Понад 15 років живу і працюю за кордоном. Тут зустріла чоловіка. Ми разом майже 10 років. Ростимо двох дітей. Квартиру винаймаємо, але скоро плануємо придбати в кредит своє житло.
Але удома мама, їй 74 роки, і брат від першого маминого шлюбу. Донедавна все йшло добре. Брат працював, мама на пенсії, сама справлялася з домашнім господарством. Я їм допомагала і допомагаю матеріально.
А наприкінці минулого року брат переніс інсульт. Його виходили, але сили і здоров’я вже не ті. А в мами через стрес різко підскочив рівень цукру в крові, почалися проблеми з серцем, тиском. Різко погіршився зір…
Хоча все це могло початися й раніше. Знаєте, як у селі: до лікарів звертаються, коли зовсім погано. Мама почала говорити про будинок для літніх людей. Кожна така розмова з нею – це її і мої сльози.
Тут, де я живу, є хороший будинок для літніх. Чоловік запропонував, щоб моя мама пожила трохи там, усе-таки догляд, лікування, та й ми поруч. В той час ми купимо не квартиру, а будинок із садом.
Тоді ми зможемо забрати мою маму до нас… Мама і я згодні. А брат незадоволений, що залишається в цьому разі без спадщини. Рветься серце на частини… І як вчинити?
