Аліса ліпила з пластиліну і слухала, про що розмовляють батьки.
Як вони втомилися на роботі і що хочуть хоч на кілька днів полетіти відпочивати. Летіти з ними на літаку Аліса відразу відмовилася.
– Ти що, малятко, боїшся? – тато посміхнувся і обійняв доньку.
–
– Ні, просто не хочу! – Аліса не хотіла зізнаватися. Але бабуся Надя якось розмовляла по телефону з якоюсь тіткою. Про те, як мама з татом люблять літати, а це страшно. Літак весь трясеться і може впасти. І що її мама вічно вигадує якусь нісенітницю, краще б на дачі у неї відпочивали.
У бабусі Наді Алісі завжди подобалося. Але зараз вона подумала, що бабуся буде боятися за батьків, дзвонити подругам і тріпати Алісі нерви! Мама так іноді каже – не тріпай мені нерви…
– Що значить не поїдеш до бабусі Наді? – здивувався тато. – Тобі вже шість років, з нами їхати ти відмовилася, ну ти ж розумієш, що нам треба відпочити?
– Так тату, мені вже шість років, я скоро в школу піду! – Аліса поблажливо подивилася на тата. – Ти забув, як я тобі тоді смажила яєчню? І чай я вмію заварювати, і бутерброди робити. Не пропаду, тиждень якось протримаюся, летіть, раз вам так треба!
Тато розсміявся, а мама обійняла Алісу.
– Донечко, і правда, ти вже така доросла у нас! Але я все ж тоді попрошу бабусю Таню приїхати до нас, добре? Вона казала, що може взяти відгули.
Бабусю Таню Аліса трохи побоювалася. Вона жила на іншому кінці міста і у неї була важлива робота. Тому з Алісою вона не вміла розмовляти, як звичайні бабусі розмовляють. Мабуть, не звикла. І взагалі бабуся Таня бувала у них не часто.
Тато якось говорив про неї мамі, думаючи, що Аліса не чує.
– Я до твоєї мами чудово ставлюся. Теща вона чудова, не лізе в наше життя і грошима нам допомагала, я добре пам’ятаю! Але більше вона не пристосована ні до чого. Тільки й вміє, що працювати, не розумію, як вона взагалі існує?
Тому й заміж більше не вийшла, який же чоловік таке життя витримає? Ні оладок, ні борщу, ні тобі котлеток! Та й сама худа, одягається в костюми, які на ній висять. І бліда, хоч би помадою нафарбувалася!
– Ну ти даєш, я думала ти й не помічаєш таке, – здивувалася мама.
– Ну так, я сліпий! – тато смішно захихикав і вони поцілувалися.
Аліса давно для себе вирішила, що обов’язково вийде заміж за такого ж, як її тато! Він найкращий!
Мама і тато швидко зібрали красиву червону валізу, з якою любили літати. Дочекалися приїзду бабусі Тані, і поїхали на таксі в аеропорт.
А бабуся Таня і Аліса залишилися вдвох.
Аліса сиділа і займалася улюбленою справою – ліпила з пластиліну і поглядала на бабусю.
Вона знову прийшла в костюмі, сіла на диван, зітхнула і увімкнула телевізор. Потім подивилася на Алісу.
– Ти любиш ліпити?
– Так, дуже! – Алісі стало смішно – доросла, а не знає, що говорити! І Аліса ввічливо підтримала розмову.
– Бабусю, а ти взяла халат вдома переодягтися?
– Ні, я не подумала про це, – бабуся Таня засмучено посміхнулася.
– Нічого, у мене є футболка і штани, мені на виріст купили, тобі точно підійдуть, ти худа, – Аліса по-господарськи дістала їх з шафи,
– Одягай!
– Може краще мамин халатик? – засумнівалася бабуся.
– Без дозволу не можна брати, а мами немає. Одягай, я тобі дозволяю, дивись, яка велика і нова! – Аліса щедро виклала нову квітчасту футболку і широкі штани. Бабуся Таня покірно переодяглася.
– Тобі личить, – розсміялася Аліса. – Ти не бійся, я буду слухатися! Мама казала, що ти з дітьми не вмієш поводитися? Ой, а як же ти маму тоді виховувала? – раптом здивувалася Аліса.
– Ну я… працювала, з чоловіком же розлучилася. А мені моя мама допомагала, – пояснила бабуся Таня.
У футболці та штанях, які їй були до коліна, вона здалася Алісі дуже милою!
– Твоя мама? Вона зараз вже на небі? – Аліса зліпила з пластиліну ведмедя і поставила на картон. – А мої мама з татом зараз в літаку летять, високо високо! Бабусю, а ти боїшся літати на літаку? – тихо запитала Аліса. Вона дуже переживала за маму і тата.
– Літати? – пожвавішала бабуся Таня, – Звичайно, не боюся, я ж у відрядження часто літаю. Це так класно, раз – і вже в якомусь красивому місці. Хочеш, ми з тобою разом якось у подорож полетимо?
– Хочу! – Аліса уявила, як вона з такою кумедною бабусею полетить – з нею не страшно.
– До речі, бабусю, я хочу з тобою на дивані спати, бо мами немає і мені одній страшно, – закинула вудку Аліса, і бабуся погодилася!
Увечері затишно влаштувавшись поруч з бабусею, Аліса спочатку попросила розповісти казку. Але казка була не дуже.
– Ну розкажи тоді, як ти була маленька?
– Я маленька? – бабуся посміхнулася, – Алісочко, я забула!
– А ти на дивані стрибала? А кошеня хотіла? – запитувала її Аліса.
– На дивані стрибати дуже хотіла, але мені не дозволяли, – зізналася бабуся Таня. – Та й кошеня я один раз притягла з вулиці, а мама його сусідці віддала. Тому що у мене руки музичні, я на піаніно грала, не можна, подряпини будуть!
– Бідна ти моя, – Аліса з сонним виразом обличчя посміхнулася їй і погладила по щоці. – Ну не сумуй, вранці будемо разом на дивані стрибати, добре? А то мені теж не дозволяють!
Вранці Тетяна Андріївна прокинулася за звичкою рано. Але боялася поворухнутися – на її плечі, втупившись носиком і згорнувшись тепленькою грудочкою, сопіла її онучка.
Таке незвичайне відчуття – її рідна онучка! Вона і свою донечку Юлечку так рідко бачила маленькою.
З чоловіком майже відразу розлучилися, він не допомагав і Тетяна Андріївна влаштувалася на дві роботи. Добре мама їй допомагала, але у мами пенсія була крихітна. Ось і працювала Тетяна Андріївна за двох. І тепер за звичкою, як заведена, все працює, та працює. Щоб колектив не підвести, та й вдома одній що робити?
Коли Алісочка у Юлі народилася, їм свекруха відразу взялася допомагати. Надія Михайлівна жінка хороша, господарська. На дачі у неї город, кущі смородини, вишня і яблуні. І ще двоє онуків від дочки до неї на літо приїжджають.
Молодець вона, у Тетяни Андріївни так би вправно не вийшло і варення варити, і всіх годувати, та привітно приймати.
Вона сама навіть всі казки забула. Їй і кошеня не завести, вона допізна на роботі, або взагалі у відрядженні. Кошеня від туги одне не зможе.
Аліса заворушилася і відкрила очі:
– Бабусю, ти не спиш? Ура, сьогодні в сад не треба, а тоді давай трохи на дивані пострибаємо? Поки мами з татом немає, га? Ти худа, ми не зламаємо, дивись ось так, потихеньку!
Сама не знаючи навіщо, Тетяна Андріївна встала на дивані і взяла за руку Алісу. І вони разом підстрибнули на дивані, а потім ще і ще!
Диван був пружний і це було так класно!
Аліса щасливо засміялася і бабуся Таня теж. Але потім акуратно присіла і злізла з дивана.
-Алісо, давай більше не будемо, поки диван цілий? А до мене приїдеш і пострибаємо?
– Давай! – Аліса в байковій піжамі, тепла від сну, обійняла Тетяну Андріївну. – Бабусю, ти така хороша!
На сніданок вони разом варили кашу.
Аліса її не дуже любить, але разом несподівано смачно вийшло. Потім ходили гуляти в парк і разом каталися на атракціонах. І Аліса помітила, що бабуся закривала очі.
– Ти боїшся, бабусю? Не бійся, тримайся за мене!
На обід була куряча локшина, мама їм зварила. А потім вони разом робили аплікацію, їм в садку завдання дали.
Увечері Аліса знову заснула на плечі у бабусі. А Тетяні Андріївні довго не спалося. Вона лежала і думала, що в її житті не було такого простого і затишного щастя. І, напевно, вже ніколи не буде.Вони ледь не проспали дитячий садок, добре, що можна було поснідати в садку.
– Бабусю, ти мене раніше забереш? – благально дивилася Аліса. Батьки її ледве встигали після роботи забрати. А їй так хотілося, ось Вітю дідусь рано забирає, і Соню теж рано бабуся забирає і вони гуляють.
– Звичайно раніше, а можна? – Тетяна Андріївна і сама була рада. З Алісою їй було тепло і добре на душі.
– Ух, якась у тебе нова бабуся? – помітив їх охоронець дядя Коля.
– Вона не нова, вона стара, вона просто рідко приїжджає! – пояснила Аліса.
– І не стара зовсім, – посміхнувся дядя Коля, – Правда, Мурзик? – і погладив кота, що сидів поруч з ним.
Бабуся Таня забрала Алісу відразу після денного сну. Онучка була щаслива! Охоронець помахав їм рукою.
– Бабусю, а уявляєш, у дядька Колі цей кіт Мурзик домашній, він з ним разом на роботу ходить. Дядько Микола його не залишає вдома одного, щоб він не нудьгував! – весело розповідала Аліса, тримаючи бабусю за руку.
“Треба ж, прямо як я думає, тільки у мене немає кота, я не здогадалася до такого” – думала Тетяна Андріївна.
І якась нова радість з кожним днем все більше і більше заповнювала її серце.
– Бабусю, там у мами на тумбочці помада лежить. Ти така бліда, давай ти хоч помадою нафарбуєш губи, – запропонувала Аліса, коли вони в черговий раз вранці збиралися в дитячий садок.
Тетяна Андріївна нанесла помаду, поправила волосся і подивилася на себе в дзеркало.
– Яка ти красива, бабусю! Як королева! – захоплено дивилася на неї онука.
Біля входу на територію дитячого садка стояв дядько Коля. Він теж із захопленням проводжав їх поглядом і підморгнув Алісі.
– Бабусю, а ти йому подобаєшся! – прошепотіла їй, прощаючись, Аліса. Тетяна Андріївна зніяковіла від несподіванки.
Але коли виходила, Микола до неї підійшов:
– Ви вибачте, я чоловік самотній, а ви така чарівна жінка! Якщо ви вільні, може, ми з вами сходимо разом в кіно або в кафе?
– Я буду вільна через кілька днів, – розгубилася від несподіванки Тетяна Андріївна. – Коли повернуться з відпустки тато і мама Аліси. А взагалі я теж не заміжня!
Коли Артем і Юлія повернулися додому відпочилі і засмаглі, вони просто остовпіли. Тетяна Андріївна з Алісою спекли пісочне печиво, виявилося, це Аліса навчила бабусю. У будинку пахло ваніллю і корицею. А у вазі стояв шикарний букет квітів.
– Це дядько Микола бабусі подарував, він до неї залицяється! – пояснила здивованим мамі і татові радісна Аліса.
Цей тиждень з онукою Алісою повністю змінив життя Тетяни Андріївни.
Вона нарешті зважилася піти з роботи на пенсію, тому що … Микола Іванович зробив їй пропозицію!
Тепер бабуся Таня живе поруч з ними, у Миколи Івановича хороша квартира. Кіт Мурзик щасливий, йому не треба більше ходити на роботу з господарем. Бабуся Таня часто забирає онуку з садочка раніше і вони ходять гуляти або в кіно, або в кафе. І мріють, як полетять разом на море, якщо відпустять батьки.
А ще іноді, коли ніхто не бачить, Аліса з бабусею Танею стрибають на дивані. Хоча це вже їм стало набридати, адже це вже не заборонений плід.
А в житті ще так багато всього цікавого! У їх затишному і щасливому житті.
Спеціально для сайту Stories
