Катерина йшла додому. Їй було дуже сумно, навіть радше боляче. Сьогодні Олег оголосив, що скоро одружиться. А ще рік тому він залицявся до неї, а потім раптом різко охолонув.
Вона прийшла додому, зняла пальто і повісила на гачок.
– Ой, Катруся прийшла. – Мама вийшла з кухні, витираючи руки. – А я вечерю приготувала. А ти чого така сумна?
– Олег одружується. – Катерина це сказала максимально байдуже.
– А я тобі казала, не надійний він. Не потрібна ти йому, йому твоя житлоплоща потрібна. – Жінка стала трохи різкувата. – Нікому ти крім мене не потрібна. Іди вечеряти.
– Дякую, але я не голодна. Я трохи полежу. Втомилася.
Катерина пройшла до своєї кімнати. Вона нікому не була потрібна. Спочатку батько покинув її і матір, бо йому не потрібна була дочка і він хотів сина.
Потім подружки почали її зраджувати, перестаючи спілкуватися. Коли на неї почали звертати увагу хлопці, мама дуже часто говорила Катерині, що вона їм не потрібна, у них тільки думки брудні на думці. А Катерину вони кинуть, щойно отримають своє. Тільки мамі вона була потрібна. Вона завжди пожаліє, обігріє, заспокоїть.
Життя йшло своєю чергою, поки одного разу Каті не зателефонував дивний чоловік і представився її батьком.
– Катерино, це твій тато. Нам треба поговорити.
– Нам нема про що говорити, ти нас кинув. – Катерина відключила дзвінок.
За кілька хвилин зателефонували знову, але вже з іншого номера.
– Катерино Віталіївно, не кидайте слухавку. Я лікар вашого батька, він лежить у лікарні і його стан дуже важкий. Будь ласка, вислухайте мене.
– Навіщо ви мені брешете? Я ж знаю, що він здоровий як бик.
– Був здоровий. Зараз він у важкому стані. Він хоче вас побачити й поговорити. Будь ласка, приїжджайте. Я надішлю вам адресу.
Катерина два дні ходила і не знала, що робити. Матері вона боялася сказати, адже вона ненавиділа батька і будь-яка розмова про батька закінчувалася скандалом.
З усіх подруг у неї залишилася одна Полінка, вони сиділи за однією партою і якось так вийшло, що після школи стали добре спілкуватися, коли в одному інституті опинилися. Саме з нею Катерина поділилася своїми сумнівами.
– Катю, за попит грошей не беруть. З’їздиш, подивишся що і як. Раптом він тобі статки залишить.
– А що я мамі скажу?
– Що, що, скажи у відрядження посилають на один день.
– Так мене ніколи не посилали.
– Ну скажи, що хочуть тебе підвищити, а для цього в Харків відправляють. У вас же головний офіс у Харкові. Переконаєшся, що твій батько такий собі татусь і спокійно повернешся додому.
– Напевно так і зроблю.
Мама дуже переживала, що Катерина поїде одна до Харкова, але підвищення доньки – це підвищення зарплати.
У приватній клініці, куди приїхала Катерина, її дуже чекали. Батько лежав в окремій палаті з усіма зручностями. Вона його впізнала, вже дуже вона на нього була схожа.
– Катруся. – Він усміхнувся.
– Я приїхала. Що ти від мене хотів?
– Поговорити, вибачення попросити.
– Мені тебе пробачати нема за що. Ти сам нас кинув.
– Катю, не кидав я вас. Мене твоя мати змусила.
– Ага, як мама могла тебе змусити? – Катерина не вірила цій людині. Якби він хотів, то знайшов би спосіб.
– Вона сказала, що до в’язниці мене посадить, за те що я тебе покалічив. – Від цих слів у Каті очі округлилися.
– Тільки я тебе і пальцем не чіпав. Ти з гірки впала, тому що вона з подружками своїми тріщала, а не за тобою дивилася. Ти руку зламала. У тебе напевно шрам досі є.
Катерина мимоволі потерла руку. Шрам був.
– Ну і що, що я впала.
– Так я її вдома насварив, сказав, що раз вона за тобою не дивиться, то я тебе заберу і моя мама за тобою дивитися буде. Так вона мені сказала, щоб я провалював із вашого будинку, а якщо я не піду, вона в поліцію заяву напише, що я був з тобою, коли ти впала.
– Не вірю. Мама не могла так вчинити.
– Ще як могла. Твоя мама егоїстка. Вона з мене гроші постійно тягнула, погрожуючи, що зіпсує мені життя. Я коли поїхав до Харкова, то бізнесом зайнявся. Уявляєш, як би репутація моя постраждала, якби вона всім почала говорити, що я дочку покалічив?
– Ну а зараз що тобі від мене треба?
– Я попередити хотів, що я тобі все своє майно залишу. Я знаю, що вже нічого не повернути, але моїх грошей достатньо, щоб твоє життя зробити кращим. Я ж знаю, де ти працюєш і скільки отримуєш. З матір’ю живеш, у квартирі, яку я вам залишив.
Тобі життя своє будувати треба. Заміж вийти, а мати твоя тобі цього зробити не дозволить.
– Ти на матір не наговорюй! Вона все життя мене підтримувала.
– Ага, підтримувала. – Батько змінився в голосі. – Виростила слухняну доньку. Туди не ходи, сюди не ходи, з цим не дружи, з тим не спілкуйся. Катю, тобі жити треба! – Батько постарався трохи піднятися, але сил не було.
– Так, я не правий, що так вчинив, але зараз ще можна все виправити.
– Я все одно нікому не потрібна.
Катерина вибігла з палати тільки луною за спиною “Мені потрібна”.
Катерина зустріла лікаря біля ліфта.
– Дякую, що приїхали. Віталій Олександрович дуже слабкий.
– А що з ним?
– Нирки. Він із ними багато років боровся, але вони його перемогли. – Вони зайшли в ліфт, що під’їхав.
– А. – Катерина все зрозуміла. – Думав мене розжалобити і мою нирку собі взяти?
– Ні. Він категорично заборонив навіть думати про вашу нирку. – Лікар зрозумів тон Каті.
– Він сказав, що вам і так життя зіпсував. Ваші нирки вам самим знадобляться. Він і від пересадки взагалі відмовився, але просив нас зробити все, щоб він встиг із вами побачитися. Ваш батько зараз закінчує свої справи.
– Зовсім усе так серйозно? – Катерина не хотіла вірити, що її батько хороший.
– Так.
Катерина їхала додому з важким серцем і не знала що думати. Мати чекала її з гарячою вечерею.
– Ну як з’їздила? Розповідай.
-Та ніяк. Не ясно. Такі питання за один день не вирішуються. – Катерина колупалася в гречці. Вона ненавиділа гречку.
– А що їси так погано? Мабуть, незрозуміло чого в дорозі їла? Я скільки разів казала, їжа має бути домашньою.
– Втомилася. Ось і шматок у горло не лізе.
– А ти через силу їж. Їсти треба! – Мама говорила це своїм повчальним тоном.
Катерина почала жувати гречку.
– От і розумниця. Яка в мене слухняна донька, усі знайомі заздрять. – Задоволена мати встала з-за столу, щоб налити чай.
Від цих слів каша грудкою встала в горлі. “Слухняна”.
– Мамо, а ти не пам’ятаєш, звідки в мене цей шрам? – Катерина задерла рукав. – Зовсім його не пам’ятаю.
– А чого ти згадала-то? – Мати здивувалася.
– Та в автобусі їхала, випадково зачепила об підлокітник, а в дорозі робити нічого, от і хотіла згадати, а не могла.
– Так, ти ще маленька була. – Мати відмахнулася. – Ми з Тонькою забалакалися, а ти з гірки звалилася. У голову не бери. Жива ж.
– Ясно. Я у ванну й відпочивати. Втомилася.
– Іди, іди.
На роботі Катерина несподівано для себе підійшла до Олега.
– Олеже, можна я тобі поставлю одне запитання. Тільки відповідай мені на нього чесно.
– Добре. – Олег трохи напружився.
– Я ж тобі подобалася. Чому ти припинив наші стосунки?
Олег змінився в обличчі й зам’явся.
– Ну розумієш. – Він не знав як сказати. – Ти, дівчина гарна… Але твоя мама. Розумієш, із нею жоден нормальний зять не уживеться. Вона мені подзвонила, такого наговорила. Я зрозумів, що тебе вона просто так від себе не відпустить. Шкода, звичайно, що ти цього не бачиш. Але ти живеш не своїм життям, а її. – Олег виглядав розгублено винуватим.
– Вибач. Я знаю, що ти її любиш. Але твоя мама чудовий маніпулятор. – Говорячи це, він чекав від Каті якоїсь негативної реакції. Вона дуже любила маму. Але такого він не очікував.
– Дякую. – Катерина розвернулася і пішла.
Увечері Катерина прийшла додому. Вона була спокійна. Внутрішня буря не вляглася, але було зрозуміло, що треба з цим щось робити.
– Мамо, я в суботу з Поліною в Харків поїду.
– Навіщо? – Жінка напружилася.
– У її родички проблеми зі здоров’ям. Вона попросила з’їздити її підтримати. А заразом по магазинах пройдуся. Хочу собі на весну сукню нову.
– А чого по магазинах то ходити? Я тобі й так її куплю.
– Мамо, – Катерина подивилася на маму з питанням. – ну погуляти хочеться. Така маленька жіноча примха.
– Примха. – Мати вимовила невдоволено. – Щоб удома не пізно були.
Катерина приїхала в лікарню до батька.
– Тату, я згодна змінити своє життя.
– Я дуже радий. Це буде складно, але я тобі допоможу. Звільняйся з роботи, переїжджай у мою квартиру. Почнеш працювати в мене в компанії, а коли освоїшся – очолиш. Олександр Васильович, мій друг і заступник, тобі допоможе, коли мене не стане. – Батько посміхався.
– А що робити з мамою? Вона мене не відпустить.
– Не знаю. Скажи що в Харків працювати взяли. Відправляй їй грошей побільше. Я знайду тобі психолога, він допоможе. У тебе все буде добре.
Пізніше під’їхав той самий Олександр Васильович, друг батька. Він був дуже радий, що Катерина буде поруч у ці останні дні.
А вдома була дуже складна розмова. Мама хапалася за серце, звинувачувала Катю в бездушності, що кидає її одну, потім плакала, що Катерина в цьому великому місті буде нікому не потрібна.
– Матусю, ти не переживай. Я вже велика, впораюся.
– Але як же так? Катрусю, ну хто про тебе подбає? Там же люди чужі.
– Мамо, я не одна там буду. Мені квартиру корпоративну нададуть. – Про квартиру і сусідку це вони з Поліною придумали. Після розповіді Катерини, Поліна виклала все, що сама думала про маму Каті і про те, який вона вплив на неї має.
– Разом зі мною ще одна співробітниця жити буде. Приїжджа, як і я.
– Тим більше! Вона ж тебе обов’язково обдурить або що-небудь вкраде.
– Мамо, не переживай. Ну ти подумай, я буду більше заробляти. Тобі грошей відправлятиму. Ти ні в чому потребувати не будеш.
– Але дай мені слово, що щойно облаштуєшся, то мене одразу забереш.
– Добре. – Катерина готова була пообіцяти матері все, тільки б вона її відпустила.
На щастя для Каті, батько протягнув ще пів року. Він сильно підтримував її в такій важкій справі, як відокремлення себе від матері.
Мама щодня надзвонювала Каті, скаржилася, що без неї їй складно, нікому ходити в магазин, нема з ким поговорити ввечері, ніхто про неї не піклується. Постійно нагадувала, що крім неї Катю ніхто не любить і нікому вона не потрібна. Тільки ось Катерина знала, що це не так.
Робота з психологом допомогла усвідомити, наскільки сильно мати прив’язала Катю до себе, знецінивши як жінку і як особистість.
Коли мама усвідомила, що дочка вийшла з-під її контролю, то вже було пізно, ні телефонні дзвінки, ні приїзди і скандали не могли повернути Катерину до маминої спідниці. Вона стала самостійною особистістю, у якої нарешті налагодилося особисте життя.
