– Привіт, донечко! Що ж ти батька на весілля не кличеш? – голос у телефонній слухавці здався Яні зовсім незнайомим. – Весілля, бачу, багате вирішили зіграти, ти он у соціальних мережах усе вбранням і рестораном хвалишся. А батько рідний як же?
Яна так і застигла з телефоном в руці. Свого тата вона востаннє бачила в глибокому дитинстві, на ранку на честь Нового року. А потім він більше просто не приходив.
Мама про це розмовляти відмовлялася. І ось, дзвінок через стільки років.
– Я вам пізніше зателефоную, – пробурмотіла вона в телефон, – зараз трохи незручно розмовляти…
– Треба ж, зайнята яка! Та чого вже на ви-то, я ж тато твій. Я до тебе там у соцмережах у друзі додався. Можеш сама перевірити, мені приховувати нічого.
Все ще перебуваючи в шоці Яна відкрила сторінку в соціальній мережі. Так і є, в друзі до неї додався “Вікінг Святослав”.
Взагалі батька звали Сергієм, але, мабуть, власне ім’я здалося йому недостатньо звучним. А ось на фото в профілі був явно він, постарілий, але цілком упізнаваний.
Яна навіть посміхнулася. Додала батька в друзі, і почала дзвонити мамі, щоб повідомити новину.
– Мамо, ти уявляєш, тато з’явився. Дізнався про моє весілля, і хоче бути присутнім. Він перший мені подзвонив і навіть у соцмережах знайшов.
– Яно, давай я ввечері до вас з Ігорем приїду, і ми поговоримо. – у голосі матері Яна радості не почула.
Утім, хто знає, що там сталося між батьками? Нехай самі розбираються, а в неї свято, весілля на носі, підготовка йде повним ходом. Завтра примірка сукні, і дівчатка-подружки свої вбрання теж примірятимуть.
Наречений Яні попався забезпечений, з хорошої сім’ї і нежадібний. Ігор керував сімейним автобізнесом, заробляв багато, наречену у витратах не обмежував.
Ресторан вони вже замовили, найшикарніший. Сукню дівчина шила у відомого модельєра, а відпочивати в медовий місяць вони запланували в Дубаї.
Перед весіллям вона навіть узяла відпустку на роботі, щоб повністю зануритися в підготовку до свята.
А взагалі Ігор наполягав, щоб його майбутня дружина не працювала, а займалася собою. Ну й дітьми, коли вони з’являться.
Яні дуже хотілося потішити Ігоря новинами, але в них була домовленість: не телефонувати протягом робочого дня.
Тому коханого жінка чекала з особливим трепетом. І ось він нарешті приїхав.
– Уявляєш, у мене тато знайшовся. Я його років із 5 не бачила. А тут він сам мені подзвонив, – Яна радісно обійняла Ігоря, не перериваючи розповідь, – каже, що за весілля без батька.
Але наречений її захоплень явно не розділив і насупився.
– Що ще за новини? А ти впевнена, що це батько, а не шахрай? Дай мені номер, служба безпеки проб’є його.
– Він до мене ще в соцмережі в друзі додався.
– І посилання давай. Подивимося, чим відомий майбутній родич. Я тобі, люба, так скажу. Бачили ми з сім’єю цих родичів, які як гриби після дощу з’являлися, коли мама з татом бізнес розвинули і на ноги встали.
А поки вони торгували, на своєму горбу тюки тягаючи, нікому діла не було до того, як ми живемо, чи ситі.
Я не проти ще одного гостя, якщо ти так хочеш. Але просто так на слово вірити ми йому не будемо.
– Добре, як скажеш. – від радісного настрою Яни не залишилося й сліду.
Слова нареченого швидко опустили її з небес на землю. Їм теж із мамою довелося несолодко, коли пішов батько.
Аліменти він платив нерегулярно. А мама часом вибирала між черевиками доньці на зиму або собі. І звісно ж купувала їх Яні.
За вечерею тему батька вони більше не чіпали.
Але потім приїхала, як і обіцяла, мама. Ігор делікатно залишив наречену з нею наодинці, а сам звично “пішов” розмовляти по телефону. Для нього робота – поняття цілодобове, Яна вже звикла до цього.
Втомлена, після роботи в салоні краси, Ірина Євгенівна буквально без сил опустилася в зручне м’яке крісло у вітальні.
– Ох, ну й деньок. Я думала взагалі ніколи не вирвуся. Дівчинка-стажерка зіпсувала стрижку постійній клієнтці. Сяк-так виправили і знижку дали. Але волосся сивого, донечко, у мене сьогодні додалося.
– Мамо, я так рада, що ти приїхала. Хочеш чаю, кави?
– Та поки тільки ноги витягнути хочу. Не буду на ніч пити і їсти, а то в куплену тобою дорогу сукню не влізу. Що там батько? Звідки він узагалі взявся?
– Знайшов мене в соцмережі, там і телефон вказано. Я ж без кінця фото з підготовкою викладаю. Ось він і зателефонував.
– І що, ти рада?
– Мамо, він мій батько. Який би не був, чому не запросити його на весілля?
– Тому що твій батько мерзотник, злодій і обманщик! Якщо він буде на весіллі, ноги моєї там не буде, вибирай! – Ірина Євгенівна схопилася і схвильовано заходила кімнатою.
– Ти багато чого не знаєш, Яно. Я б узагалі не хотіла, щоб ця людина з’являлася у твоєму житті знову. Вирішуй сама.
Засмучена Яна проводила маму і довго ворочалася, не могла заснути. Батькові цього дня вона так і не зателефонувала. Але він сам нагадав про себе наступного ранку.
– Яно, донечко, давай зустрінемося, не люблю я телефони ці. – голос у слухавці звучав упевнено і трохи глузливо. – І мамку запроси. Поговоримо, з’ясуємо стосунки.
Напевно вона тобі про мене такого наговорила. От і нехай мені в обличчя все скаже. Приїжджайте в літнє кафе в Центральному сквері, о першій годині дня. Я вас там чекатиму.
Яна навіть не встигла заперечити. Але ж у неї сьогодні примірка сукні о 3-й годині. Як усе встигнути?
Сяк-так вмовивши маму, але не сказавши їй про справжню мету відвідування кафе, Яна почала збиратися. Хотілося мати гарний і ошатний вигляд.
З мамою вони зустрілися біля входу в сквер, та працювала неподалік у салоні краси.
Спочатку Ірина Євгенівна була рада, що донька не тримає зла на її вчорашню промову. Але потім вони підійшли до кафе. За єдиним зайнятим столиком сидів чоловік, одягнений за модою 80-х років. У білій, але явно старомодній сорочці, із зачесаним назад рідким волоссям.
Ірина Євгенівна відразу змінилася в обличчі. А чоловік встав і глузливо вимовив.
– Ну що, прийшли, то сідайте. Відзначимо возз’єднання сім’ї. Щось ти, Іринка, погано виглядаєш. Роки тебе явно не прикрашають, постаріла, обличчя он, зле. І блондинкою бути тобі не личить, я взагалі світленьких ніколи не любив.
– І тобі привіт, Сергію. Дивлюся, сорочку і штани костюмні так батьківські й носиш. Ти ж нічого свого зроду не мав. Та ще й норовив із дому останнє винести.
– Ти мене перед донькою не ганьби, батьки ми. І обов’язок батьківський свій я так бачу. Що маю бути присутнім на весіллі, і особисто доньку під вінець вести.
А костюмчик мені наречений її прикупить. Небідний наречений там, видно, на машині дорогій їздить. Відщипне й тестеві, не пожмотиться.
Я аліменти платив! Невже донька мені на старість не підкине? – чоловік мерзенно посміхнувся. – Сідайте, чого тупцюєте. Поговоримо. Чи ти, Яно, надто горда, щоб із татком бесіди вести?
На очі Яни набігли сльози. Увесь її побудований на ілюзіях образ хорошого тата на очах набував вигляду мерзенної карикатури. Вона схопила матір за руку і кинулася геть із парку.
Ірина Євгенівна відвела доньку до себе в салон, дала виплакатися як слід, і сказала.
– Розумієш, це я його вигнала тоді. Він твої черевички, куплені на останні гроші, зніс і прогуляв із дружками. А до цього все виніс, і сережки мої золоті, і кулончик твій, що бабуся дарувала. Вони в скриньці лежали, я не відразу схопилася.
А черевички просто стали останньою краплею, Яно. Зрозуміла я, що більше не вірю цій людині…
Засмучена, Яна поїхала на примірку сукні. Але відволіктися не вдавалося. Мерзенний образ людини з кав’ярні, яка доводилася їй батьком, ніяк не йшов із голови.
Вона відразу видалила його з друзів, заблокувала номер. Але замість радісного передчуття весілля на душі було бридко і порожньо.
Увечері вона звично чекала на нареченого вдома, вперше подумавши, що не хоче більше демонстративної розкоші. Ні в соцмережах, ні в житті.
Але Ігор приїхав не один, з ним були незнайомі Яні гості: двоє молодих чоловіків і дівчина.
– Знайомся, люба, твої брати й сестра. – Ігор усміхнувся. – майбутня теща мені вже розповіла про ваше побачення з дитинством. І я прискорив роботу своїх службовців. Решту тобі родичі самі розкажуть.
– Привіт, Яно, – зніяковіло сказав здоровань із добрим обличчям, – я твій старший брат Михайло, ось це Олег, він нас молодший, і Міла, найменша, але бойова.
Бачиш, ми познайомилися вже дорослими і в схожих обставинах. Татусь наш довше 3 років жодної дитини не ростив.
А ось на весілля вирішив ходити справно. І ми з Олежкою на цю вудку навіть попалися. Він на урочистостях у мене грошей позичив, зрозуміло, не віддавши ні копійки. А в Олега і зовсім половину подарованого на весілля виніс.
Міла сама нас знайшла, у неї майбутній чоловік у поліції служив. Вони вирішили батька перевірити перед весіллям, і не дарма. Загалом, суди сама, чи варто таким родичем обзаводитися.Спеціально для сайту Stories
Яна сіла і закрила обличчя руками. Ігор обійняв її за плечі. Раптом дівчина подивилася на гостей і розреготалася.
– Так, я правильно розумію, з батьком нам не пощастило, зате в мене тепер є брати й сестра?
Гості зніяковіло закивали і теж приєдналися до її веселощів. Ігор реготав найбільше.
– Яночко, я, звичайно, розумів, що ти така одна. Але настільки несподіваного подарунка до весілля я точно уявити не міг. Ви ж прийдете до нас на свято? З дружинами, чоловіками, племінниками Яни? Ми запрошуємо.
Яна радісно закивала. А потім вони весь вечір пили чай і ділилися дитячими спогадами.
Ігорю ці нові родичі явно сподобалися.
Пізніше він розповів їй, що з Олегом знайомий по бізнесу, у Міли своя студія танців, а Михайло працює капітаном на судні.
До весілля Яна готувалася з легким серцем, і була дуже рада бачити свою сім’ю в новому складі на торжестві.
Ось так несподіваний сюрприз із минулого, став великим подарунком у сьогоденні. У Яни з’явилися брати і сестра. А її горе-татусь став приводом для об’єднання великої родини.Спеціально для сайту Stories
