Я сидів на лаві й їв пиріжок із картоплею. Закуска, скажімо прямо, не з найкращих. Загорнута в паперову обгортку з часником. Такі пиріжки зазвичай продавалися на залізничних вокзалах.
За якість, звичайно, ніхто не ручався, але я був такий голодний, що вже було байдуже. Я просто насолоджувався смаком та думав про своє. Місцеві голуби стежили за кожним моїм рухом, але я не звертав на них жодної уваги.
Я був голодний попри те, що жив не один, а з коханою дружиною. Незабаром я помітив у натовпі знайоме обличчя. Теща. Зараз знову почнуться закиди та звинувачення в тому, що я поганий чоловік та господар.
Знову слухати, навіщо було одружуватися, якщо професія водія така малооплачувана. Треба зібратися з думками та тримати оборону. Теща підійшла до мене та запитала, як мої справи.
Вона здивувалася, що я їм пиріжки невідомої якості, коли моя дружина прекрасно готує. Я тільки посміхнувся. Стандартна начебто ситуація знову зіпсувала мій настрій.
Зітхнувши, сказав, що її дочка вміє готувати, але годує мене погано. Теща не на жарт здивувалася. За її філософією чоловік мав добувати звіра, а жінка його готувати.
Якщо хтось не справлявся, потрібно було до цього факту поставитися з усією серйозністю. Вона потягнула мене додому. Робити було нічого. Пиріжок я вже з’їв, на вулиці вже починало темніти, тож час повертатися додому.
Нехай із гостями. Якщо звичайна побутова сварка мала перерости у скандал, то тому й бути. Втома наприкінці року безпосередньо давалася взнаки і сперечатися з дрібниць зовсім не хотілося.
Хвилин через 10 я з тещою стояв біля порога двокімнатної квартири панельного будинку. Двері відчинила моя дружина, в халаті і з розчепіреними в різні боки пальцями, бо робила манікюр.
На кухні було прибрано, можна сказати, навіть стерильно. Тарілки лежали на своїх місцях, ополоник картинно висів на гачку. На плиті стояла величезна каструля із супом. Що ще треба для сімейного щастя?
Теща подивилася на суп, а він вже скис. Це їй не сподобалося і вона влаштувала допит своїй дочці. Моя дружина заявила, що вона не куховарка, щоб постійно готувати та попросила матір не лізти в наші стосунки.
Тещу це не зупинило. Вона відчитала доньку, нагадавши, що та нічим не займається та сидить вдома, тому має хоча б нагодувати чоловіка. Моя дружина була вкрай здивована. Мовчки налила тарілку кислого супу.
Неприємний запах пішов квартирою. Теща наказала моїй дружині їсти той суп, але кохана сказала, що не хоче. Теща відчитала її, що так не можна ставитися до чоловіка. Суп пішов в унітаз.
Моя дружина на материнське наполегливе прохання, пішла в магазин за продуктами. Я ж весь час мовчав. Тут теща звернулася до мене. Сказала, що якщо я не навчуся поводитися як чоловік, то родина довго не протримається.
У цей момент я задумався – виявляється, теща не така вже й проста. Скільки у мене йшло зусиль на те, щоб впоратися з дружиною. А теща впоралася із завданням практично відразу. Як це працює? Загадка.
Мабуть, доведеться їй дзвонити тепер частіше, за порадою. Та й день народження у неї незабаром. Потрібно буде купити якийсь подарунок. Дружити з мамою дружини, виявляється, дуже корисно.
