Мій син ріс без батька. Напевно, це далося взнаки на його характері. Його татко кинув нас, бо «не зміг винести рутину та надто велику відповідальність». Начебто я, дівчинка на три роки молодша, у відповідальності розбиралася краще.
Ну та гаразд, виховала дитину одна, витягнула, дала квиток у життя. І що з цього вийшло? Мій син одружився рано. Їм з невісткою було по 20 років. Перше кохання, романтика.
Він пропадав на підробітках, щоб вистачило грошей на обручку, і загалом поводився як справжній чоловік. Я все це бачила, тож знаю, про що говорю. Невістка познайомилася зі мною, показала себе непоганою господинею.
Мені все подобалося. Молоді зіграли невелике весілля, скромне, навіть на мій погляд. Переїхали з мого будинку на орендовану квартиру і стали жити самостійно. Далі, як і належить, дитина. Я була на сьомому небі від щастя.
Не могла на нього надивитись. Син знайшов нову роботу, і все, здається, стало на свої місця. А за рік розлучення. Без довгих розмов, сцен та скандалів. Мій син йшов із сім’ї. Причина банальна – інша жінка.
Не просто коханка на боці, а жінка, яка вже кілька місяців, як чекає ще одного мого онука. Жахлива, гірка ситуація. І я чудово розумію, хто в ній правий, а хто винен.
Невістка повернулася до батьків, а мій син поїхав до нової жінки. Були якісь спроби від сина умаслити мене і перебратися з новою нареченою до мене, але моя відповідь була чітка, що нічого подібного йому не світить.
Гени колишнього чоловіка далися взнаки. З невісткою я продовжувала підтримувати стосунки, часто до неї ходила побачити онука, спитати як справи та загалом допомогти порадою.
Невістка завжди приймала мене з посмішкою та розкритими обіймами. Але щоразу я помічала, що живе вона не в кращих умовах – маленька квартирка, батьки, що бурчать, онук, якому потрібна постійна увага.
Як їй розвиватися та на що сподіватися в таких умовах? Подумала я та вирішила допомогти. Зателефонувала невістці і запитала, чи має вона бажання переїхати з онуком до мене. Я живу сама. Місця багато.
Допомога стане в нагоді, і взагалі, знаю як це бути самій з маленькою дитиною. Вже надвечір вона була на порозі з речами та мокрими очима. Все дякувала мені за розуміння. Знаєте, кажуть «вона мені як дочка»?
Ось це та сама ситуація. Я ходила на роботу, купувала все необхідне та гралася з онуком. Невістка готувала, прибирала, прала – все господарство було на ній. Ну, не без моєї допомоги.
Ніхто не скаржився, навпаки, було стійке відчуття правильності того, що відбувається. Справи сина мене цікавили найменше. Я, як і невістка, була дуже сильно на нього ображена. Натомість син про себе не забув.
Якось він дізнався, що колишня дружина тепер проживає в мене, і не посоромився прийти, щоб висловити свої претензії. Рідна мати, отже, його не пустила додому, а ось невістку пустила.
Того дня я ще й дуже сильно втомилася на роботі, сил не було жодних, залишилися тільки жовч та втома. І я сказала синові все, що думаю. Що вчинив він по-свинськи, зовсім як його тато.
Що кидати жінку з дитиною — це наймерзенніший вчинок, за який мені, як його матері, дуже соромно. Ті копійки, які він називає «аліментами», не візьмуть навіть жебраки на паперті.
І думати треба головою, а не іншим місцем, якщо він, як чоловік, узяв на себе таку відповідальність. Всю мою тираду, звичайно, чула невістка. Син постояв з округлими очима, переступаючи з ноги на ногу.
Промимрив щось про другу дитину і про маленьку зарплатню. Фиркнув і пішов. Я навіть нічого не захотіла слухати. Та сім’я для мене чужа. З цього моменту я маю онука та доньку.
Думаю, що треба йти до нотаріуса. Причому щоб ніхто із знайомих не знав. Мій дім має залишитися онукові, якщо мене не стане. Моя невістка хороша людина, але їй потрібна сім’я. Батько для дитини.
Син уже знайшов свою дорогу, і я йому не потрібна. Залишається бути корисною для тих, хто цього потребує. Не хочу, щоб ця дівчинка пройшла мій шлях, якщо я не справилася з вихованням сина.
