Мої стосунки з коханим розвивалися стрімко. З найпершої зустрічі ми зрозуміли, що відчуваємо один до одного симпатію, яка згодом переросла в сильні почуття. І вже через півроку стосунків ми офіційно стала сім’єю.
Здавалося, що укладення цього шлюбу – найкраще рішення, яке мені коли-небудь доводилося приймати, адже коханий – вродливий чоловік, прекрасна людина і надійний чоловік.
Принаймні, так мені здавалося перші півроку після весілля, а вже після шести місяців, наповнених щастям від нещодавнього свята, емоції почали поступатися рутині та простим життєвим питанням.
Зрозуміло, я передбачала проблеми, пов’язані зі спільним проживанням. Притирання, відмінність звичок і таке інше. Однак це було не все. Річ у тім, що питання чистоти, їжі та господарства не завжди вирішувалося вчасно.
Дуже часто їжу доводилося замовляти додому, прибирання затягувалося на тиждень і більше, а з рештою було не краще. Я не особливо хвилювалася з цього приводу, адже ми працюємо, і зберігати затишок у домі важко.
Але для чоловіка це було дуже важливо. Одного вечора він запропонував мені піти з роботи. Щоб в мене було достатньо часу для домашніх обов’язків. Звичайно, тоді в нас буде менше грошей.
Але коханий уже все продумав – він працюватиме вдвічі більше, щоб компенсувати мою зарплату. Зате в неї буде час для моїх прямих обов’язків. Така пропозиція застала мене зненацька. Що значить “прямі обов’язки”?
Так, є звичайно сім’ї, де жінки – головні з обслуговування. Але я ніколи не бачила себе в такій ролі. І хоча в ролі непрацюючої домогосподарки була певна частка привабливості, я не сприймала це як прерогативу.
Я вже давно звикла відповідати сама за себе, а будь-яка фінансова залежність від іншої людини ні до чого доброго призвести не може. Може, чоловік справді щиро вважає, що місце жінки на кухні. Ось тільки я так не думаю.
Я спробувала донести до чоловіка, що перспектива стати залежною від його заробітку мене не приваблює. А якщо його настільки не влаштовує ситуація вдома, то ніколи не пізно найняти прибиральницю.
Здавалося, він ось-ось вибухне від обурення. Уся його привабливість, чарівність і спокій спали, а на їхньому місці з’явилися роздратування і навіть злість. Того вечора ми дуже сильно посварилися.
Адже я виявилася “неправильною дружиною”, і змушую його підвищувати на мене голос. Виявилося, що весь цей час він терпів мої витівки з роботою і все думав, як би мене повернути на моє місце.
Я ніколи так не помилялася. Думала, що пов’язала своє життя з рівною мені людиною, а виявилося, що тепер в мене прізвище типового мужика, який не приймає жіночої незалежності.
Звісно, кохання прекрасне, але воно минає, а от повага має залишатися назавжди. І якщо мій чоловік не виявляє до мене поваги від самого початку, то в цього шлюбу не може бути майбутнього.
