Мені 28 років. Ще зі шкільної лави увагою хлопців була не обділена. Перший хлопець був старший за мене на вісім років і дуже добре забезпечений. Його добре знала моя мама і говорила, що за ним я буду як за кам’яною стіною.
Він ні на чому не наполягав. Говорив, що коли одружимося, тоді все і буде. Ці стосунки тривали понад три роки. Коли я закінчила 9 класів школи, то вирішила вступити до технікуму.
За час навчання я подорослішала і вирішила, що я не люблю його і запропонувала залишитися друзями. Моя мама дуже засмутилася, але сказала: як хочеш, так і роби.
За місяць до закінчення технікуму я зв’язалася з нехорошою компанією, і мені там сподобався один хлопець. Ми почали зустрічатися. Усі в компанії пили, почала і я, але прокинувшись якось уранці зрозуміла, що роблю щось не те.
З хлопцем не порвала, але тепер ми перебували переважно вдома і намагалися не пити. В недалекому майбутньому я завагітніла і після закінчення технікуму ми одружилися.
Я вступила до університету на заочне, чекала народження малюка. Я дуже хотіла дитину, і коли дізналася, що вагітна, то страшенно зраділа. Як і моя мама. Свекруха радила позбутися дитини, але я припинила ці розмови.
Працювала я буквально до самих пологів. УЗД не робила, бо знала – у мене буде дівчинка. Пологи проходили дуже важко, але про це іншим разом. Летів час і свекруха дуже полюбила онуку.
Чоловік кинув роботу і став пити, а я його повністю забезпечувала, від одягу до їжі. Він навіть гроші крав у мене з сумки – ось так і жили. Не можу сказати, що я була хорошою: у мене були коханці, але про це ніхто не знав.
Одного чудового дня я вирішила розлучитися. Ми з мамою поміняли квартиру і переїхали в інше місце. Бачитися з онукою свекрусі дозволяла, але в один прекрасний момент вона почала налаштовувати доньку проти мене.
Я сварилася, кричала, але, зрештою, прощала – і все повторювалося. Тепер, коли доньці 10 років, вона сама все розуміє. Усіляко мене захищає і підтримує.
Коли доньці стало років вісім, вона почала питати, чому в неї немає батька. Я сказала правду, що проміняла нормального хлопця на кохання, яке не тривало й року, але татові можна подякувати, бо в мене є вона.
Я не хочу сказати, що чоловік у мене зовсім поганий. Як людина він дуже навіть хороший, але без матеріальної підтримки було важко годувати і його, і дитину. За 10 років тато доньці подарував одну шоколадку.
Намагалася зійтися жити з кимось, але всі чоловіки або пили, або не працювали. Дуже важко в наш час знайти нормального чоловіка – вони всі зайняті.
