Я не пішла на весілля своєї матері. І не бачу в цьому нічого поганого. Їй уже 65 років і я не розумію, навіщо цей цирк. Жінка у її віці, звичайно, може мати якісь романтичні стосунки. Але навіщо цей фарс з одруженням?
З дитинства я пам’ятаю, що наша родина була дуже дружньою. Хоча тато був моряком, то побачити його вдавалося нечасто, ми з мамою завжди раділи та ретельно готувалися до його приїзду. Це такі теплі спогади.
Я добре пам’ятаю, як ми постійно ходили в парк, сміялися, їли морозиво. Тато привозив багато всього цікавого із закордону, а мені заздрили всі дівчата в школі. Я завжди розповідала історії з мандрівок з мамою.
У мене були гарні прикраси, сукні, і хлопчики бігали за мною по п’ятах. Розумію, що почуття ностальгії можуть бути оманливими, але все так і було. Потім настав час бізнесу, і батьки відкрили свою справу.
Спершу все йшло не надто добре. Батько осів на суші, але продовжував їздити містами за товаром. Я залишалася з мамою та продовжувала вчитися. Сподівалася, що хороша освіта дасть мені все, що потрібне.
Потім сталося страшне. Через постійний стрес батько важко захворів і згодом покинув нас. Мама спочатку була сама не своя: думала лише про роботу, а наші з нею стосунки зіпсувалися всерйоз і надовго.
Вона доклала багато зусиль, щоб батькова справа жила, і вже через кілька років бізнес пішов в гору. Я зрозуміла, що дарма стільки часу витратила на навчання. У місті були вакансії, але зарплата, яку мені пропонували, дуже поступалася тому, до чого я звикла.
Чесно кажучи, навіть зарплата мого безпосереднього начальства могла викликати в мене лише легку посмішку. Я вирішила взяти в матері гроші та відкрити свою справу. То був дуже важкий період. Я бачила, як добре йдуть справи у мами і сама намагалася щосили.
Мало спала, заощаджувала на всьому. Незвично, постійний стрес, безсоння. Але скільки б я не вкладала сил, компанія повільно, але йшла на дно. А ще я взяла великий кредит, який потім довелося віддавати мамі. Я збанкрутувала.
Сьогодні я живу у подарованій двокімнатній хрущовці, без чоловіка. Є п’ятирічний син, і нам дуже непросто. У мами хороша квартира, дача. І ще вона зовсім нещодавно знову вийшла заміж. Друг дитинства, старий без заощаджень. Чужа людина з купою родичів від перших шлюбів.
Такого удару в спину я не чекала. Адже я розраховувала, що отримаю нерухомість у майбутньому. Мені з дитиною і так не солодко доводиться, але тепер розраховувати нема на що. Я бачилася з вітчимом до весілля.
Ми сходили в кафе, і там він мені розповідав, яка в мене чудова мама, як добре, що вона впустила його у своє життя. Показував мені фотоальбом. На двох фотографіях я навіть впізнала маленьку себе. А тепер ось як усе обернулося
Родичів у нього сила-силенна. І всі, звісно, голодні. Я думаю, мама скоро все перепише на свого чоловіка, а той розподілить активи на власний розсуд. І я знову залишуся біля розбитого корита. Не розумію, навіщо вона так вчинила. Навіщо їй здався цей дід, адже вона спокійно могла знайти молодшого.
Чому вона забула про онука? Так, вона багато мені дала і в плані виховання, і в плані коштів, але хто ж знав, що моя справа розвалиться… Не чужі люди. А тепер я зовсім втратила надію і тільки уявляю, як одного разу зрадіють родичі її чоловіка, коли побачать спадок.
Я в повному розпачі і не знаю, що робити. Теж хочу, щоб мій син мав гарне, щасливе дитинство, як і я. Та й сама я, чесно зізнаюся, не забула про минуле життя. А рідна мати мене цього позбавила. Ось тому я на її весілля і не пішла, хоч вони мене й звали дуже довго. А все тому, що совість треба мати!
