Ми з чоловіком ще досить молоді. Мені 28, йому тільки-но виповнилася 30. Дітей нема, але в планах. Поки що на першому місці стоїть кар’єра. Однак в наших стосунках виникли деякі труднощі.
Близько року після весілля ми живемо разом. Квартира моя, а точніше моїх батьків. Так вийшло, що вони на тривалий час виїхали з країни, і ми поки що живемо в їхній квартирі.
Все було нормально: ми разом платили за комуналку. Продукти купували по черзі, не зовсім як мені подобалося, але це вже дрібниці. Часто від чоловіка я чула скарги на те, що йому бракує грошей.
Воно й зрозуміло: нещодавно обійняв нову посаду, витрачав частину грошей на курси та тренінги. Крім того, він любить поїсти. М’ясо, свіжі овочі цілий рік, записався в тренажерний зал, а отже, харчування має бути на рівні.
Крім того, оплата самого залу та тренер. Я харчуюсь зовсім інакше. Кашки, молочні продукти, іноді курка. Але це я так звикла. До косметолога сходити теж іноді потрібно. Не суть, такі побутові витрати є у кожного.
Проблеми почалися нещодавно. Батьки попередили, що повертаються до своєї квартири, і нам непогано б зайнятися генеральним прибиранням, а заразом придумати, де жити далі.
Я вважаю, у нашому віці винаймати квартиру ніяк не можна. Це викинуті на вітер гроші та більше нічого. Звісно, з чоловіком відбулася розмова, з якої я дізналася багато нового для себе.
По-перше, кредит чи іпотека – це не про нього. Занадто багато відповідальності. А що якщо хтось із нас втратить роботу чи всерйоз занедужає? Тоді всі наші гроші зникнуть, як сніг у літню спеку.
По-друге, він уже давно третину своєї зарплати надсилає мамі. Практично після нашого весілля. Я цього не знала і навіть не здогадувалася. Чи бачите, у них там якась домовленість, про яку мені знати ні до чого.
Тепер стало ясно, чому він нив, що грошей ні на що не вистачає. А по-третє, його вже місяць як підвищили. Здавалося б, дружина має знати про такі радісні новини. Але, на його думку, мене це зовсім не стосується.
Іронічно, але матері він став платити ще більше, адже яка б не була зарплата — третина йде їй. Вже місяць, як я заробляю менше за нього, але за продукти продовжую платити більше. А йому все замало!
На моє запитання, чому частина нашого загального бюджету йде його матері, тоді як ми тулимося у моїх батьків, він не відповів. Так треба й усе. Де нам жити? Теж мовчанка.
Можна винаймати квартиру в не дуже хорошому районі, зате дешево і там є купа магазинчиків, та й до транспорту швидше добиратися. Ага звичайно. Район спальний. Ну ось. А тепер до найцікавішого. Кінець місяця.
Грошей – кіт наплакав. Реально, до зарплати щось близько тижня, але порожній гаманець вже натякає на те, що мої нігті будуть у жахливому стані, благо хоч за телефон та Інтернет заплатити залишилося.
Я прийшла з роботи, зайнялася легким прибиранням. Зазирнула в холодильник — шаром покотити. Довелося якось викручуватися. Коротко кажучи, я зняла з полиць усі свої запаси каш, спецій та інше.
Покопалася ще й знайшла забуті колись у морозилці сосиски. Трохи картоплі. І приготувала із цього всього якесь варево. Ні, на смак, звісно, так собі, але жити можна. Їстівне. Прийшов мій благовірний.
Втомлений після тренування, голодний та незадоволений. Хвилин за 40 попросив вечерю. Я й викотила все, що наготувала. Кашка, пюре, сосиска. Ну, а які ще варіанти. Сам же дорогою до магазину зайти не зміг.
Пригощаю. Дивлюся, він кривитися почав. Запитав, чи це сосиски, що він викинути зібрався. Я відповіла як є. З горем навпіл він їх з’їв. До решти навіть не доторкнувся. За годину бурчання в животі мій чоловік пішов кудись.
Як виявилося, до мами. А що, дружина ж кашу з сокири приготувати не може. А матуся тут як тут. Недаремно стільки наших грошей у неї в кишенях залишилося. Тепер ось думаю ставити чоловікові ультиматум: я залишаюся у батьків, вони мене в біді не залишать.
Він нехай із матусею живе та харчується. Місяць – і розлучення. Або ми беремо кредит, іпотеку, мені все одно. І купуємо свою квартиру. Так, треба буде економити, але ж ми дорослі люди. З дитиною жити у шлюбі я не збираюся.
