Настрій був піднесений. Марина збиралася до друзів на дачу. Буде вся їхня компанія, дві її подруги Марія і Ліля, а найголовніше – буде Антон.
Антон їй давно подобається, і вона йому теж. І у Марини є передчуття, що саме там, на природі, в романтичній обстановці, Антон їй зізнається у своїх почуттях.
Вона поклала в сумку свій улюблений кольоровий сарафан. На дачі буде доречно його вдягнути і волосся заплести в косу.
Марина швидко натягнула джинси й худі, не запізнитися б на електричку. Вони всі разом домовилися їхати, вона дорогу на дачу не знає.В останню мить Марина щось згадала, забігла в кімнату і кішка Бася кинулася їй просто під ноги.
– Баська! – Марина оступилася і підвернула ногу. Бася сьогодні весь ранок, поки вона збиралася, бігала квартирою і заважала, ніби навмисне.
– Хуліганка, тепер через тебе я запізнюся! – Марина покрутила ногою, ніби не дуже боляче. Але прикро, якщо перед Антоном вона кульгатиме.
Тут кішка знову стрибнула на стілець і впустила сумку. Із сумки вивалився весь вміст, Марина почала збирати і не витримала.
– Басю, ти що твориш сьогодні? На зло мені балуєшся, відчуваєш, що я на два дні їду? Мені що тепер нікуди і поїхати не можна? Корм я тобі насипала, воду налила, що вередуєш?
Кішка від гріха подалі сховалася під кріслом, одні очі видно.
Бася дісталася Марині у спадок разом із квартирою. Бабуся її Тетяна Якимівна була жінка непроста. У неї завжди були чорні кішки і до Басі. А сусідки ходили до неї і просили поворожити, що їх чекає.
Коли бабуся ворожила, кішка сиділа в неї на руках. І всі її передбачення збувалися до дрібниць, тому до неї і йшли за порадою – як вчинити?
Здібності бабусі Марині не передалися, та вона в це й не вірила. Вважала, що сусідки просто ходять до бабусі від нудьги, поговорити та чаї ганяти. Але нещодавно бабусі не стало і Марина переїхала в маленьку стару бабусину квартирку до Басі.
Марина зібрала речі, що випали, в сумку, погладила кішку, яка ледве вилізла з укриття.
– Басю, я не образилася. І ти не ображайся, я завтра повернуся! І пішла на автобусну зупинку.
Але ж ось закон підлості, як не задасться спочатку щось, так і піде. Перед самим носом двері автобуса зачинилися, а наступний хвилин за десять. Тепер вона точно запізниться на електричку!
Марина набрала номер Антона, але він був недоступний. Потім Лілю і Марію- і в них теж. От невезіння, ну що таке?
Автобус під’їхав трохи раніше, але електричка вже поїхала і на платформі нікого не було. Тут же їй зателефонував Антон.
– Ну ти де, Марішо? Недоступний? Не знаю, може ми підземним переходом ішли. Ти чого запізнилася? Я з усіма поїхав, щоб дорогу розвідати. Адже там перерва в електричках години на дві. Ти приїжджай, я тебе зустріну, гаразд?
Марина жах як засмутилася. Ось так романтичні вихідні, Антон без неї поїхав! Подивилася розклад – тільки через дві з гаком години буде наступна електричка до дачного селища. І вона вирішила повернутися додому.
Але на цьому її невезіння не закінчилося.
Тільки-но вона переступила поріг квартири, як почула дивний звук, ніби дощ іде! І тут же в двері подзвонили.
– Відкрийте швидше, ви мене заливаєте! Марина відчинила і до неї увірвався незнайомий хлопець, вкрай обурений.
– Ви що, кран не закрили? Збожеволіли зовсім, я три дні тому зняв квартиру, мені тепер ремонт чи що робити?
Він кинувся у ванну, Марина за ним, попутно вона все побачила і обурилася.
– Та я тут ні до чого, у мене он теж по стіні тече! Ви що так відразу скандалите, не розібравшись!?
Хлопець переконався, що у Марини всі крани закриті. Побачив, що в неї вся стіна мокра і по ній стікає цілий водоспад, і жахнувся.
– Це хтось зверху! Швидше!
Він вибіг, Марина за ним.
На ходу вона згадала, що над бабусею жила її стара подруга Марія Сергіївна. Двері в її квартиру виявилися прочиненими, і вона увійшли без вагань. У ванній хльостала вода і переливалася через бортик. У передпокої валялася сумка, з якої вивалилися продукти. А біля кухні на підлозі сиділа Марія Сергіївна і рукою трималася за серце,
– Допоможіть! – ледве чутно вона спробувала кричати, побачивши Марину і незнайомця. Хлопець тут же перекрив воду і крикнув Марині, – Викликай швидше швидку, що стоїш?
Марина хотіла обуритися, бач розкомандувався! Але подивилася на Марію Сергіївну і тут же набрала швидку…
За дві години після того, як швидка забрала стареньку, а Марина і Микита витерли підлогу в трьох квартирах, вони сіли перепочити в її кухні.
Микита був весь брудний і мокрий. Марина подивилася на себе – вона й сама не краща! Ось і з’їздила за місто називається! До речі, де її мобільник?
Сумка валялася на дивані, вона дістала мобільник – купа пропущених від Антона! Набрала його, він спочатку не взяв, а потім передзвонив.
– Ну ти куди пропала, сонечко? Я тут як бовдур сидів і чекав, народ уже шашлички смажить. Сто разів тебе набирав, ти що, мене кинула? А я то думав, що в нас…
– Антоне, так вийшло, ти не уявляєш, я зараз до вас приїду! – Марина спробувала йому пояснити, але почула тільки скривджене.
– Ну вже ні, я вже вживав, зрозумів, що ти не приїдеш. Тож навіть на мопеді на станцію зустрічати тебе не поїду. Льоха нас на своїй тачці зустрів, так він теж уже нетверезий. Тож…
Тут зв’язок перервався, Марина спочатку хотіла передзвонити. Але щось її зупинило. Голос у Антона був якийсь чужий, він навіть не захотів її вислухати!
– Щось сталося? – Марина навіть здригнулася, вона зовсім забула, що в неї Микита.
– Слухай, хочеш чаю чи кави? Я картоплі насмажив із ковбасою, тільки поїсти хотів, а тут таке!
Марина знизала плечима, спершу хотіла відмовитися і раптом зрозуміла, що й сама по-звірячому хоче їсти. І саме смажену картоплю з ковбасою! І погодилася.
– Ну давай, зараз я тільки переодягнуся. Все одно всі плани нанівець!
У Микити у квартирі шпалери на одній стіні відвалилися геть. Він із жалем поплескав по стіні.
– Ось я приплив! Вирішив пожити окремо від батьків, радів, що квартира недорога, а в підсумку доведеться ремонт робити! Ну не вимагати ж із тієї бабусі грошей, вона й так ледь інфаркт не отримала!
Микита швидко переодягнувся в сухе, спритно підігрів картоплю зі смаженою ковбаскою. І вони з апетитом стали її їсти. Марині чомусь стало дуже весело. Микита почав їй розповідати, що він працює у фірмі з ремонту квартир. Тому допоможе зробити дешевше і їй, і тій самій бабусі, винуватиці потопу.
– Я їй сам усе зроблю, та я їй узагалі навіть вдячний, що так сталося, – заявив Микита, коли вони вже пили чай із печевом.
– Адже завдяки цьому потопу я з такою чудовою дівчиною познайомився! Марино, а ти що завтра робиш, які плани?
– Тепер уже ніяких, – усміхнулася Марина.
– Тоді я зайду до тебе після сніданку? Обговоримо, які ти хочеш шпалери, ну і так, решту по дрібницях?
– Давай, я взагалі-то збиралася ремонт робити, нещодавно в бабусину квартиру переїхала, – Марина вже навіть не була засмучена.
Пізно ввечері їй зателефонував Антон.
– Ну що, чим займаєшся? Маріє, відчепись, дай поговорити.
Потім голос Марії
– Даремно ти не приїхала, а в нас тут веселоооо! Антон твій до речі не нудьгує!
– Не слухай її, Марино! – Антон вихопив у Марії телефон, і голос у нього був веселий. Він щось говорив, було чути вереск дівчат.
Марина слухала і думала, що добре, що вона не поїхала. І справді ясно, що ніхто не засмучений її відсутністю. Видно вона напридумувала про них з Антоном того, чого й не було.
Вранці до неї зайшов Микита.Спеціально для сайту Stories
Бася гордо пройшла повз, піднявши пишний хвіст. Потім стала тертися об його ноги.
– Треба ж, ти бабусиній кішці сподобався! – розсміялася Марина. – Вона зазвичай до чужих взагалі не виходить.
Потім Микита запропонував вибрати шпалери і поїхати купити. Чекати нічого, адже вони вже відвалилися, треба діяти! Дорогою вони заїхали в клініку дізнатися, як почувається Марія Сергіївна. У підсумку провели майже весь день разом.
– Марино, а ти завтра після роботи о котрій звільнишся? Можна я зайду, і ми обговоримо ремонт? – у Микити був такий вираз обличчя, що Марина подумала, що схоже ремонт – це тільки привід, щоб продовжити спілкування.
І їй це сподобалося!
Увечері Бася особливо ретельно вмивалася і дивилася на Марину якось по-особливому. Марині навіть на секунду здалося, що на неї не кішка Бася дивиться, а це погляд її улюбленої бабусі Тетяни Якимівни.
І що це бабуся так влаштувала, що Бася стрибнула їй під ноги і Марина зрештою не потрапила на дачу. Бабусі Антон ніколи не подобався.
Це були такі нав’язливі попередження, через які Марина в підсумку нікуди не поїхала!
Хоча, можливо, Марині це тільки здалося? Адже вона не вірила ніколи в бабусині здібності та передбачення.Спеціально для сайту Stories
Але до приходу Микити Марина одягла свій улюблений сарафан із квіточками.
Дзвінок у двері – на порозі стояв Микита. І в руках у нього букет квітів, ну точнісінько як у Марини на сарафанчику!
Серце її здригнулося, ніби це знак. Та ще й Бася підійшла й очима Марині немов показує – ось він, твоя людина, ось вона, доля твоя!
Ніяк і справді бабуся улюблена все це за допомогою Басі й підлаштувала на щастя улюбленій онучці.
