Я доросла, сучасна жінка, яка виросла у великому місті. Я розумію тільки цей світ, і мене не цікавлять якісь народні звичаї, прикмети та особливо сільські взаємини в сім’ї.
Так вийшло, що я звикла до динамічних, впевнених людей і змінюватися не збираюся. Мені скоро 40, маю восьмирічного сина. П’ять років тому я розійшлася зі своїм першим чоловіком та за батьком мого хлопчика.
Вдаватися у подробиць не буду. Ми були просто різними людьми, але надто довго відтягували очевидне. Ні, не було жодних зрад, інтриг тощо, що зараз так цікаво людям.
Просто якщо людині подобається працювати, щоб потім відпочивати, вона ніколи не зрозуміє іншу людину, якій подобається працювати, щоб досягати. Ось мій колишній чоловік виявився із першої категорії.
Мені ж близький саморозвиток, кар’єра та досягнення якихось цілей. Хочеться досягти більшого. Отже, після розлучення ми не перестали спілкуватися, тим більше, що сину потрібен батько.
Жодних претензій до колишнього в мене не було, і я зі спокійною душею віддавала сина батькові на вихідні і не тільки. Хлопчик отримував любов обох батьків, а я могла сфокусуватися на своїх завданнях.
Я вважаю, що це абсолютно нормально. Два роки тому ми познайомились з іншим чоловіком, який на 1,5 роки молодший за мене. З небагатої родини прожив своє життя в передмісті.
Дуже енергійний чоловік, переїхав у місто, влаштувався до нас на фірму і одразу ж показав себе гарним фахівцем. Я помітила його іскру, а він у свою чергу помітив мене. Незабаром ми з’їхалися, а потім і розписалися.
Здається, першого ж місяця він познайомився з моїм колишнім. Дорослі люди одразу зрозуміли, хто є хто, і не відчували один до одного жодного негативу. Тим більше, я сама часто віддавала сина батькові на якийсь час.
Цей факт мені теж дуже подобався та підходив за всіма параметрами. Але постала проблема. Свекруха. Жінка зі своїми поглядами на життя, я навіть сказала б, «тарганами».
Вона була проти наших відносин, але хотіла все контролювати. Декілька разів приїжджала до нас, оглядала квартиру. Нахвалювала мене за те, що я багато чого досягла, за самостійність. Запрошувала у гості.
Але у своєму будинку ця жінка – господиня. Нагадаю, живе вона за містом, у невеликому приватному будинку. Зі своїм господарством, курами, козою та невеликою ділянкою землі. Таке сільське життя.
І на своїй території вона кардинально змінила до мене ставлення. Вона ні ніколи не просила про допомогу, вона мені просто наказувала. Через своє виховання я намагалася їй допомогти, але мені від цього було некомфортно.
Навіщо працювати в її віці на землі, якщо все можна легко купити на ринку? Тим більше, що син справно допомагає фінансово. У нас навіть виник невеликий конфлікт, але швидко закінчилося примиренням.
Справжня проблема виникла, коли вона дізналася про колишнього. Що він може прийти до нас. Може зателефонувати пізно ввечері і до нього не буде жодних претензій. Мабуть, вона забуває, що він батько мого сина.
Тепер свекруха виставила свій ультиматум: вона не розмовлятиме зі мною, допоки це не припиниться. Нібито мені мало її сина, то я ще й з колишнім маю стосунки. Заявила, що в мене зовсім ні совісті, ні сорому не залишилося.
Мій другий чоловік не проти моїх поглядів, але з матусею він нічого вдіяти не в змозі. Цікаво, як мені тоді з нею співіснувати. Здається, я знайшла слабкість своєї коханої людини і ця слабкість його мати.
Якби я була молодшою та без дитини, питання було б вирішено наступного ж дня. Але тепер я не можу так розкидатись стосунками. З іншого боку, проблема нікуди не зникла, а ситуація зі свекрухою лише погіршується.
Що робити у цьому випадку, я не розумію. Боротися за стосунки чи просто відмотати все на той час, коли я була просто жінкою у розлученні? Чи може просто не спілкуватися зі свекрухою та й усе? Але як?
