швидко. Тільки сон був якийсь неспокійний. Олені снилися кошмари, ніби вона тікає від когось. Біжить, біжить, а толку немає. Немов на місці тупцює, а той, хто її переслідує, тягне до неї свої клешні.
Прокинулася Олена в холодному поту і машинально простягнула руку до приліжкової тумбочки, щоб взяти телефон і подивитися час.
Дивно, але телефону на звичному місці не виявилося. Невже у сина в кімнаті залишила? Та ні, вона точно пам’ятала, як поставила будильник і поклала телефон на тумбочку.
Встала Олена, увімкнула світло, подивилася уважно. Може, завалився кудись? І чому Сашко не спить? Знову, напевно, в іграшки свої грає. Бувало вже таке, що покладе його Олена, сама лягає спати, а син, почекавши час, хапається за телефон і грає в свій роблокс.
Немов хтось у спину штовхнув Олену, і ноги самі понесли її в кімнату Сашка.
Син розмовляв з кимось по відеозв’язку.
Олена, розсердившись, голосно запитала:
– Сашко, чому ти ще не спиш? Ти на годинник дивився?
Сашко, здригнувшись, стиснувся в клубок, прикривши щось рукою, а співрозмовник говорив:
– Давай, малюк, у тебе майже вийшло. Скоро робукси будуть у тебе.
Щось недобре, липке, страшне, як нічний кошмар, скувало Олену. Вона навіть не помітила, як опинилася у сина за спиною. А там… Її власний син, під чуйним керівництвом шахраїв, вже оформляв на неї кредит.
Вона ледве пам’ятала, як трясла дитину, як слухала його плутану мову про те, що йому обіцяли робукси, багато, що він просто взяв її телефон, щоб продиктувати код.
Навіщо? Тому що зі свого не міг, по відео розмовляв. І йому сказали, що треба взяти телефон мами, що треба зайти туди і туди.
Олена судорожно тикала пальцями в телефон, заходила в додаток банку, щоб подивитися, чи є там гроші.
Мало того, що з накопичувального рахунку зникли всі гроші, так і ті сім тисяч, що залишалися на простій картці до зарплати, зникли.
Сашко, своїми руками перевів всі гроші шахраям.
Звідки він дізнався код? Та Олена й не приховувала його. Вони ж сім’я.
Вже потім, в поліції, Олені сказали, що шахраї вже давно і до дітей дісталися. Ці нелюди нічим не гребують, і за допомогою дітлахів гроші дорослих виманюють.
Олена й не здогадувалася, що в, здавалося б, простих дитячих іграх все настільки серйозно. І ігрові акаунти крадуть, і гроші.
І схем цих дуже багато.
Фішинг, наприклад. Шахраї створюють точну копію сайту, з таким же дизайном, як справжній сайт. З різницею в назві в один символ. Всього одна літера! Людина не зверне уваги, зайде на сторонній шахрайський сайт, і все…
Введе людина логіни, паролі, і все, доступ до облікового запису у шахраїв.
Шахрайські угоди – теж поширена схема. На неї потрапляють не тільки діти, а й дорослі. Запропонують завзятому ігроману якусь внутрішньоігрову валюту або рідкісні атрибути за невеликі гроші, і людина, не роздумуючи, погоджується.
Адже дуже привабливо звучить, за копійки отримати те, за що в грі не один місяць доводиться потіти.
Людина платить справжні гроші шахраям, і все. Шахрай свій акаунт видалив, і шукай його… Він вже давно під іншим ім’ям сидить десь на просторах інтернету і шукає нових наївних і довірливих людей.
І розіграші несправжні, фальшиві, теж популярна схема. Напишуть людині, мовляв, ви перемогли в якомусь розіграші. Людина радіє, мозок у неї відключається. А шахраям того і треба.
Поки людина тепла, поки радіє своїй удачі, вони, тут, як тут. Мовляв, вам треба надіслати дані для входу в ваш аккаунт, щоб переслати приз. Людина, не замислюючись, відправляє дані, і все. Немає у вас аккаунта.
Послуги різні пропонують. Прокачування акаунта, розблокування. Та хто знає, що ще? Як то кажуть, будь-яка примха за ваші гроші. Даси ти доступ до акаунта, і все, тю-тю, як то кажуть.
Олена й не знала, що таке буває. Начебто нешкідливі іграшки, а такі пристрасті творяться. Хоч зовсім телефон у дитини забирай. Так не вихід же це. Все одно знайде спосіб пограти, бо заборонений плід солодкий.
Ось і назріло у Олени одвічне питання. Як бути, і що робити.
Співробітник поліції, який приймав заяву у Олени, сказав, мовляв, відібрати телефон можна, тільки чи буде з того користь?
Тут важливо не покарання, а те, щоб у дітей в голові відклалося, що безпека понад усе. Ось, мовляв, чи знає він у вас, як правильно переходити дорогу? Чи знає, що незнайомим двері в квартиру відкривати не можна? Знає.
Так і тут. Розмовляйте з сином, навчіть його простим істинам. Нехай уважно дивиться, куди заходить, і адресу сайту уважно перевіряє. Акаунт нехай захищає, як належить. Нехай за посиланнями підозрілими, що часто і в чатах спливають, і в особисті листи відправляють, переходити навіть не думає.
У розіграшах підозрілих, де занадто вже багато всього обіцяють, нехай не бере участі, ну і пароль нехай нікому не говорить.
І суворо-суворо накажіть, щоб телефон ваш ні під яким приводом не чіпав. І пароль змініть, і щоб не знав його більше, щоб навіть не бачив. Як то кажуть, від гріха подалі.
Довга розмова у Олени з сином була. І про те, що до Києва вони не поїдуть, і про те, що не можна бути таким довірливим. Що гроші заробляти важко, а втратити легко. Що шахраї тепер радіють, а їм пояси затягнути доведеться.
Звичайно, плакав Сашко, а Олена його заспокоювала. Хоч і шкода їй було грошей, а синочка свого більше. Він ще маленький, наївний. Немає у нього життєвого досвіду. Немає у нього ще тих знань, де відразу розумієш, що обдурити тебе хочуть.
Ой, та що про це говорити? Якщо вже дорослі потрапляють на виверти шахраїв і віддають їм гроші, то що вже тут говорити про маленьких діток?
Нічого, гроші – справа наживна. Накопичить Олена, і іншим разом до Києва поїдуть. Хоч і шкода , ці гроші, але що тепер поробиш?
Головне, що всі живі і здорові.
Спеціально для сайту Stories
