— Мамо? — Гліб навіть очі протер, відкривши двері.
— Мамо, — повторила слова сина Зоя Павлівна і простягнула йому пакет з двома баночками малинового варення, — а що, не чекали?..
Гліб відчинив двері, а сам виглянув у під’їзд.
— А тато де?
— Твій батько поїхав на риболовлю з сусідом рано вранці, а мені стало нудно. Зачекай, ви ще спите?
— Спимо, мамо. Неділя ж.
— Вже десята година! — обурилася мати, проходячи без запрошення на кухню.
— Матвій всю ніч вередував, зуби ріжуться.
— Зуби у всіх дітей ріжуться, що ж тепер весь день спати?
— Мамо, ти не в дусі?
— Доброго ранку, Зоє Павлівно, — Оксана вийшла зі спальні, намагаючись прокинутися…
— Крихти на підлозі… А що в цьому будинку підлоги не миють? — було зрозуміло, що зверталася з питанням Зоя Павлівна до невістки.
— Вчора прибирала, але ви ж знаєте, у нас дитина, — знизала плечима Оксана, збираючи своє густе чорне волосся в хвіст.
— Ой, жах-жах,- відкривши двері у ванну кімнату, сплеснула руками гостя.
Втім, нічого жахливого в забитому доверху кошику для білизни не було. На підлозі залишився лежати забутий вчора рушник для ніг. Дзеркало було забризкане краплями води, які висохнувши, залишили розводи. Але Зоя Павлівна притиснула руку до грудей і продовжила охати.
— Я приберу, Зоє Павлівно, зачекайте.
Оксана заскочила у ванну кімнату, схопила рушник з підлоги і трохи щільніше притиснула білизну в кошику.
А далі свекруха немов понесло. Вона почала перевіряти пил у найневідповідніших місцях, заглядати в холодильник і на підвіконня. У Гліба навіть склалося враження, що вона по дорозі до них прочитала якийсь жіночий роман і зараз робить все те, про що читала.
— Мамо, у нас все добре, мене влаштовує наш безлад, припини, — син забрав у матері відкриту каструлю, яку вона дістала з холодильника. — Я не встигаю Оксані допомагати, але нам так подобається.
— Жити в свинарнику подобається? Тут же пил кругом і їжі зовсім немає, — не вгамовувалася мати.
— Я ще не сходив до магазину, і взагалі, чому ми повинні перед тобою виправдовуватися?..
Зоя Павлівна вже хотіла відкрити рота, щоб заперечити, що якби вони жили з ними, то такого б не було і не потрібно було б платити іпотеку — такі гроші, але Матвій «увімкнув» сирену в сусідній кімнаті і Оксана пішла до нього.
При синові мати стрималася:
— А що такого? Я всього-то здивувалася тому, що в квартирі безлад. Вона у вас нова, так і ремонт скоро потрібно буде знову робити.
— Зробимо, не переживай. Ми ж не просимо у вас з батьком ні допомоги, ні грошей, ні з онуком посидіти, самі справляємося.
— А я, може, і рада б з онуком посидіти, не даєте…
— Сиди, ти ж прийшла, а ми поспимо. Погуляєш з Матвієм?
— Чайник в цьому будинку є? — перевела розмову мати.
Батьки рідко приїжджали до сина після весілля, кілька годин бавилися з онуком і їхали. В основному з малюком допомагала мати Оксани.
До весілля Гліб і Оксана зустрічалися майже три роки, жили в орендованому житлі, але мати ніколи не приїжджала з перевіркою. Що сталося сьогодні, Гліб так і не зрозумів.
Стосунки ніколи не були напруженими. Раніше все було більш-менш чемно-благородно.
— Просто перевірила, як ви тут живете, як мій синок, онук.
— Та добре, не скаржимося.
— Бачу я, як добре, — мати демонстративно провела пальцем по столу, збираючи крихти. Ми з батьком не показуємося, так би мовити, вам жити не заважаємо, а тут антисанітарні умови і їжі ніякої. Дай ганчірку, хоч зі столу зітру…
— Я зараз сама все приберу і чай приготую, Зоє Павлівно, — Оксана прийшла на кухню разом з Матвієм на руках. Вона передала сина Глібу і почала господарювати на кухні.
Чай пили в повній тиші. Зої Павлівні так і хотілося вколоти Оксану, що повноцінного сніданку немає, що чай сидять, п’ють на швидку руку і якби вона не привезла варення, то на хліб нічого було мазати.
Стрималася. І зробивши останній ковток, мати відразу встала:
— Дякую за чай. Я додому, онука побачила, на вас подивилася.
— Ти на метро? — раптом запитав син.
— Так, хотіла.
— Тоді довезу, мені по дорозі. Я в магазин, продуктів у нас немає вдома, треба за покупками з’їздити.
Син встав, прибрав чашки і тарілки зі столу і пішов збиратися. Зоя Павлівна трохи покрутилася в коридорі і вийшла на вулицю, повідомивши, що почекає біля машини.
Вона була надзвичайно здивована, коли з Глібом разом з під’їзду вийшла його дружина з дитиною.
— Вирішили разом покататися, — тільки й відповів син, не давши матері навіть задати питання.
А потім, коли вони швидко проскочили потрібну станцію метро, син радісно додав:
— Ой, проїхали, ну добре, я розвернуся або вже біля будинку тебе висаджу.
Через двадцять хвилин, зупинившись біля під’їзду батьків, син повідомив:
— Знаєш, ми тут вирішили до тебе в гості нагрянути. Ходімо, Оксано, покажу тобі в своїй кімнаті літак, я його сам збирав, сподіваюся, батьки не викинули.
Зоя Павлівна чомусь так і стояла біля автомобіля з розкритим ротом, зрідка хапаючи повітря, немов рибка.
Двері Гліб відкрив сам, своїм ключем і голосно покликав усіх увійти.
— Ну що, мамо, ти поки накривай на стіл, а ми подивимося телевізор і так… літачок, — згадав Гліб.
Мати чомусь дивно розкинула руки в сторони і заявила:
— Так я нічого не готувала… Треба було сказати, що ви в гості зайдете…
— Як, мамо, а хіба ти нас не чекаєш? Нещодавно тільки Оксані говорила по телефону: приїжджайте, рідненькі, я вам завжди рада. Ось і ми… Годуй, мамо, я голодний, довго їхали…
Зоя Павлівна побігла на кухню.
— Мамо, — тон, яким син кликав матір до вітальні, їй не дуже сподобався. — Ти чого, мамо? Речі по всій кімнаті розкидані, штори не випрасувані лежать? І покривало на ліжку задерлося…
— Ну так, синку, штори вчора випрала, не встигла ще попрасувати, не готувалася до гостей.
— Як не встигла? Ти ж рано сьогодні встала. Мамо-мамо, а якщо батько раніше повернеться додому? Голодний, злий і без улову, а вдома ні крихти немає, зараз перевіримо, що там у холодильнику? — Син хитав головою, але чіплятися не переставав, навіть збираючись пройти на кухню.
— Ой, а квіти сухі, я перестав поливати, тепер, напевно, скоро засохнуть.
— Не засохнуть, Гліб, я поливаю, вчора не встигла.
— Ось я і кажу, що вони засохнуть без мене, я не забував їх поливати. Навіть коли хворів і лежав з температурою.
— Гліб… Досить… Оксано, скажи йому. Я більше так не буду робити, я все зрозуміла.
— Гліб, ну правда, досить, — попросила Оксана.
— Ось і я, мамо, кажу — досить. Чого ти раптом до нас приїхала з перевіркою? Ніколи такого не було, а тут раптом…
— Та з батьком твоїм посварилася, поїхали вони на машині сусіда, а вона у нього ось-ось розвалиться. Ось і вийшло так… Все, давайте забудемо. Млинці чи оладки, га? А може спочатку сирники, а потім млинці?
— Сирники, так. Мамо, ти так їх готуєш неперевершено, Оксана давно хотіла у тебе рецепт попросити, та соромилася. Давайте мені Матвія, підемо з ним літак дивитися, не будемо вам заважати.
Незабаром всі сиділи на кухні за столом, пили чай з сирниками і млинцями.
— У чотири руки дуже швидко все вийшло, правда, Оксаночко?
— Так, точно, і рецепт сирників тепер повторю спокійно.
У вхідні двері подзвонили. Батько повернувся. Гліб з Оксаною розсміялися, коли той роздратований увійшов у передпокій.
— Славко ж знав, що машина не на ходу, ні — поїхали на моїй заладив,… ось зламалися на півдорозі, повернулися, а тепер яка рибалка.
Ой, Гліб…. матір, а я думаю, що так смачно млинцями пахне, гості у нас, виявляється.
— Прямо до столу, батьку, проходь.
— І Матвійка привезли, як же чудово, справжня сімейна неділя, навіщо я взагалі на цю риболовлю збирався, вдома краще, правда, онуче? — дід зняв кепку, олімпійку і чоботи і пройшов на кухню.
Спеціально для сайту Stories
