Рішення переїхати в село у Ніни з чоловіком Олексієм було взаємним.
Обидва народилися і виросли у невеликих селищах, до міста поїхали тільки щоб здобути освіту. Ніна вивчилася на лікаря, Олексій – на механізатора.
Вибравши село недалеко від обласного центру, пара переселилася у виділений сільською адміністрацією будинок.
Спочатку все йшло чудово: облаштувались, зробили ремонт у новому будинку, упорядили город, обзавелися курочками.
Ніна влаштувалася працювати до місцевої дільничної лікарні, Олексій займався ремонтом усієї сільської техніки.
Незабаром з’явився довгоочікуваний синок… Ніна раптом виявила, що в селі немає її ровесниць ,чи хоча б таких же матусь із малечею, як вона.
Усі молоді мами вже справно віддали дітей до дитячого садка та вийшли на роботу. Дитину було ні з ким залишати , крім власного чоловіка. Але Олексій днями пропадав на роботі, намагаючись, щоб сім’я, що підросла, ні чого не потребувала.
Ніна на самоті гуляла з коляскою по селі, як раптом побачила молоду дівчину, одягнену за останньою міською модою, у червоних лакових чобітках на підборах, модному короткому пальто і… з коляскою!
– Ой, привіт! – Почала дівчина, коли вони зрівнялися. – Ви до лікаря йдете?
– Ні, – зраділа Ніна, передчуваючи майбутнє спілкування.
-Такий жах! -закотила очі дівчина. – У цій дірі немає лікарів!
– Тому що лікар у декреті! – Сміючись сказала Ніна, вирішивши не звертати уваги на характеристику улюбленого села.
-Так? А ви знаєте, де вона мешкає? Нам дуже потрібне! Я їй заплачу!
– Платити нічого не потрібно. Це я, – посміхнулася Ніна.
-Здорово! А ви можете подивитись нас?
-Так, звичайно.
Говорячи, жінки дійшли до будинку, де жила нова знайома. Вона виявилася сусідкою Ніни. Через двадцять хвилин вони вже були подругами й балакали за чашкою чаю, сидячи на кухні у Каті.
Катя розповіла, що її чоловік негідник та гуляка. Що вона покинула його і поїхала до рідного села разом із дитиною.
– Цей будинок мені від бабусі дістався. Ось я і вирішила сюди заселитися – матері не до мене. У неї наречений новий!
Ніна співчутливо кивала головою. При огляді хлопчика Катерини, вона зрозуміла, що той дуже слабкий і потребує лікування та ретельного догляду.
– Знаєш, Катруся, давай я домовлюся і ми завтра сходимо до лікарні разом. Там я зможу зробити необхідні процедури твоєму Матвію та виписати ліки, – запропонувала Ніна. На тому й вирішили.
Наступного дня, при оформленні картки Матвія, Ніна звернула увагу, що в паспорті Каті не стоїть штамп про шлюб.
Вирішивши , що зараз це нормально – називати співмешканців чоловіками – Ніна не стала на цьому зациклюватись.
Незважаючи на сільську місцевість та не дуже добрі дороги, Катерина продовжувала одягатися як на дискотеку. Все взуття в неї було тільки на підборах, короткі спідниці, брючки і яскраві куртки.
На їхніх спільних прогулянках говорила теж лише Катя. Вона розповідала про своє життя у великому місті і про те, скільки у неї було залицяльників.
За її словами, всі її дуже любили, добре забезпечували та готові були кинути світ до її ніг.
– А я ось, дурепа, схопилася за цього Дімку! – Зітхала театрально Катерина. – Ну, він теж за мною довго бігав. Квітами завалював, прикраси дарував, одяг фірмовий.
– А де все це? – одного разу спитала Ніна. Хоч вона і була не фахівцем у цьому питанні, але все ж таки розуміла, що речі Кати зі звичайного ринку, а біжутерія ну ніяк не нагадує дорогі прикраси з натуральним камінням.
– Я йому в лице кинула, коли йшла! – пафосно вигукнула дівчина.
– Дарма ти так, – похитала головою Ніна, – могла б зараз їх продати і не замислюватися про завтрашній день.
– Я і так не замислююсь! – пирхнула чомусь уражена Катя. – Я можу будь-кому своєму колишньому подзвонити і він тут же примчить і закидає мене подарунками!
– Ну хоч би на аліменти на Матвія подала? – не вгамувалася Ніна.
– Нам Від цього козла нічого не потрібно! – Катя чомусь почала злитися і Ніна вирішила закрити цю тему.
Якось Катя прибігла до Ніни з радісними криками:
– Нінка! До мене Вадим їде!
– Хто це? – здивувалася Ніна. У черзі Катиних наречених, про яких вона розповідала, жінка втратила рахунок, а вже імена тимпаче не запам’ятовувала.
– Ну Вадим! Я тобі про нього розповідала! – Катя докірливо подивилася на подругу.
– Ми з ним у нічному клубі познайомились. Я тоді зі своїм посварилася і пішла на дискотеку. А там Вадим. Ми з ним кілька разів зустрічалися. Але потім я все одно повернулася до батька Матвія.
Вадим не міг мені забезпечити те, чого я хотіла. Так от: він мене знайшов у соцмережі і буквально благав зустрітися. Типу весь цей час про мене тільки й думав і дуже хоче побачити. Ну, я й дозволила приїхати.
– Здорово?А коли він приїде?
– Завтра.
– Чим ти його пригощатимеш?
– Нічим! Хай сам мене пригощає!
– Так не піде! Чоловіка потрібно нормально зустріти, а вже потім від нього чекати подарунків у відповідь.
– Ну не знаю … – Протягла Катя. Видно було, що вона чогось не домовляє.
– А знаєш що? – осяяло раптом Ніну. Вона здогадалася, що Катя, швидше за все, не має грошей на святковий обід.
– А давайте до нас! Завтра якраз вихідний. Льоша шашличок посмажить, я салатиків нароблю… Посидімо щиро у нас у дворі!
– Ой! Дякую! – Зраділа Катерина. – Він саме в обід приїжджає. Я піду його зустрічати, заведу в магазин і одразу до вас!
Вадим виявився інтелігентним, спокійним молодим чоловіком.
На відміну від Катерини, що розмовляла без угаву, він лише посміхався і час від часу відповідав на запитання, які йому задавали.
Катерина всіма силами намагалася показати сусідам, що Вадим від неї божеволіє, ставлячи йому провокаційні питання і притискаючись до нього так, що Вадим змушений був її обіймати.
– Не пара він Катькі! – Видав свій вердикт Олексій, коли вони з Ніною лягли спати.
– Ну Чому ж? Он він як терпляче слухав її балаканину і доглядав її! – Заперечила жінка.
– Вадим просто вихований , – не міг вгамуватися чоловік, – на відміну від твоєї Катерини. Ти вже вибач, але від твоєї подруги за версту несе хабалістістю та завищеною самооцінкою не дуже розумної жінки. Не дивно, що всі її наречені від неї втікали.
У душі Ніна була згодна з чоловіком, але все-таки вирішила заступитися за подругу:
– Дарма ти так, Льоша. Катя дуже добра і чуйна дівчина. До того ж, чудова господиня. Ну любить дівчина трохи перебільшити і показати себе, але це ж не привід до неї чіплятися. У всіх свої таргани в голові.
– Не сперечаюся. Тобі видніше, – погодився Олексій і притиснув дружину до себе.
Кілька днів подруги не бачилися, а потім до неї увірвалася Катерина і з порога закричала:
– Нінка! Я виходжу заміж!
– За кого? – Витираючи руки рушником, Ніна вибігла з кухні назустріч подрузі.
– У сенсі “за кого?” За Вадима, звісно! – Катерина плюхнулася на стілець і вже спокійно попросила. – Дай води!
Після того, як дівчина напилася, з’ясувалося, що Вадим зробив Катерині пропозицію і навіть готовий усиновити її Матвійку.
– Я ж казала: кохає шалено! – Задоволено проголосила дівчина. – Сказав, зараз одружимося, потім він зробить ремонт у своїй квартирі та перевезе нас туди. Нарешті я поїду з цієї діри !
– Так він же не такий багатий, як ти хотіла, – Ніні стало прикро за рідне село, яке притулило Катю та її дитину.
– Що робити? – зітхнула дівчина. – Спочатку з Вадимом поживу. А там знайду собі нормального і розлучуся. Головне зараз – переїхати у велике місто!
Катя схопилася і попрямувала до виходу:
– Запрошення на весілля я тобі принесу! – крикнула вона вже від дверей.
Народу на весіллі було небагато: мати Каті, батьки Вадима, які ще не прийшли до тями від його швидкого весілля, але вже на всю нянькалися з новоспеченим онуком, і Ніна з Олексієм.
Катерина вся світилася від щастя та гордості за себе. У роль дружини вона увійшла одразу після розпису, командуючи Вадиму куди сісти, що зробити, куди йти і що принести.
Вадим покірно все виконував, іноді поглядаючи на Матвія.
Засиділися допізна. Найостаннішими залишалися батько Вадима, Георгій Юрійович та Олексій. Ніна допомагала матері Вадима прибирати зі столу, тоді як сама Катя потягла Вадима до будинку. Мати Катерини теж пішла.
– Я ось одного не розумію, – говорив Георгій Юрійович Олексію, – чому Катька не повідомила Вадиму, що чекає від нього дитину? Адже видно, що матеріальне становище у неї не ах-ти яке! Чого чекала стільки часу? Тим більше, дитинка-то не зовсім здорова. Стільки грошей потрібно на лікування, а вона все пишалася!
Олексій здивовано глянув на Ніну. Між подружжям не було таємниць і чоловік знав, чия дитина у Кати.
– Добре, що Вадим її знайшов! – промовив здивований Олексій.
– Він її й не шукав! Він з іншою зустрічався, коли Катька йому написала: що мовляв так і так. Дитина в нього . Потрібне лікування… Ось Вадька і рвонув. Шкода. Ірка в нього було гарне дівчисько!
Олексій із Ніною переглянулися. В очах чоловіка з’явилася злість. Швидко прибравши зі столу, пара вирішила вклонитися.
– Ну Не можна так! – обурювався наступного дня Олексій, ходячи по хаті з кута в куток. – Ця вертихвостка зіпсувала життя цілій родині заради свого затишку! І не факт, що з часом це не з’ясується!
– Льошу, заспокойся, – бігала за чоловіком Ніна, – Катя, як і будь-яка жінка, хоче простого сімейного щастя. Звісно, не дуже законним шляхом… Але… Аж раптом у них все вийде? Вона Вадиму народить ще дитинку і потім буде вже байдуже, рідний Матвій чи ні!
-Ти сама віриш у це? – Олексій зупинився і суворо подивився на дружину. – Ти згадай, що вона тебе про своїх коханців говорила! Навіть якщо їх і не було, але дівчинка, якщо судить з її розкоші, з гнильцем!
Ні! Я так не можу! – Олексій знову забігав по кімнаті. – Зараз Вадим усиновить Матвія, а потім ця вертихвостка знайде союі якогось чоловіка веселіше і кине Вадима. А той платитиме аліменти на чужу дитину і не доведе, що він не повинен цього робити!
Ніна задумалася, згадав слова Кати:
– Спочатку з Вадимом . А там знайду собі нормального і розлучуся. Головне зараз – переїхати у велике місто!
– А як же Матвій? – Вона все ще намагалася виправдати подругу. – Хлопчик ні в чому не винен! Зараз хоч має можливість жити в повній родині!
– Катька зі своєю вітряністю не довго проживе з будь-яким чоловіком. Хлопцю так і так уже не дуже пощастило, народившись у такої матусі! Нехай подає на аліменти на справжнього батька Матвія! Може той виявить хоч якусь свідомість і забере дитину!
-Ти так це кажеш, наче всі вже все знають! – Ніна втомлено опустилася на стілець. – Ми ж не скажемо Вадиму про цю аферу?
– Навіть не знаю, – Олексій сів поруч із дружиною, – з одного боку – не наша справа… А з іншого… Прикро за таких добрих людей… Але і як сказати їм – я не знаю…
– А Не треба нічого говорити! – у кімнату зайшов Георгій Юрійович. – Ви вже вибачте. Голова болить, вирішив ось до Олексія зайти . Двері не зачинені, стукати не став… Почув вашу розмову і… підслухав усе від початку до кінця.
Присоромлене подружжя мовчало, розглядаючи килим на підлозі.
-Та Ви не хвилюйтеся! Ви ж нічого не говорили, це я без стуку увійшов і я вас підслухав. На мене всі палиці посиплються! – Георгій Юрійович без попиту пройшов до кімнати і важко опустився на диван.
Обличчя його було блідим, очі сльозилися. Ніна швидко встала і помчала до кухні. За кілька хвилин до дивана було підсунуто журнальний столик, на якому стояла пляшка молока і пироги з яблуками.
Наступного дня Вадим із батьками поїхав, залишивши Катю у її будинку. Вона прибігла до Ніни і влаштувала скандал, називаючи жінку зрадницею і всякими неприємними словами.
Ніна мовчки її вислухала, а потім вказала на двері. З цього дня жінки не спілкувалися.
Через кілька місяців Катя кудись поїхала і більше її ніхто не бачив.
