— Тату, я не хотіла говорити, думала, сама розберуся. Але у мене вже сил немає. Мало того, що Алінка відбирає клієнтів, так ще й гроші з каси тягне

— Мені здається, твоя дружина краде гроші з каси!

— Христино, ти з глузду з’їхала?

— Ні, я разом з нею працюю, бачу ж.

— Не кажи дурниць, Аліна ніколи так не зробить.

— Ой, ти вічно її захищаєш!

У батьків Анатолія було кілька магазинів з одягом, тому вся родина займалася цим бізнесом. Старші робили закупівлі, син розвозив товар, а дочка з невісткою працювали в бутиках.
******
Аліна вийшла заміж за Анатолія три роки тому і відразу зголосилася допомагати, оскільки вже працювала продавцем до цього.

Але потрапила в магазин, де працювала Христина, сестра чоловіка. А стосунки у дівчат не склалися відразу. Та була заздрісна і сварлива.

— Привіт, ти що, зачіску змінила?

— Так, вирішила коротше! Набридло волосся.

— Мені б твої проблеми! До цього було краще тобі. Приберися в підсобці, га?

— Не моя ж черга!

— Мені лінь, я тим більше тільки з манікюру, боюся зіпсувати. А ти любиш порядок наводити.

— Ну, добре. Але наступного разу ти двічі.

Аліна була ввічливою продавчинею, тому її виручка завжди була більшою.

— Як ти їх облизуєш, що вони у тебе купують?

— Просто мені подобається моя робота!

— А мене дратують ці покупці. Вічно їм все не так, а ти стій і чекай, коли вони зважаться.

— То знайди іншу роботу.

— Ага, так тато мене і відпустить.

— Ну вже доросла, можеш працювати де забажаєш. Ти ж ніби вчилася в інституті?

— Не закінчила, мене викладач один завалив на іспиті. А хабаря не брав, чесний виявився.

— А вчити не пробувала?

— Ще чого, робити нічого.

— Ох, Христино… клієнт зайшов, підійдеш?

— Ні, давай ти.

Увечері при підрахунку виручки виявилося, що в Аліни в касі в два рази більше грошей.

— Ой, як добре сьогодні вийшло! Двадцятка ціла.

— У тебе так.

— Так, ти сама не підходиш ні до кого.

— Ну, звичайно, як завжди на висоті, а я так… пил з-під килима.

— Ну не починай… Я касу закрила, звіти зробила. Ти зачиниш магазин? А то ми з Толиком в кіно хотіли встигнути.

— Так, іди. Я дочекаюся, поки тітка Валя закінчить прибирання, і теж піду.

Аліна зробила все і втекла.

Але Христині ніяк не давали спокою успіхи невістки. «І все у цієї … виходить. Ділова, всіх клієнтів у мене відвела, знову її хвалити будуть, а мене лаяти». — заздрісні думки крутилися в її голові.

Вона вирішила підставити Аліну, щоб життя їй медом не здавалося.

Христина вийняла з каси частину виручки невістки і забрала з собою. Як ні в чому не бувало, вона переодяглася і пішла перевірити прибиральницю.

— Тітонько Валю, довго ще? Мені бігти треба.

— Все, все, зараз тільки відро виллю і підемо.

Дівчина закрила магазин і прямо попрямувала до будинку батьків.

— Тату, я не хотіла говорити, думала, сама розберуся. Але у мене вже сил немає. Мало того, що Алінка відбирає клієнтів, так ще й гроші з каси тягне. Не буду більше з нею працювати! — надула губи Христина.

— Зачекай… Зазвичай Аліна відповідальна, все робить правильно. Вона ввічлива з людьми, клієнти її люблять. Тобі б повчитися у неї ввічливості.

А про гроші… ну може, і бере, але завжди повертає. Каса в порядку, я перевіряю періодично, коли виручку забираю.

— Ага, просто я за неї вкладаю весь час, щоб не було сварок. Родина все-таки, не хочеться лайки.

— Ти часом не вигадуєш? Щось мені не віриться!

— Так і скажи, що не довіряєш рідній дочці, зате вискочку — дружину сина просто обожнюєш! — образилася дівчина.

— Та, ну… Не в цьому справа… Аліна хороша, чесна дівчина.

— А я, значить, брехуха? Все ясно…

— Ну, добре, я вранці зайду, перевірю.

— Заїдь за мною і поїдемо разом раніше.

— Гаразд.

Вранці вони вирушили до магазину.

— Ось, бачиш. За звітом у неї має бути двадцять тисяч, а в касі — десять з копійками.

— Так, не вистачає. А хто закривав вчора?

— Вона робила звіти, а я в туалет виходила. Коли повернулася, то Алінка вже одягалася. Тікала з Толиком в кіно. А я чекала, коли прибиральниця закінчить.

— Ти не відкривала її касу?

— Тату, ти знову? Звинувачуй ще рідну дочку!

— Зараз вони приїдуть і все з’ясуємо. Може, гроші знадобилися терміново.

— О, йде, красуня…

— Доброго ранку всім! — з посмішкою зайшла Аліна.

— Привіт, у вас все добре? — почав свекор.

— Так, все гаразд.

— А у нас не дуже. З твоєї каси зникли гроші.

— Як зникли? Я вчора все порахувала, сходилося до копійки. Ще, тобі сказала Христино, пам’ятаєш, мовляв, виручка хороша?

— Ти мене не втягуй!

— Ну як, двадцять тисяч я вчора наторгувала. А в касі скільки?

— Трохи більше десяти.

— Емм… але такого не може бути. Христино, ти не відходила із залу, коли я пішла?

— Ні, я двері закрила зсередини, коли за тіткою Валею ходила.

— Ти впевнена?

— Запитай у неї сама, правда, вона тільки ввечері прийде. І взагалі, досить цього театру. Ти без кінця гроші з каси тягала, а я за тебе клала. Думаєш, я стану покривати твоє злодійство?

— Що ти несеш? Навіщо брешеш зараз?

— Це ти мене в злодійстві звинувачуєш? Тато, я з нею працювати більше не буду!

— Як і я з тобою!

— Так, все! Замовкли обидві! Аліна перейде в інший магазин, а до тебе я Свєту пришлю. — вказав пальцем на дочку чоловік.
******
Христина продовжувала обмовляти невістку всім, але вона не знала, що був свідок її підлого вчинку.

— Привіт! Як у вас тут справи? Мене батько послав до вас деякий товар переправити, у нас залежався. — Христина приїхала в інший магазин.

— Ну добре, давай, — неохоче відповідала Аліна сестрі чоловіка.

— Іди віднеси на склад. А інший продавець, де?

— Пішла дзвонити.

— Ну, іди, я догляну.

— Не треба, вона повернеться і я віднесу. — Аліна не довіряла дівчині.

— Та блін, досить тобі злитися, я поки цей светр одягну на манекен, новинку тато привіз. Передава вам теж на продаж.

— Ну добре, я миттю.

Але Христина знала, навіщо прийшла. Вона знову непомітно вийняла з каси виручку і пішла до манекена.

Гроші знайшли тільки ввечері, коли почали закриватися.
*****
Наступного ранку Толик привіз товар до магазину Христини.

— Як справи, братику?

— Та так, у другому магазині вчора знову гроші з каси зникли.

— Та ти що? Вдень там була, ніби нічого дівчата не казали!

— Самі не розуміємо.

— Ну, судячи з усього, зрозуміло, хто взяв…

— Хто ж?

— Твоя дружина. Спочатку в одному магазині, тепер в іншому.

— Ти знову за своє?

— А що, мені все зрозуміло. Ти її знаєш якихось пару років і так довіряєш? Ні, люди перевіряються роками!

— Та, ну тебе. Але тато відправив її у відпустку. Заборонив поки працювати. Через це вона проплакала весь вечір. У будь-якому випадку все скоро дізнаємося. Ми ж у тому магазині камери встановили. А завтра до вас фахівці прийдуть, все зроблять.

— Як камери? На момент крадіжки, там була зйомка? — обличчя Христини побіліло.

— Ну так, чого це ти так занепокоїлася? Тато ще після першої крадіжки вирішив, що відеоспостереження допоможе припинити крадіжки. Гаразд, мені час. Розбирай товар.
*****
— Привіт, Аліночко!

— Привіт, тітонько Валю. А ви чого тут, у тому ж магазині прибираєте?

— Так, ось, дівчинко. Я винна перед тобою!

— Що таке?

— Знаю, що тебе звільнили, а ти ж ні в чому не винна.

— Так… але нічого, сьогодні запис переглянуть і побачать. Того дня якраз камери встановлювали.

— Я знаю, хто гроші вкрав. Це Христинка, змія. Підставила тебе.

— Як?

— Я бачила, як вона гроші з каси брала, коли ти додому пішла. А на тебе звалила. Тільки побоялася я їй заперечити. Дочка господаря все-таки.

А мені ця робота потрібна. Сама знаєш, онука одна виховую. Але серце не на місці моє, ось і прийшла. Якщо треба, я все розповім.

— Так, я буду вам вдячна! Сьогодні ж краще.

— Добре, прямо зараз туди поїду.

*****
Коли запис подивилися, то стало зрозуміло, хто взяв гроші.

— Христинко, навіщо ти на Аліну наговорюєш, коли сама виручку взяла? — кричав на дочку батько.

— Я? Тато, ні.

— Ще й відпирається! Ви подивіться! Виросла нікчемою, так ще й людину оббрехала! Я подивився запис. Ти ж їздила до них того дня!

— Це не я! — схрестила на грудях руки дівчина.

— Ще як ти! І в цьому магазині теж ти?

— У цьому точно ні!

— Ага,не бреши! Я все бачила, не відпирайся. Гроші з каси витягла. — тітка Валя вирішила все розповісти.

— Ось і свідок! Все, ти догралася! Сама тепер живи і заробляй! А мені нема чого смуту наводити тут. Не подобається родині допомагати — шукай іншу роботу!

— Ну, тату!

— Все, вирішено. Зараз же подзвоню Аліні і вибачуся.

Так, лиходійці довелося шукати інше місце, але з такими життєвими принципами вона надовго ніде не затримається!

А Аліна стала працювати ще краще і скоро доросла до завідуючої в магазині, свекор їй довіряв. Стосунки з сестрою брата вона так і не налагодила.

Спеціально для сайту Stories

You cannot copy content of this page