Дружина Олексія покинула його і дочку, поїхавши за кордон з новим багатеньким залицяльником. На роботі чоловіка звільнили, і він розумів, що перебуває у безвихідній ситуації. Дружина не залишила йому нічого: ні грошей, ні можливісті жити далі у квартирі, яка їй належала.
Жінка не потурбувалась навіть про рідну дитину. Олексій розумів, що доведеться зробити серйозний вибір, оскільки виховувати дочку за таких умов він фізично не міг.
Тому батько-одинак вирішив оформити дитину в притулок. Він пообіцяв своїй 5-річній дочці, що забере її з дитячого будинку, щойно заробить достатньо грошей. І маленька Ганна йому повірила.
Вона довго плакала і дивилася у вікно слідом за батьком, який пішов, якого не бачила наступні 3 роки. Майже щодня надвечір вона сідала біля віконця на свою валізу з речами і чекала, коли тато нарешті повернеться.
І вихователі, і директор притулку були стурбовані станом своєї підопічної.
«Дівчинка в дитячому будинку в’яне буквально на очах. Ви помітили, як вона закрилася від усіх?» — раз у раз звучало на зборах. Здавалося, що Ані не допоможе нічого, окрім батька.
Вона рідко спілкувалася з рештою дітей, але була до всіх дуже добра. Зрідка вона погоджувалась погратися з дівчатками, які жили з нею в одній кімнаті. І щоразу розповідала про те, що незабаром за нею приїде її тато.
Якось директор дитячого будинку покликав Аню до свого кабінету. Дівчинка дуже зраділа, подумавши, що вона нарешті поїде додому. Але похмурий Дмитро Васильович повідомив, що Аню хоче удочерити молода подружня пара. І дівчинка не може відмовитись, оскільки ці люди зробили все і навіть більше, щоб забрати її з притулку.
Аня довго плакала і не вірила у те, що сталося. Через тиждень вона поїде до чужої родини, а тато більше не зможе її знайти! Коли настав фатальний день, дівчинка зібрала всю волю в кулак, взяла в руку свою маленьку валізку і спустилася в хол. Там вона помітила мініатюрну жінку в фіолетовій сукні. Вона тримала букет тюльпанів.
«Мої улюблені!» – подумала маленька Аня.
Поблизу жодного чоловіка не було, і дівчинка не розуміла, хто ж прийшов її забирати. Вона несміливо підійшла до незнайомки і привіталася. У цей момент Аню гукнув до болю знайомий голос:
«Зайченя, я ж обіцяв тобі повернутися!»
Дівчинка обернулася і побачила свого батька. Вона не повірила своїм очам. Валіза вислизнула з її руки, і Аня кинулася в обійми улюбленого тата. Олексій узяв на руки дочку і підійшов до жінки, яка з розчуленням спостерігала за цією картиною.
«Знайомся, це Люда. Тепер ми житимемо разом!» — сказав Олексій, показуючи на бік незнайомки. Вона несміливо підійшла до дівчинки і простягла їй букет тюльпанів:
«Це тобі!».
Виявилося, що Олексій та Людмила і були тією подружньою парою, яка планувала удочерити Аню. Батько хотів зробити їй сюрприз, тож попросив директора притулку не розповідати про це. Звісно, це стало для дівчинки великим стресом. Проте головне — те, що сталося у результаті.
Попереду Аню чекали складний період адаптації та безліч таткових історій про те, що йому довелося пережити. В очах маленької дівчинки він залишився добрим та чуйним батьком, який не покинув її, поки інші були впевнені, що він за нею не повернеться. І це дорогого варте!
