Сьогодні вранці в кишені свого пальто Поліна виявила записку дивного характеру.
Вона звучала так:
«Твій чоловік – альфонс. Він вже розорив не один десяток жінок, а тепер обманює тебе. Стережись!»
– Дуже смішно, дівчата! – закотила очі дівчина, після чого зім’яла папірець і викинула його в урну.
Оскільки вона працювала в жіночому колективі, то у неї навіть сумнівів не виникло в тому, що це чийсь нерозумний жарт.
– А я б на твоєму місці все-таки насторожилася! – промовила колега.
– На щастя, ти не на моєму місці, – посміхнулася Поліна.
Колега стиснула губи і пішла, а вона продовжила працювати.
Їй хотілося закінчити якомога раніше, адже на вечір у них з чоловіком був заброньований столик у ресторані.
Сьогодні минув рівно рік з їхнього весілля, а тому вони вирішили відзначити цю подію.
Поліна познайомилася з Артуром на відпочинку в Греції. У них стався запаморочливий курортний роман, який поступово переріс у стосунки. Вони одружилися через півроку після знайомства, що шокувало багатьох друзів і рідних.
Коли Поліна з’явилася в ресторані, чоловік вже чекав на неї за столиком.
– Ти, як завжди, чарівна, – з теплотою в голосі сказав Артур, після чого поцілував тильну сторону її долоні.
Поліна посміхнулася, вкотре думаючи про те, як же їй пощастило. Вона згадала про ранкову записку і вирішила поділитися з чоловіком цією історією.
– А ти можеш мені її показати? – нахмурився Артур.
– Я її відразу викинула, – безтурботно відповіла дружина, – навіщо таке зберігати?
– Так, ти права, – кивнув чоловік.
Однак від неї не сховалася зміна, яка сталася з ним після цієї розмови.
Протягом усього вечора Артур залишався задумливим і трохи похмурим.
Поліна навіть пошкодувала, що розповіла йому про це.
– Мені не подобається, що мене намагаються обмовити, – незадоволено вимовив чоловік, коли дружина прямо запитала, в чому справа.
– Розслабся, – впевнено промовила Поліна, – нам з тобою просто заздрять!
Минуло кілька днів, і дівчина навіть встигла забути про цю ситуацію.
Однак одна ранкова телефонна розмова, свідком якої вона стала випадково, вмить про все нагадала.
– Льоша, з нею потрібно розібратися, – напружено говорив Артур, – я не можу допустити, щоб ця жінка мені все зіпсувала.
На кону стоїть занадто багато! Я не для того старався цілий рік, щоб зараз все втратити.
Поліна нахмурилася. Про яку жінку йшла мова?
– Я тебе зрозумів, – відповів чоловік своєму співрозмовнику, – але ця розмова повинна залишитися тільки між нами.
Варто було їй з’явитися у вітальні, як Артур скинув дзвінок.
– Доброго ранку, кохана, – посміхнувся він.
– З ким ти розмовляв? – намагаючись говорити якомога безтурботніше, запитала Поліна.
– З сестрою, – одразу збрехав чоловік, – запрошує нас у гості на наступні вихідні.
Дружина нервово ковтнула, розуміючи, що чоловік її обманює. Вона не стала йому нічого говорити, вирішивши поки просто поспостерігати.
Останні два дні Артура практично не було вдома.
Це було дивно, оскільки він завжди був прихильником того, що у вихідні люди повинні відпочивати, а роботу потрібно залишати на роботі.
Чоловік завжди лаяв Поліну, коли на вихідних вона доробляла те, що не встигла зробити в будні, а зараз сам послався на те, що йому потрібно закінчити якийсь важливий проект, і поїхав.
Через кілька днів до неї в руки потрапила друга записка. Цього разу Поліна знайшла її прикріпленою до дзеркала її машини.
«Сьогодні о 18:00 в кафе «Магнолія» я відповім на всі твої запитання. Якщо про нашу зустріч дізнається Артур, то нам з тобою буде дуже погано».
Читаючи це коротке повідомлення, Поліна відчула, як затремтіли її руки. Від нього віяло такою тривогою і страхом, що їй стало не по собі.
Дівчина відразу сховала записку в кишеню, попередньо озирнувшись по сторонах.
Решту дня вона провела в напруженому очікуванні.
Коли задзвонив телефон, вона здригнулася. Це був Артур.
– Не хочеш разом пообідати? – поцікавився чоловік.
Вона завагалася. Поліна переживала, що якщо зараз побачить Артура, то не зможе стриматися і все йому розповість. У голові мимоволі спливла його телефонна розмова і сьогоднішня записка.
Дівчина замислилася над тим, що ці два моменти можуть бути пов’язані.
– Хочу, але у мене так багато роботи, що обідати доведеться прямо в офісі, – довелося збрехати їй.
– Нічого, я все розумію, – відповів чоловік і після недовгої тиші додав: – Слухай, а тобі більше ніяких записок не приходило?
– Ні, – миттю відповіла вона, а потім вже спокійніше додала: – Я про це вже й забула. Чому ти питаєш?
– Та просто так, не бери до голови, – відмахнувся чоловік, після чого кинув слухавку.
У кафе Поліна прийшла першою. Вона була вся на нервах, а тому не змогла дочекатися призначеного часу і з’явилася раніше.
Їсти зовсім не хотілося, тому вона замовила лише каву і стала терпляче чекати.
Дівчина пожирала поглядом абсолютно кожну людину, яка з’являлася в дверях, але всі вони проходили повз неї.
«Може, вона мене не помітила або не впізнала?» – промайнуло в голові у Поліни.
Потім вона похитала головою, думаючи про те, що взагалі даремно повелася на всю цю історію і прийшла сюди.
Треба було прямо запитати у Артура, що відбувається, і не грати в ці ігри.
Раптом це справді чийсь жарт, і хтось із її колег зараз ховається за рогом і регоче, бачачи її перелякане обличчя?
– Добрий вечір, – варто було Поліні опустити погляд на телефон, як перед нею опинилася темноволоса жінка в чорних окулярах, – дякую, що прийшла.
– Хто ви? – здивовано вимовила вона.
Жінка зняла окуляри, і Поліні відкрився величезний синець, що красувався прямо під її оком.
Дівчина мимоволі ахнула, притуливши долоню до губ.
– Це його робота! – з ненавистю сказала незнайомка, стиснувши зуби.
– Я нічого не розумію, – розгублено промовила Поліна, кліпаючи очима.
– Мене звати Євгенія, – нарешті представилася її співрозмовниця, – ми з Артуром колись були одружені. Спочатку все було як у казці: ми познайомилися на відпочинку в Греції, після чого у нас закрутився роман, а через пару місяців ми вже одружилися.
Поліну кинуло в піт. Це все точнісінько, як у неї самої.
– Перший рік я відчувала себе королевою, – продовжувала Євгенія, – Артур робив мені дорогі подарунки, оплачував подорожі, носив на руках.
Однак, незабаром все змінилося. Він став вимагати у мене гроші, і я, як остання дурепа, все йому віддавала!
Спочатку на операцію матері, потім на машину, яку він пошкодив в аварії, а після у нього знову з’явилися якісь проблеми, і потрібні були гроші.
У підсумку, я віддала йому дуже багато і тепер маю великі борги. А знаєш, що він зробив, коли я попросила повернути мені гроші? Він підняв на мене руку!
Поліна не знала, що сказати. Все це ніби відбувалося в паралельному всесвіті.
Їй страшенно не хотілося вірити, що її кохана людина здатна на таке.
– А кілька днів тому він дізнався про те, що я спробувала тебе попередити, – гірко посміхнулася Євгенія, – тому він попросив нашого спільного знайомого Льошу знайти мене і налякати.
Поліна настільки сильно стиснула руки в кулаки, що на долонях залишилися сліди від нігтів.
Її серце стукало, як скажене, набираючи ритм, немов було готове зупинитися.
– Не може бути… – хрипло промовила вона, сама невпевнена у своїх словах.
Після цього Євгенія показала їй фотографії, на яких були зображені вони з Артуром.
Чоловік радісно обіймав цю жінку, і вони виглядали цілком щасливими.
Після цього вона показала свідоцтво про розлучення і виписку зі свого банківського рахунку.
– Ще залишилися сумніви? – вигнула брову Євгенія. – Пам’ятай про те, що я ризикувала життям, щоб тебе попередити!
Поліні стало зовсім недобре, і вона вийшла вмитися. Дівчина відчувала, що ще трохи, і їй стане зле.
Кілька разів обполоснувшись водою, вона повернулася до своєї співрозмовниці.
– Загалом, ти вільна сама розпоряджатися своїм життям. Моя справа була розповісти правду, а там дивись сама, – наостанок сказала Євгенія, після чого пішла.
Додому Поліна поверталася абсолютно розбита. Їй здавалося, що весь минулий рік вона жила в обмані.
До всього ще додався і жахливий головний біль, а також дивна слабкість, яка раптово охопила все тіло.
Якось відкривши двері, дівчина буквально ввалилася в квартиру і скотилася по стіні.
Через це пролунав шум, на який прийшов Артур. Час вже наближався до восьмої, а тому його робочий день закінчився.
– Я дзвонив тобі кілька разів! – роздратовано промовив чоловік, – Невже так важко було взяти трубку?
– Чому ти мене обманював? – не звертаючи уваги на його слова, промовила Поліна.
По її щоці скотилася самотня сльозинка.
Її слова ввели чоловіка в ступор. Він примружився, спостерігаючи за її дивним станом.
– Полін, ти вживала? – нахмурився чоловік.
З боку вона і справді нагадувала нетверезу людину. Мова запліталася, погляд був розфокусований, а тіло ніяк не хотіло її слухатися, тому встати вона змогла тільки за допомогою Артура.
– Не чіпай мене! – вигукнула Поліна, намагаючись його відштовхнути, – Євгенія мені все розповіла! Ти… ти… – але чоловік не дав їй договорити, з силою потягнувши на себе і обхопивши за плечі.
– Ти що з нею бачилася? – на його обличчі відбився непідробний жах, після чого він її затряс, – Ти щось їла або пила в її присутності?
Поліна відчула, як перед очима все починає плисти. Вона вже не могла чітко бачити чоловіка, його обличчя у неї роздвоювалося, а голос звучав, немов удалині.
У вухах все виразніше і виразніше чувся дивний шум.
– Я пила каву, – промовила дружина, після чого втратила свідомість.
Голосно вилаявшись, чоловік підхопив її на руки і вибіг з квартири. Через півгодини вони опинилися в лікарні.
– Готуйте реанімацію .У пацієнтки сильне отруєння! – крикнув лікар.
Артур з усієї сили вдарив кулаком по стіні. Його розривали кілька почуттів одночасно: тривога за життя коханої жінки і ненависть до колишньої дружини.
Якби Євгенія зараз опинилася поруч, то Артур міг би і не стриматися, адже найбільше на світі він боявся втратити Поліну.
Він провів цілу ніч у лікарні. На щастя, все закінчилося благополучно, і його дружину змогли врятувати. Однак, якби вони приїхали трохи пізніше, історія б закінчилася сумно.
Коли дівчина відкрила очі, вона побачила перед собою розпатланого і втомленого чоловіка.
– Що сталося? – слабким голосом поцікавилася Поліна, мружачись від яскравого світла.
– Тебе отруїли, – тихо промовив Артур.
Виявилося, що Євгенія спеціально все підлаштувала так, щоб Поліна прийшла на зустріч.
Єдиною її метою було позбутися дівчини і тим самим усунути конкурентку за серце Артура.
Колишня дружина була не в собі. Вона хотіла повернути чоловіка, а тому була готова піти на все.
– Кілька років Женя лікувалася в психіатричній лікарні, – продовжував Артур, – ми думали, що їй стало краще, але після нашого весілля її стан тільки погіршувався.
У неї з’явилися маніакальні ревнощі, через що вона переслідувала практично всіх дівчат, з якими я був знайомий.
Одного разу Женя навіть спробувала штрикнути ножем мою колегу по роботі, але, на щастя, все обійшлося.
– Господи, який кошмар! – округлила очі Поліна, – Я навіть не зрозуміла, що вона хвора.
– Не дивно, – посміхнувся чоловік, – за довгі роки вона навчилася талановито прикидатися.
Кілька хвилин вони провели в мовчанні.
Поліна дивилася на чоловіка, відчуваючи за собою величезну провину. Адже на якийсь момент вона дійсно змогла допустити думку про те, що Артур здатний на обман.
Чоловік же, навпаки, дивився на неї з особливою теплотою, адже вона була жива і здорова, і її життю нічого не загрожувало.
– Вибач… – прошепотіла дівчина, ховаючи обличчя в його плечі, – Я більше ніколи не буду в тобі сумніватися!
Спеціально для сайту Stories
