У моїй історії немає нічого суттєво нового. У мене є молодша сестра. Різниця між нами 16 років. Батьки дуже довго намагалися завести другу дитину, бо вона була бажаною. І, звісно ж, батьки з самого дитинства потурали всім її забаганкам.
Мене це не сильно зачіпало, але в якийсь момент їм варто було б зупинитися. А вони, звичайно ж, цього не зробили. У той час, коли вона з’явилася, батьки були доволі забезпеченими.
Вони якраз розпочали свій власний бізнес, і справи пішли в гору. Але невдовзі вони прогоріли і залишилися з купою боргів. Уже тоді я почав потроху допомагати батькам, бо бачив, як їм непросто.
Батько працював водієм таксі, а мама медсестрою в лікарні. Самі розумієте, заробітки невеликі. Після школи я пішов вчитися в місцевий університет, щоб не навантажувати батьків фінансово. З другого курсу знайшов роботу.
Так ми потихеньку справлялися. Потім я вийшов на постійну роботу, одружився. З дружиною ми стали жити в батьків. Добре, що в нас великий будинок, який дістався батькам від дідуся.
Мене влаштовувало таке спокійне і розмірене життя, але ось сестрі завжди і всього було мало. Після школи вона вирішила їхати вчитися в інше місто. І не куди-небудь, а в столицю. Батьки погодилися, хоч я й умовляв цього не робити.
Усе ж забезпечувати життя сестри в столиці – дороге задоволення, але сестра заявила, що це не її проблеми, а батьки просто прийняли її рішення. Перший рік вони ще справлялися, але потім стало зовсім туго.
Вони попросили, щоб я оплачував сестрі хоча б квартиру. Мені не хотілося цього робити, але й батьків залишити в такому становищі я не міг. Тато працював цілодобово, а мама почала підробляти вечорами.
І навіть так їм не вистачало. З горем навпіл ми вивчили сестру в столиці. Думали, що вона влаштується на роботу і зможемо видихнути, але вона повернулася додому. Сказала, що хоче відпочити від навчання.
Мене дивувала така її інфантильність. Я не раз намагався з нею говорити, донести, що батькам і так важко, але мої слова нібито розчинялися в повітрі. Батьки їй не перечили і вирішили забезпечувати її, поки вона відпочиває.
Її рік відпочинку розтягнувся на три. Єдине її досягнення за цей час – знайти нареченого. Вона зібралася виходити заміж. Це, звісно, радісна новина, якби не один нюанс. Сестра захотіла пишне весілля.
Ось тільки в неї ні копійки в кишені, батьки теж без грошей. Тому вони всією сім’єю вирішили, що я, як старший брат, маю взяти на себе всі витрати. Чесно кажучи, це вивело мене з себе. Батьки роблять усе, чого вона захоче.
І нехай так, але чому це все моїм коштом? У мене рік тому народився первісток. І якщо ви запитаєте, чи допоміг нам хтось хоч чимось, то я відповім, що ні. У мами немає часу з онуком посидіти, тому що вона вічно працює.
Про гроші я вже мовчу. Зате коли справа стосується сестра, то це навіть не обговорюється. Не знаю навіть, що робити. Вартість весілля доволі велика, для мене одного сума непідйомна.
Хіба що витратити на це всі заощадження, які ми з дружиною збирали на квартиру, але якщо відмовлюся, батьки образяться. А ще, найімовірніше, влізуть у нові борги, щоб усе ж таки оплатити свято. Як мені вчинити?
