— Що це? — ахнула Карина, відкриваючи подарунок до 8 Березня від чоловіка. — Лижні палиці?!
— Ні, — хмикнув В’ячеслав.
— А що тоді? Тростина для людей з обмеженими можливостями? — Карина не очікувала від чоловіка такого подарунка. Хоча після травми у неї іноді боліло ліве коліно, але в свої п’ятдесят років жінка була цілком молодою та енергійною.
В’ячеслав довго думав, що подарувати дружині на 8 Березня. Спочатку він хотів купити сковороду-гриль, щоб дружина частіше влаштовувала йому свято живота, але потім, порадившись з колегами, вирішив зробити вибір на користь палиць.
— Моя дружина вийшла на пенсію і тепер ходить тільки з ними, — сказав Іван Петрович.
— І мою маму після операції вони виручають, — підтвердила Олена.
— Це спорт для тих, хто вже не може бігати марафони. Дуже корисна річ. Я бабусі теж такі підібрав. До речі, у нас в магазині при купівлі двох комплектів мінус п’ятдесят від ціни на другий комплект, — сказав Вадик, програміст.
— Для тих, у кого чотири руки? — розсміявся В’ячеслав.
— Для тих, у кого дві дружини. Або дві тещі.
Цього разу розсміялися всі. Але Вадик продовжив свою думку:
— Давайте скинемося і купимо обидва комплекти. Ви дружині, а я бабусі. Заразом заощадимо.
— А це справа! Не дарма з цифрами працюєш. Молодець! — похвалив В’ячеслав, закривши питання з подарунком.
Але чомусь Карина не зраділа такому подарунку.
— Я що, на твою думку, без них вже не в змозі ходити?!
— Це щоб ти ходила краще і далі. У здоровому тілі здоровий дух… Ти ж казала, що хочеш зайнятися спортом, ось, будь ласка… тренажер, так би мовити, переносний, компактний, універсальний, — В’ячеслав продовжив хвалити свій подарунок.
— А собі ти такі палиці теж купив? Разом зі мною підеш? — дивлячись в упор, запитала Карина.
На цьому питанні В’ячеслав зніяковів. Він не уявляв себе, як ходить з палицями по парку.
— Ну… ні. Це жіноча справа… — пробурмотів він.
— Жіноча? Тоді нехай полежать. Я поки що ще дівчина, до жінки ще не доросла.
Було видно, що Карина образилася, а сваритися з дружиною В’ячеслав не планував.
— Гаразд, це ще не всі сюрпризи. Палиці — тільки початок. Я спеціально їх купив, щоб ти могла займатися скандинавською ходьбою в сосновому лісі.
— Де?!
— У найкращому санаторії. Я отримав путівку. На тебе чекають масаж, ванни, електрофорез…
— І що ж це за такий чудовий санаторій?
— Від нашого підприємства.
— У тебе ж відпустка влітку.
— Без мене поїдеш, я про все домовився, путівку дадуть одну, оформлять на мене, але поїдеш ти.
Карина замислилася. З одного боку, вона хотіла трохи відпочити, але з іншого, ця жінка не була прихильницею такого відпочинку. Її активна натура вважала відпочинок у санаторії нудним.
— Ну… якщо на тиждень, то, напевно, можна.
— Чого ж на тиждень? Будеш оздоровлюватися цілий місяць! — радісно повідомив В’ячеслав.
Карина подивилася на чоловіка. Вона не бачила його таким задоволеним вже давно.
— А хто тобі готуватиме?
— А що складного? Сосиски з макаронами, пельмені… раз і готово.
— Що ж, тоді вечерю сьогодні готуєш ти. На честь свята, — сказала Карина і пішла збиратися на роботу. За іронією долі саме в жіночий день їй довелося вийти, щоб зробити макіяж і зачіску одній клієнтці, яка дуже просила і не пошкодувала ніяких грошей на послуги улюбленого майстра.
— Ти чому така похмура, Карина? Щось сталося? — поцікавилася клієнтка. Вона не впізнавала зазвичай життєрадісну жінку.
— Уявляєш, мій чоловік подарував мені на 8 Березня бабусині палиці.
— Та ну?! — ахнула та. — Серйозно?
— Ага. І назвав їх палицями для скандинавської ходьби.
— А, зрозуміла. Це модно зараз, і це зовсім не бабусині палиці, — розсміялася клієнтка. — Але погоджуюся, що для подарунка на жіночий день це не дуже вдала ідея…
Він старається для тебе, не впадай у відчай. Просто чоловіки іноді не розуміють жінок. Натякни йому, що хотіла б інший подарунок. А краще скажи прямо. А ці палиці можна повернути або продати на сайті оголошень, якщо вони тобі не потрібні.
— Так… напевно, я так і зроблю. До того ж у мене скоро День народження. Якщо не підказати йому, то отримаю пояс із собачої шерсті і магнітний браслет від хвороби суглобів… — посміхнулася Карина.
Жінки ще трохи попліткували і розійшлися. Клієнтка з макіяжем і зачіскою, а Карина з поповненням балансу, що дуже гріло гаманець і душу.
«А що б я хотіла отримати в подарунок?» — подумала вона. У сусідньому приміщенні розташовувалася клініка естетичної медицини, і Карину відвідала ідея.
Якщо чоловік вважає мене старою, значить, треба йому довести, що я ще о-го-го. Нехай навіть за допомогою деяких маніпуляцій.
— Добрий день! Чим можу допомогти? — уточнила миловидна дама в стильних окулярах.
— Для початку я хочу сходити на прийом. А потім буде ясно, чим мені можна допомогти.
— Прізвище, будь ласка.
— Коваленко.
— О, ви у нас не вперше, — зраділа адміністраторка.
— Помиляєтеся, я у вас раніше не була.
— Хм… Дійсно, прошу вибачення. У базі Коваленко В’ячеслав Ігнатійович, а ви Карина Львівна. Вийшла помилка.
— В’ячеслав Ігнатійович? — підняла брови Карина.
— Так… ваш знайомий? Можливо, у нього є картка нашого салону.
— Будь ласка, перевірте за номером телефону.
— Взагалі, ми не розголошуємо особисті дані наших пацієнтів, — схаменулася адміністраторка.
— Я розумію, але дуже хочу знижку. Це мій чоловік, я йому на новий рік подарувала сертифікат у ваш салон, тож… Ви зовсім не порушуєте таємницю про нерозголошення, — збрехала Карина. Вона не знала, що її чоловік відвідує косметолога.
— Диктуйте номер.
Карина вийшла з салону з дивним відчуттям. Вона не змогла дізнатися, що робив чоловік, але було очевидно, що він приходив неодноразово, раз у нього була анкета в базі даних.
Карина вирішила не рубати з плеча, а провести невелике розслідування. А ще вона подумала, що, якщо чоловік сам не гребує ходити до такого роду фахівців, значить, підтримає її прагнення до краси.
— Коханий, я вдома! — крикнула вона. Чоловік сидів за комп’ютером. — Ти щось приготував?
— Не встиг…
— А в магазин сходив?
— Ні… Раз ти вже прийшла, разом підемо.
Карина знизала плечима. Довіряти чоловікові вибір продуктів вона і сама не хотіла. Втім, як і приготування вечері. В’ячеслав обмежився тим, що почистив картоплю і обробив курку.
— За чарівних жінок! — він виголосив тост, коли все було готово. Дочка приїхати не змогла — захворіла онука. Тому святкували удвох.
— За мене, може бути? Або все ж за якихось незрозумілих жінок? — насупилася Карина.
— За тебе, звичайно. Зі святом!
За столом запала тиша.
Подружжя жувало курку, В’ячеслав був у своїх думках, а Карина думала про те, що її чоловік почав щось приховувати.
— Ти пам’ятаєш, що у мене скоро День народження? — запитала вона.
— Так.
— Я хочу поговорити про подарунок.
— Заздалегідь? — підняв брови він. — Тільки привітав з 8 Березня, а ти вже новий список склала?
Карина не сприйняла жарт чоловіка.
— Я вирішила полегшити тобі проблему вибору. До того ж цей подарунок не тільки для мене, але і для тебе.
— Правда? — здивувався В’ячеслав. — Новий телевізор? Холодильник?
— Ні. Я хочу зробити підтяжку грудей. Ну і взагалі, трохи «омолодитися».
В’ячеслав відставив келих і втупився в Карину.
— З чого раптом?
— Вирішила, що настав час. Хочу молодість не тільки в душі, але і в тілі.
— Хм…
— Я вже була на консультації. Насправді це не така вже й захмарна сума, хоч і дорожча, ніж палиці для ходьби.
— Значно дорожча… Чесно кажучи, я не планував таких великих витрат.
— Думаю, ми можемо собі це дозволити. З огляду на те, що ти продав стару машину.
— Але ми хотіли поміняти квартиру.
— Можна знайти рівноцінну за вартістю цієї. Або залишитися жити тут.
— Сама хотіла переїхати ближче до онуків, — буркнув В’ячеслав.
— Ми обговоримо це трохи пізніше. Поки що мова йде про мою красу. Вважай це інвестицією.
— Взагалі-то, я думав, що ми вирішимо питання з квартирою найближчим часом. Нам з тобою ще треба виписатися звідси, щоб продати цю квартиру…
В’ячеслав ковтнув. Він трохи помовчав, а потім перевів тему. Він уже встиг пошкодувати, що полінувався покласти гроші від продажу старої машини на рахунок. Вони лежали в не надто надійному місці, і сам В’ячеслав «тягав» звідти на деякі «необхідності».
Він сподівався, що Карина передумає або пошкодує грошей. Але дружина була налаштована рішуче.
Після розмови з чоловіком вона ще сильніше переконалася в необхідності змін. Крім того, вона почала шукати рахунки, документи про відвідування чоловіком косметолога. Їй потрібно було зрозуміти, навіщо він ходив до салону естетичної медицини. Питати прямо вона поки не хотіла.
Знаючи розсіяний характер В’ячеслава, знайти потрібні папери виявилося нескладно. Чеки лежали в папці з логотипом салону.
«Консультація», «Масаж обличчя», «Розрахунок послуг», — Карина дізналася багато нового. Мабуть, чоловік придивлявся так само, як і вона. Невже у нього було таке ж бажання виглядати молодше?
Відповідь прийшла сама собою. Наступного дня, коли Карина пішла у справах, залишивши вдома гаманець, і їй довелося повернутися, вона стала мимовільною слухачкою розмови чоловіка з кимось із приятелів. Карина завмерла, але увімкнула диктофон, бо все зрозуміла…
— Взагалі, не знаю, що на неї найшло! — голосно обурювався він, не почувши, що дружина повернулася позапланово. — Я збирався подарувати їй конверт з грошима, невелику суму… Але вчора вона заявила, що їй треба оплатити пластику! Уявляєш?! У її віці витрачати цілий статок, щоб підтягнути те, що вже нереально підтягнути! Так, я теж так думаю.
Ці «вуха спанієля» як висіли, так і будуть висіти, хоч трісни. Надивилася по телевізору дурниць… Або, може, хтось із клієнток намовив. Вона не розуміє, що до неї ходять молоді жінки, у яких ще є шанс щось врятувати.
Так, так… Я краще на ці гроші Маринці зроблю «кавуни». Вона давно мріяла. Там хоч все молоде, є на що подивитися.
На слові «кавуни» у Карини випав телефон з рук. Вона була готова лопнути від обурення і злості на чоловіка.
— І як йому не соромно?! Значить, я стара, а бюст у мене як вуха спанієля… — шипіла вона, стримуючи себе, щоб не кинутися до чоловіка і не висловити йому все, що думала.
На щастя, її самовладання і здоровий глузд перемогли. Вона стиснула зуби і тихо вийшла з квартири.
За коротку розмову Карина зрозуміла, що: чоловік зустрічався з якоюсь Маринкою, у якої було «все молоде»; він витрачав гроші на неї і на свою зовнішність, щоб відповідати їй ;В’ячеслав не планував вкладати в красу і молодість дружини, адже гроші від продажу машини були розписані на інші «потреби» ; чоловік не просто так квапив її з продажем дошлюбної квартири. Він думав над тим, що при розлученні, яке можливе в даній ситуації, йому нічого б не дісталося.
Карина була в люті, але тим не менш вона вирішила, що ця гірка правда вберегла її від багатьох бід. І тепер потрібно було терміново діяти.
Повернувшись, Карина зробила вигляд, що нічого не сталося.
— Ну що, кохана, ти вже зробила довідку в санаторій?
— Так, любий, звичайно.
— Значить, все добре?
— Все супер. Тільки перш ніж я поїду, давай ми займемося квартирним питанням.
— Чудово. Я готовий.
Через два тижні, готуючись до зустрічі з Маринкою, В’ячеслав не знайшов у секретному місці великої суми.
Він був дуже злий і хотів вимагати пояснень, але дружина не взяла трубку. А коли через три дні, під ранок, В’ячеслав повернувся додому від Маринки, його ключ не підійшов до замка.
— Що за чортівня?! — Він почав стукати в двері, але ніхто йому не відкрив. Коли на звук вийшла сусідка, В’ячеслав дізнався, що замки були замінені тещею.
— Карина оформила дарчу. Ти хіба не знаєш? — здивувалася сусідка.
— Я взагалі нічого не розумію!
— Треба вдома ночувати. Тоді б, може, вирішили все полюбовно, — знизала плечима сусідка і пішла. Вона бачила, як до В’ячеслава приходила «молода», а оскільки жінка сама кілька років тому розлучилася через зради чоловіка, то не співчувала В’ячеславу, а тихо раділа, що він отримав по заслугах.
На суді з’ясувалося, що Карина лише формально числилася в санаторії. Замість цього вона швидко переоформила квартиру на матір, скориставшись тим, що її чоловік з радістю виписався і не мав прав на дошлюбну квартиру дружини. А потім зі спокійною душею пішла в салон естетичної медицини, зробивши собі подарунок від чоловіка і залишивши йому зовсім небагато — суму на оренду квартири.
Як не намагався В’ячеслав довести що-небудь, у нього нічого не вийшло.
— Все за законом, голубчику, — сказав адвокат дружини посміхаючись. Карина вдало записала розмову, де було сказано все, що вплинуло на рішення суду.
— А гроші за цю операцію хто мені відшкодує?! — обурювався В’ячеслав, дивлячись на те, як змінилася Карина. Їй тепер можна було дати не більше тридцяти п’яти років.
— Палиці для ходьби продай, — крикнула Карина, сідаючи в машину до свого адвоката. Він люб’язно запропонував її підвезти… І вона не відмовила.
Спеціально для сайту Stories
