Ліда прожила з чоловіком, Олегом, дванадцять років. А потім знайшла на його сорочці слід від чужої помади.
Вона була недурною жінкою і все зрозуміла. Але про всяк випадок перевірила його телефон і знайшла кілька повідомлень від якоїсь Василини.
Спочатку це було ділове листування, а потім пішли ніжності, фотографії і навіть… спільне відрядження.
Ліда розуміла, що чоловік довгий час обманював її. Стало гірко й прикро. Вона вирішила піти, але їхня донька, Міла, була занадто прив’язана до свого тата, вважала його ідеалом і не могла жити без батька.
Та й Олег, схоже, залишався в сім’ї тільки через доньку. Ліда вирішила потерпіти. Але з кожним днем Олег дедалі більше віддалявся, він уже не приховував, що їздить вечорами до іншої жінки, а одного дня Василина й сама заявилася до них додому.
Ліда спочатку сторопіла від такого нахабства, але потім усе-таки пропустила Василину на кухню і навіть налила їй чай.
– Чим зобов’язана?
– Відпусти Олега. Він тебе не кохає.
– З чого ти взяла? – награно розсміялася Ліда.
– Ось, дивись! Він кохає мене! Це я маю бути на твоєму місці! – Василина показала Ліді кілька фотографій, достатніх, щоб зрозуміти, чим займається Олег, залишившись із нею наодинці. Але Ліда не стала ридати або кидатися на коханку чоловіка. Вона спокійно вислухала її і кивнула.
– Хочеш бути на моєму місці? Добре! – Ліда зняла фартух, кинула його на стіл і почала збирати речі під здивованим поглядом Василини.
Ліда швидко закинула свої сукні та цінності у велику валізу, взяла ключ від машини і пішла.
– І куди ти? – кинула їй услід Василина. Вона була рада, що суперниця так легко здалася, але незадоволеність і злість нікуди не поділися. Їй потрібен був скандал, за цим вона і прийшла до Ліди.
– Справа не твоя. Ти тепер за мене. У морозилці м’ясо, у шухляді ручна м’ясорубка. Як прокрутиш фарш, зроби котлети на пару. В Олега гастрит, смаженого йому не можна. А автоматична м’ясорубка зламалася, тож уперед! І не забудь помити посуд, Олег страшенний чистюля, за брудний стіл не сяде, – кинула вона і зачинила двері.
Ліді було дуже боляче й прикро, але вона стримала сльози.
“Нехай побуде в моїй шкурі, раз так хотілося! Чи надовго її вистачить?”
Ліда поїхала до мами за місто, розповіла їй усе і пустила сльозу.
– Добре, що Міла в дитячому таборі, ти їй не кажи нічого поки що. Може, схаменеться Олег. Усе-таки у вас сім’я.
– Не знаю… чи зможу я його пробачити.
– Поживемо, побачимо.
Ліда залишилася жити в мами. Робота в неї була віддалена, тому проблем не виникло.
Вона трохи відпочила від домашніх справ, помолодшала на свіжому повітрі й на екологічно чистих продуктах, засмагла…
Трубку вона не брала, хоча Олег їй телефонував. Ліда знала, що треба витримати паузу. А якщо він вирішив подати на розлучення, то нехай без неї займається. Вона була не готова з ним зустрічатися, хоча потайки стежила за його життям через соціальні мережі.
Василина не соромилася публікувати їхні спільні фотографії. Ліда дізналася, що вона перевезла до них додому свого чотирирічного сина, і перебралася сама.
– Оце так… – розвела руками мати, побачивши фотографії з соціальних мереж. – Може, все-таки втрутитися? Відтягати її за волосся, та вигнати?
– Ні, мамо, я принижуватися не буду, – відмовилася Ліда.
Так минув місяць. Настав час забирати Мілу з табору. Ліда не знала, як піднести доньці новину про розлучення з Олегом, тому переживала. Яке ж було її здивування, коли на парковці біля воріт табору вона помітила Олега.
Він стояв і дивився на неї. Винувато, як пес, що нашкодив.
– Лід…
– Немає про що нам із тобою розмовляти, Олеже. Їдь, – відмахнулася вона.
– Мамо! Тату! – до них підбігла щаслива донька, везучи за собою валізу. – Як добре, що ви обидва приїхали! Як же я скучила!
Міла була такою радісною, що Ліда не змогла зізнатися. Виявилося, що Олег спеціально їхав до неї електричкою. Але Мілі він про це не сказав.
Олег підійшов до Ліди і те, що сказав їй назавжди змінило її життя.
– Будь ласка, заради нашої дочки… – прошепотів чоловік Ліди.
– Що заради неї? Брехати? – Ліда кинула на нього розсерджений погляд.
– Побудемо сім’єю, а потім зізнаємося, що розлучаємося.
– Хочеш? Ну гаразд! – вона штовхнула його в груди. – Тоді й поводься так, ніби мене кохаєш! І не смій своїй коханці дзвонити! Вимикай телефон або я розповім доньці, хто оселився в її кімнаті, поки вона була в таборі!
Олег опустив голову, але заради Міли погодився.
– Їдемо до бабусі? – весело запитала донька.
– Так. Ми з тобою поживемо в неї до кінця літа.
– А татко?
– Приїжджатиме на вихідні, коли робота дозволить, – швидко сказала Ліда. – У тата нова… посада. Дуже важлива, заради якої він і сім’ю готовий…
– Лідо! – перебив Олег. – Ну що ти кажеш? Я буду приїжджати вечорами, і на вихідних! Я тебе дуже люблю, донечко.
– А маму?
– І маму, звісно!
– Отже, у нас усе добре? – Міла, мабуть, помітила, що між Лідою та Олегом є напруга.
– Чудово все! Ми давно казали, що на літо переїдемо до бабусі, їй допомога потрібна, а нам відпочинок.
– Ну добре, – погодилася Міла і продовжила ділитися враженнями про табір. Усе було так, ніби ніхто й не розлучався. Але Ліда знала, що це оманливе відчуття, що в місті на її чоловіка чекає чужа жінка.
Теща зустріла чоловіка Ліди похмурою. Але Ліда швидко пояснила матері ситуацію, і вона не встигла зробити зятю догану. Загалом, усі поводилися так, немов нічого не змінилося, і вони були щасливою родиною. Заради доньки. І ночувати Олег залишився. І спати ліг до дружини.
Ліда була зла на чоловіка. Вона згадала, що останнім часом він не виявляв до неї інтересу. І після його зради спати з ним було досить дивно. З іншого боку, вона відчувала якийсь азарт. Адже чоловік начебто від неї пішов. І в той момент його чекали вдома, а він із нею.
Поки вона осмислила це, Олег не втрачав часу. Він раптово запалився до своєї дружини якимось неймовірним коханням. Ліда спочатку відштовхнула чоловіка, а потім вирішила: а чому б і ні? Вони ж поки не розлучилися. Тож вона цілком має право.
Загалом, ніч минула так, немов була для них першою. Так добре Ліді давно не було. А головне, після цього вона не почувалася використаною. Навпаки, з самого ранку кинула чоловікові одяг і сказала:
– Їдь. Погостював і досить.
– Лід? А як же?
– Скажу доньці, що тебе викликали на чергування.
Чоловік промовчав.
– Поспішай, автобус за годину. А далі тільки ввечері. Терпіти тебе цілий день я не маю наміру.
Олег здивувався, але сперечатися не став. Він швидко натягнув джинси і поїхав.
Міла засмутилася, але дізнавшись, що бабуся збирається купити їй велосипед, з радістю вирушила до найближчої крамниці і вже після обіду їздила селом.
А через кілька днів, надвечір, паркан скрипнув, і в будинок зайшов Олег. Та не з порожніми руками. Він приніс величезний букет для Ліди, а для доньки приніс подарунки.
– Це тобі, люба, – сказав він і поцілував дружину. Ліда навіть не встигла його відштовхнути. Поцілунок вийшов дуже природним. Міла повірила і відвернулася, щоб не бентежити батьків. А бабуся тільки головою похитала.
– Вечеряти сідай, раз приїхав.
Олега нагодували, а після, Міла повела батьків на берег річки. Це було їхнє улюблене місце. Вони смажили сосиски, будували курінь, грали в хованки. Але раптом Ліда перечепилася і вивихнула ногу.
– Як же я піду? – поскаржилася вона, і Олег узяв її на руки й поніс додому. Міла бігла поруч і сміялася. Вони здавалися щасливими. Ось такий дивний феномен. Начебто батько й чоловік був тепер чужим, а перебував поруч із ними й був цьому радий!
Уночі все повторилося. У Ліди немов медовий місяць із чоловіком стався вдруге.
– Ти ніяк закохалася… – зауважила мати, дивлячись на те, як у Ліди горять очі.
– Та облиш, я просто розважаюся, – відмахнулася вона.
– Дивні у вас стосунки.
– Дивні, це коли я йому борщі варила, а він квіти іншій дарував.
– Теж правильно, – розгубилася мама. Вона не знала, радіти чи жаліти доньку. Але судячи з того, як часто став приїжджати зять і якими закоханими очима дивився на Ліду, вона вирішила, що не лізтиме з порадами.
А Ліда розцвіла! На неї й чоловіки стали поглядати. Щасливу жінку здалеку видно.
І Олег розгледів. Мало не щовечора став навідуватися, а одного разу й зовсім поклав перед Лідою квитки на море!
– Це що?
– Поїдемо, га?
– А Василина твоя як же?
Він не відповів.
– Приревнує вона тебе до рідної дружини! – Ліді стало смішно.
– Поїдемо… пам’ятаєш, як ти хотіла? Там вид на море, все включено! Мілу візьмемо.
– На море?! Хочу! – донька побачила квитки і, звісно, Ліді довелося погодитися.
Відпустка пройшла казково. Ліда почувалася вільною, бажаною і красивою. Вона більше не боялася, що чоловік може піти. Фліртувала з чоловіками, відпочивала на повну.
А Олег здував з неї пилинки і жодного разу не подзвонив своїй співмешканці. Утім, Ліді було все одно. А ось Василина якимось чином знайшла її номер і додзвонилася.
– Ти… та я все знаю! – кричала в слухавку Василина, обсипаючи Ліду образами.
– А що тобі не подобається? – байдуже запитала Ліда.
– Що?! Та я… – знову почала Василина, але Ліда її перервала.
– Ти сама хотіла побути на моєму місці. От і радій, твої мрії збулися, – сказавши це, вона відключила виклик і заблокувала телефон Василини.
– Хто дзвонив, люба? – запитав Олег і поставив перед нею стаканчик зі свіжовичавленим соком.
– Номером помилилися. Думали, що дзвонять в агентство з виконання бажань, – розсміялася Ліда.
– Ти ж моя люба… а моє бажання виконаєш, поки Міла в ігровій? – усміхнувся Олег і потягнув дружину в номер.Спеціально для сайту Stories
