Ось уже п’ять хвилин Єва Марківна мовчки розслаблялася. Мовчати для цієї пишної дами було абсолютно незвично, але в цьому випадку це можна було зрозуміти – вона була у владі «чарівних рук Віолетти».
Перукарню «Жіночий рай» дама незмінно відвідувала раз на місяць з величезним задоволенням. Їй тут подобалося все!
Запах від хімікатів, парфумів і шампунів, жіноча балаканина з охами-ахами, велюрові коротконогі крісла, ефектна господиня Елла з її секретним і абсолютно чарівним рецептом кави, і, звичайно ж, руки мініатюрної Віолетточки – неперевершеного майстра з фарбування волосся і прекрасної співрозмовниці.
Ось і зараз, не випускаючи зі своїх чіпких пальців голову клієнтки, Віолетта не погоджувалася з худою мадам у строгому костюмі, голова якої мучилася під шаром коклюшок:
– Я б не стала стверджувати так категорично. Що значить, Бога немає? Він є, але не всі в ньому потребують. Це як сказати, що немає перукарів, адже стільки патлатих і зарослих людей ходить вулицями!
– Так-так, ми не відповідаємо за тих, хто до нас не звертається! – засміялася господиня Елла, симпатична жінка невизначеного віку, в якій незвичайним чином поєднувалися молодіжна блондиниста стрижка і ретро стиль з важкими квадратними підборами.
– Але всім нашим клієнтам ми безмежно раді!
– Я зрозуміла ваш рекламний хід, – хихикнула худа, – райська контора під крилом у Бога.
– … і вся до ваших послуг, – підхопила Елла і поставила димлячу чашечку перед атеїсткою.
– Еллочка, ваша кава… – закотила до стелі очі клієнтка, – ось, де божество.
– Або чаклунство… – втрутилася великої комплекції дама, над стрижкою якої творила майстер Ганнуся.
– Ну і нехай, – худа за словом в кишеню не полізла. – Мені особисто все одно, головне, щоб працювало. Нам, дамам із посередньою зовнішністю, не доводиться перебирати.
– Ви дуже суворі до себе, дорога, – Елла поклала біля чашки з кавою маленьке шоколадне сердечко, – ось, підсолодіть собі настрій.
– Дуже мило, дякую! Але тільки, Еллочка, я ж не з образою, а з констатацією факту, з яким я живу… хоча чи мені скаржитися… Головне, зрозуміти про себе все і вирішити, що з цим робити.
– І потім, на будь-який товар завжди знайдеться покупець, – боязко вставила мила панянка з майстерно підведеними синіми очима, пальчики якої зазнавали французького манікюру з рук майстра Лідочки.
– Маю уточнити, пані, головне, не перетримати товар, – не змогла не втрутитися Єва Марківна.
– Все одно, – велика дама була явно не в дусі, – чоловіки вибирають красивих і ефектних. Скільки б вони не розповідали нам, що для них головне – це внутрішній світ, дивляться вони в першу чергу на дупу і на груди. І ми з вами всі про це знаємо.
Просто деякі з нас вважають за краще говорити на чорне біле, для власного заспокоєння. Я особисто вважаю за краще не обманюватися. Звичайно, я можу сказати про себе, що я не товста, а сильно помітна – звучить краще, але виглядає так само.
– Особисто мені ви безумовно подобаєтеся, і ваша тазостегнова композиція теж, – Єва Марківна підморгнула в дзеркало великій дамі. – Але, пардон, я не чоловік.
У цю хвилину задзвенів дзвіночок і в салон увійшла усміхнена дама, принісши з собою свіжість вулиць, східного парфуму і трохи денного світла.
Жінка була некрасива настільки, наскільки можна було б так сказати про жінку. Її риси обличчя немов пересварилися між собою і перебували в повному розладі з гармонією.
Довгий гачкуватий ніс, великі, але з опущеними куточками невизначеного кольору очі, вузькі розтягнуті губи і велике підборіддя.
Каштанове волосся в довгому каре не відрізнялося ні пишністю, ні густотою і було заправлене за злегка відстовбурчені вуха.
Дама прямо з порога з розпростертими руками попрямувала до господині і обійняла її в дружнє коло привітання, смачно чмокнувши в обидві щоки.
– Еллочка, радість моя, як же я щаслива тебе бачити!
– Римма! Я не вірю своїм очам! І нічого не написала! – щоки господині порожевіли від радості. – Ти на скільки? Боже мій, як я рада! Скільки минуло з твого останнього приїзду? Два роки?
– Три! Ось, хотіла сюрпризом! Я на два тижні.
– Чудово! На цілих два! Як діти, Георгій?
– Діти дорослі, залишилися вдома, а Георгій пішов в магазин, зараз прийде. У нас же з ним ювілей – 20 років, як разом. Ось вирішили відзначити там, де познайомилися. Старомодно, але зате привід всіх побачити!
Зараз я забігла на хвилинку, не хотіла по телефону, хотілося особисто побачити твої красиві очі. – Вона знову обійняла подругу.
– Скучила, дуже! Побачимося ввечері?
– Звичайно! Не дарма мені сон приснився! Я як відчувала, що трапиться щось класне!
– Ой, ось, це для тебе, – Римма простягнула яскравий рожевий пакет з чорним витіюватим написом «Вікторія Сікрет», і кожна в перукарні позаздрила Еллочці.
– Ой, – сплеснула руками та, – обожнюю!
– Я пам’ятаю, – засміялася Римма і оглянула присутніх, – ох, пані, прошу вибачення і вітаю! Як же добре тут у вас, дуже мило! – у неї з’явилася широка відкрита посмішка, зовсім особлива і дуже приваблива.
– Це точно, – посміхнулася худа, а Єва Марківна подумала, як дивно бачити, що ця суха дама може посміхатися.
– Але я тільки на хвилинку, як і сказала. А ось і Георгій.
У салон увійшов красивий високий чоловік в елегантному пальто. У нього були правильні риси обличчя: рівний ніс, великі блакитні очі, соковиті повні губи і зачесане назад злегка хвилясте чорне волосся.
У просторі зависла захоплена тиша. А чоловік тим часом привітався з присутніми, підійшов до Римми, обійняв її за талію, поцілував у щоку і тільки потім обійняв Еллу.
– Привіт, як життя, як Володя?
– Життя чудове, при зустрічі і в подробицях! Слухай, Георгію, ну ти просто Алан Делон, каталожний варіант!
– А як інакше? З такою жінкою поруч, – він подивився на дружину, – інакше не можна, відведуть. Ну що, подружки, зустрілися, – у нього була приголомшлива посмішка.
– Римма, може, вам поспілкуватися? Я можу почекати в кафе навпроти, без проблем. Не думай про мене.
(«Як можна про нього не думати?! – Мимоволі промайнуло в голові у Єви Марківни, – ця людина просить неможливого! Але, Боже мій, якими закоханими очима він дивиться на дружину!»)
– Ні-ні, ми з Еллочкою зустрінемося ввечері, так?
– Обов’язково! Дзвони, як зберешся.
– Добре, як вам краще. Я почекаю на вулиці. Не поспішай. Усього найкращого, пані, – чоловік пішов, привертаючи зачаровані погляди клієнток.
Коли за ним зачинилися двері, погляди сповнилися здивуванням, оцінювально дивлячись на Римму.
Некрасива жінка Римма злегка зніяковіла від жіночого інтересу, чмокнула подругу в щічку і посміхнулася:
– Так, я знаю, що некрасива, але зате я страшенно мила!
За мить двері за нею зачинилися, а в салоні стало пронизливо тихо і Єві Марківні здалося, що на тон темніше. Тільки наполеглива оса сердито намагалася прилаштуватися на яблуко у вазочці.
Першою порушила паузу дівчина з манікюром. Вона дмухнула на нігтики і звернулася до великої дами:
– Так, що ви там говорили про те, яких жінок люблять чоловіки?
А як вважаєте Ви, які жінки подабаються чоловікам? Свої думки залишайте в коментарях.
Спеціально для сайту Stories
